04 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києвавід 15 серпня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15.08.2025 задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13.10.2025 включно.
ВзятоОСОБА_6 під варту в залі суду.
Цією ж ухвалою відмовлено узадоволенні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час____________________________________________________________________________________
Справа № 755/15094/25 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6867/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
доби або інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт зазначала, що з мотивами оскаржуваного рішення вона ознайомилася лише 23.08.2025, яке було оприлюднене в Єдиному реєстрі судових рішень 22.08.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що слідчий суддя застосувала до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід без врахування даних про особу підозрюваного, якому 25 років та який має постійне місце проживання.
На думку апелянта, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м яких запобіжних заходів для запобігання заявлених у клопотанні ризиків.
На даний час в Україні запроваджено воєнний стан, а тому підозрюваний позбавлений можливості виїхати за кордон. Крім того, ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки та має на меті довести свою невинуватість під час судового розгляду, а тому слід критично оцінювати наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
На даній стадії досудового розслідування кримінальне правопорушення вже задокументовано, усі необхідні речі та предмети вилучені, що свідчить про відсутність ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У даному кримінальному провадженні відсутні потерпілі, а інші особи не зверталися до правоохоронних органів з приводу впливу на них з боку ОСОБА_6 .
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , не обґрунтовані та не доведені.
Також апелянт зазначала, що у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру дев'яти особам. При цьому, за однакових фактичних обставин при застосуванні запобіжного заходу трьом підозрюваним було визначено заставу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ "Київський слідчий ізолятор", та його захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а подана апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого розглянуто 15.08.2025 за участю підозрюваного та його захисника ОСОБА_10 , із проголошенням у судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Повний текст оскаржуваної ухвали проголошено 20.08.2025 у відсутності учасників судового провадження, та відомості про направлення копії ухвали слідчого судді підозрюваному або його захиснику у матеріалах справи відсутні.
Як зазначила апелянт, на момент проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді 15.08.2025 стороні захисту не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення, а з повним текстом ухвали вона ознайомилась 23.08.2025, тоді як подала апеляційну скаргу 25.08.2025.
Колегія суддів вважає обгрунтованими вказані доводи захисника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15.08.2025, оскільки матеріали справи не містять даних про обізнаність захисника із мотивами та обгрунтуванням оскаржуваної ухвали до 23.08.2025, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із матеріалів судового провадження,Дніпровським УП ГУ НП у в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003284 від 19.09.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 14.08.2025, цього ж дня о 10 год. 43 хв. затримано ОСОБА_6 на підставі ст. 208 КПК України.
14.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичного засобу, а також у незаконному збуті наркотичного засобу в складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України; у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичного засобу, а також у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, в складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
15.08.2025 слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15.08.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13.10.2025 включно.
Взято ОСОБА_6 під варту в залі суду.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, викладені у повідомленні про підозру у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, а також злочину, передбаченого ст. 255 КК України.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини кримінального провадження в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність наведеного слідчим у клопотанні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Колегія суддів погоджується із доводами сторони обвинувачення про існування інших вказаних у клопотанні слідчого ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вірогідність настання яких, з огляду на характер та обставини інкримінованих йому дій, є досить високою.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний є особою молодого віку та має постійне місце проживання, не спростовують висновок слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризиків, та самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні при застосуванні запобіжного заходу було визначено заставу, не впливають на правильність висновків слідчого судді.
Провадження в суді апеляційної інстанції здійснюється відповідно до Глави 31 Розділу V КПК України.
Згідно ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувається в порядку, визначеному главою 18 КПК України.
Апеляційний розгляд у судовому провадженні здійснюється з урахуванням обставин кожного конкретного провадження, позицій сторін у даному провадженні, з дотриманням таких загальних засад кримінального провадження як законність, змагальність сторін та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких викладено у ст. 178 КПК України.
З огляду на наведене, питання про застосування запобіжного заходу вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням індивідуальних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.
Питання застосування запобіжного заходу щодо інших підозрюваних у кримінальному провадженні №12024100040003284 не є предметом даного апеляційного розгляду, та суд апеляційної інстанції у даному судовому провадженні жодним чином не обмежений рішеннями суду, постановленим у інших судових провадженнях, щодо інших осіб.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києвавід 15 серпня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3