Справа № 357/14262/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2966/2025 Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника потерпілого (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024111030002508 від 27.07.2024 року за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_10 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;
на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків, а саме: періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
прийнято відмову цивільного позивача ОСОБА_10 від цивільного позову до ОСОБА_7 в частині стягнення матеріальної шкоди та відшкодування шкоди на правову допомогу, а провадження за цивільним позовом в цій частині закрито;
цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн., в задоволенні іншої частини цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 27 липня 2024 року, приблизно о 15 годині разом з ОСОБА_10 перебували в альтанці, що знаходиться неподалік від будинку АДРЕСА_2 , де між останніми на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, реалізуючи який, ОСОБА_7 повернувся до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де взяв із собою пістолет калібром 4 mm Flobert, який поклав до своєї наплічної сумки.
В подальшому, приблизно о 15 години 30 хвилин цього ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, прийшов до альтанки, в якій перебував ОСОБА_10 , де діючи умисно, передбачаючи суспільно- небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, дістав пістолет Flobert із сумки, з якого здійснив два постріли в бік ОСОБА_10 - в ділянку обличчя та плеча, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: ушкодження лівого очного яблука, його оболонок; рани на повіках лівого ока; ушкодження решітчастої кістки та кісток обох орбіт; стороннє тіло в ділянці правої очниці; рани в потиличній ділянці; рубця на задній поверхні грудної клітини справа; наявність стороннього тіла в ділянці правого плечового суглоба. Ушкодження в ділянці ока відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, так як спричинили стійку втрату працездатності більш ніж на 33 %, а саме на 35 %.
В апеляційній скарзі потерпілий, не оспорюючи фактичні обставини справи та висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги потерпілий вказав про те, що висновки суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та застосування до нього ст. 75 КК України є необґрунтованими, оскільки суд не надав належну оцінку ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме здійснення ним у громадському місці двох пострілів в бік потерпілого в ділянки обличчя та плеча, заподіяні тілесні ушкодження, які спричинили втрату ним працездатності на 35 %, часткове відшкодування заподіяних збитків та наявність у нього претензій майнового характеру до обвинуваченого, а також не врахував належним чином думку потерпілого, який просив призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, обставини, які обтяжують покарання винного. Також вважає, що суд першої інстанції не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення, а лише вказав про те, що обвинувачений здатний виправитися без ізоляції від суспільства. За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення представника потерпілого, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги потерпілого, просили вирок суду залишити без змін; прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України учасниками судового провадження також не оспорюється та апеляційним судом не перевіряється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого в частині необґрунтованого застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
За змістом положень ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме те, що він раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що підтверджується довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 261 від 12.07.2024 року, має поранення, контузію та каліцтво, які отримані внаслідок тяжкої мінно-вибухової травми, яка пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджується наявними в матеріалах провадження документами, є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 02.09.2025 року Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, що свідчить про його незадовільний стан здоров'я, наявність обставин, що пом'якшують його покарання, якими суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання ОСОБА_7 своєї вини у повному обсязі, його відношення до наслідків вчиненого, а також те, що він просив вибачення у потерпілого до початку судового засідання та в ході розгляду кримінального провадження, що не заперечувалося в судовому засіданні останнім, відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну шкоду та витрати на правову допомогу, що підтверджується заявою потерпілого, приводять колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Встановлені колегією суддів дані, які з позитивної сторони характеризують обвинуваченого, поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, усвідомлення протиправності своєї поведінки вказують на те, що обвинувачений дійсно розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.
Всі ці дані у сукупності приводять колегію суддів до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, при цьому, на думку колегії суддів, у цьому випадку, направлення обвинуваченого для відбування покарання в місця позбавлення волі навпаки може зашкодити виправленню обвинуваченого та сприятиме погіршенню його загального стану здоров'я, що вказує на правильність висновків суду першої інстанції про можливість застосування до покарання, призначеного обвинуваченому, положень ст. 75 КК України.
Доводи потерпілогощодо неправильності застосування положень статті 75 КК України не можуть бути взятими до уваги, адже вони не відповідають фактичним обставинам справи та даним про особу обвинуваченого. Зокрема, посилання потерпілого на те, що суд не надав належну оцінку ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, заподіяним тілеснимушкодженням, які спричинили втрату ним працездатності на 35 %, частковомувідшкодуванню заподіяних збитків та наявності у нього претензій майнового характеру до обвинуваченого, не врахував його думку щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, обставини, які обтяжують покарання винного, колегія суддів не сприймає, адже вказані обставини були враховані судом при призначенні покарання.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілої особи щодо можливості застосування до особи положень ст. 75 КК України повинна бути врахована судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, однак не є вирішальною під час прийняття судом відповідного рішення (постанова ВС від 27.10.2020 у справі № 664/2526/19), а тому думка потерпілого ОСОБА_10 щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, хоч і підлягає врахуванню судом, однак не є достатньою підставою для призначення ОСОБА_7 реального покарання, з огляду на ті характеризуючі його дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги потерпілого та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу потерпілого - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2024 рокущодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4