Апеляційне провадження
№22-з/824/1403/2025
14 листопада 2025 року місто Київ
справа №753/55/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко Ольги Василівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Колесника О.М., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання заповіту недійсним, виключення із спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту,-
В січні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:
визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , що посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. 21 грудня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за №№5-1324, 1325;
виключити зі спадкового реєстру запис про реєстрацію заповітувід 21 грудня 2019 року.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 рокув задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 рокустягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 35000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі; додаткове рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 рокузалишено без змін.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року задоволено частково.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року змінено, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 35000 грн. до 20000грн.
20 жовтня 2025року представник відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко О.В. подала до Київського апеляційного суду заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн.
В обґрунтування вимог заяви посилалася на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач користувався професійною правничою допомогою адвоката Тарасенко О.В. на підтвердження чого матеріали справи містять копії: договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №12-02 від 12лютого 2025року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордера серії АІ №1919564 від 12серпня 2025року.
Вказувала, що у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказала, що відповідач очікує понести під час розгляду даної справи у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., докази понесення яких будуть надані в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
Зазначала, що у зв'язку з тим, що позивачу було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, наявні підстави для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
28 жовтня2025 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» та 03 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в яких остання просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, оскільки заявлені до стягнення витрати є необґрунтованими та завищеними.
Вказувала, що відповідно до п.3 акту №1 від 20 жовтня 2025 року загальна вартість послуг у розмірі 20000,00 грн.має бути сплачена клієнтом не пізніше 19 листопада 2025 року. На момент подання цих заперечень доказів фактичної сплати (платіжних доручень, банківських квитанцій тощо) до суду не надано.
Зазначала, що засідання в апеляційному суді, як правило, тривають мінімальний час, необхідний для оголошення виступів та ухвалення рішення, а тому вважає, що стягнення 3500,00 грн.за мінімальну участь є надмірним та не відповідає критерію розумності.
Посилалася на те, що вартість підготовки двох відзивів у розмірі 16000,00 грн. є непропорційно високою.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору» від 18 червня 2025 року внесено зміни до ЦПК України та ч.3 ст.270 викладено в такій редакції: суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути заяву про відшкодування судових витрат без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко О.В. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко О.В. у відзиві на апеляційні скарги позивача вказувала на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи в Київському апеляційному суді на професійну правничу допомогу становить 25000 грн. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України докази понесення витрат будуть надані після ухвалення рішення.
20 жовтня 2025року представник відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко О.В. подала до Київського апеляційного суду заяву, в якій просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн.
Заяву про ухвалення додаткового рішення подана з дотриманням вимог ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко О.В. надано копії:ордера серії АІ №1919564 від 12серпня 2025 року; додаткової угоди №1 від 12 серпня 2025 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №12-02 від 12 лютого 2025 року; детального опису наданих послуг; акту №1 від 20 жовтня 2025 року приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №1.
Також матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №12-02 від 12лютого 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Тарасенко О.В.
Як вбачається з детального опису наданих послуг та акту №1 від 20 жовтня 2025 року приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №1 адвокатом Тарасенко О.В. було надано ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції наступні послуги:
підготовка та подання відзиву від 11 вересня 2025 року на апеляційну скаргу на рішення від 16 травня 2025 року та підготовка та подання відзиву від 03 жовтня 2025 року на апеляційну скаргу на додаткове рішення - 16000 грн.;
підготовка та подання до суду заяви про продовження строку подання відзивів - 500 грн.;
представництво інтересів в судовому засіданні Київського апеляційного суду 3500 грн., що разом становить 20000 грн.
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначений представником відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко О.В. у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу - 20000 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Для суду не є обов'язковимизобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таким чином, беручи до уваги заперечення позивача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та єпропорційними до предмета спору.
Безпідставними є посилання представника позивача на відсутність доказів оплати ОСОБА_1. послуг адвоката, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція викладена у постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесенівитрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.133, 141, 268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Тарасенко Ольги Василівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді: