Справа №759/15658/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5928/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 з доповненнямина ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року, -
Даною ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у видітримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 21.12.2025 року включно.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого ОСОБА_8 ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням даних про особу ОСОБА_8 та наявних ризиків суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде здатен запобігти існуючим ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, застосувавши до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, КПК України, які містять норми про виключно мотивоване судове рішення, як на єдину підставу для тримання особи під вартою.
Вказує, що відсутній ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з огляду на стадію розгляду кримінального провадження, зокрема дослідження письмових доказів.
Також, відсутній ризик переховування від суду, оскільки доказів наявності даного ризику клопотання прокурора не містить.
На думку захисника, прокурором в клопотанні та судом в ухвалі відсутнє обґрунтування недостатності застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж запропонований найбільш суворий.
Одночасно посилається на те, що з огляду на характер обвинувачення, особу ОСОБА_8 , недоведеність заявлених ризиків, суд зобов'язаний був розглянути можливість визначити заставу.
Обвинувачений подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій просить ухвалу скасувати, застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час з покладенням відповідних обов'язків.
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, такою, що не відповідає вимогам ст.ст. 370, 372 КПК України.
Вказує, що суд не надає та не вказує відповідних та достатніх підстав для продовження тримання його під вартою, оскільки ризики, які встановленні судом є лише припущеннями і не підтверджуються конкретними обставинами та доказами. А також не розглядає можливість застосування альтернативних запобіжних заходів та не пояснює чому такі заходи не можуть запобігти ризикам, які встановлені.
Зазначає, що судом не враховано його особу, міцні соціальні та сімейні зв'язки за місцем проживання, стан здоров'я, оскільки він потребує медичного лікування, відсутність будь-якої реальної можливості проживання за кордоном. Суд не надав жодних конкретних доказів, що ризик ухилення його від суду є реальним і не може бути усунений шляхом застосування інших запобіжних заходів, які не передбачають тримання під вартою, враховуючи домашній арешт. Крім того, зазначає, що ризик втручання в кримінальне провадження є безпідставним.
Заслухавши доповідь судді, думки ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали контрольного провадження, а також наведені доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №62023100120000416 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
У межах цього кримінального провадження ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року продовжено ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 21.12.2025 року включно.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: ухилитися від суду не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього, враховано особу ОСОБА_8 , а саме вік та стан його здоров'я, майновий стан, соціальні зв'язки. При цьому будь-яких даних, які б перешкоджали його утриманню під вартою за станом здоров'я не встановлено.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином станом на сьогодні не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, про що просять ОСОБА_8 та його захисник в апеляційних скаргах, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема за станом здоров'я, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає, що беручи до уваги тяжкість та наслідки кримінального правопорушення за яким пред'явлено обвинувачення, можливе покарання та дані про особу ОСОБА_8 в їх сукупності ризик переховування від суду є цілком реальним.
Враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки судовий розгляд триває, отже вказаний ризик зберігається та є актуальним до закінчення судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що у провину ОСОБА_8 ставиться вчинення злочину, який спричинив загибель людини, а стороною захисту не надано підтвердження наявності медичних застережень щодо перебування обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Посилання на те, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні та сімейні зв'язки, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо останнього більш м'якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисником та обвинуваченим у поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями- залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя