справа № 372/2322/25 головуючий у суді І інстанції Рабчун Р.О.
провадження № 22-ц/824/15931/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
13 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, постановлену під головуванням судді Рабчуна Р.О. у м. Обухів Київської області, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
У квітні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 284,0 кв.м. спільною сумісною власністю Позивача і Відповідача. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 від 05.04.2019, орган, що видав 8101, запис № 19740206-07754, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на нерухоме майно, а саме: 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 284,0 кв.м. (номер витягу: 25785892; дата 07.04.2010, реєстраційний номер: 30116349); Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 414 900,00 грн. в порядку компенсації половини вартості автомобіля марки NISSAN X-TRAIL 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
12 серпня 2025 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву, у якій просила прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на легковий автомобіль марки універсал - В Nissan X-Trail 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , визнати за гр. Польщі ОСОБА_3 право власності на автомобіль Renault Master, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 .
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, судом не було враховані обставини, щодо об'єктивних причин пропуску процесуального строку для подачі зустрічної позовної заяви, що призвело до суто формальної відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного з первісним позовом розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та постановив законну та обґрунтовану ухвалу, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року залишенню без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що відповідач пропустила строк на звернення до суду із зустрічним позовом, встановленим для подання відзиву на позов в силу ст. 178 ЦПК України, який поновити не просила, в розумінні ст. 126,127 ЦПК України, а тому, втратила право на подання у рамках первісного позову свого зустрічного позову. Приписами ч. 3 ст.194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява подана з порушеннями вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою повертається заявнику.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Частиною 1ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Частиною 7 ст. 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 120 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року відкрито провадження по справі та встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримана представником відповідачки - адвокатом Савицькою С.Л. 12 червня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету через Електронний суд.
11 червня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Таким чином, колегія суддів встановила, що сторона відповідача у справі скористувалась своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та подала відзив на позов ОСОБА_4 , тоді як за ч.1 ст. 193 ЦПК України своєчасно не скористались правом подати зустрічний позовта пропустила встановлений процесуальний строк, який не просила поновити.
Повертаючи зустрічну позовну заяву суд першої інстанції врахував ті обставини, що 16 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Зазначено, що в строк протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач має право подати до суду відзив на позовну заяву.
Разом з тим, зустрічний позов подано 12 серпня 2025 року, жодних обґрунтувань неможливості подання зустрічної позовної заяви у встановлений законом строк з причин, що не залежали від відповідача, зустрічна позовна заява не містить. Клопотання про поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви також відсутнє.
У відповідності до вимог п. 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 686/15112/22.
Отже, суд першої інстанції, встановивши, що зустрічний позов поданий з пропуском процесуального строку, встановленого ст. 178, 193 ЦПК України, застосувавши наслідки пропуску цього строку, передбачені ст. 126,127 ЦПК України, дійшов вірного висновку про неможливість прийняття зустрічного позову до розгляду, а, відтак, і наявності підстав до повернення зустрічного позову заявникові.
Повернення зустрічного позову не позбавляє особу права пред'явити даний позов у загальному порядку, а тому ухвала суду першої інстанції, яку оскаржує ОСОБА_1 , не є обмеженням її доступу до правосуддя.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з дотриманням норм процесуального права та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.