Справа № 752/13922/23
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1676/2025
5 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Ратнікової В.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця Олександра Миколайовича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року (суддя Кордюкова Ж.І.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні квартирою,
встановив:
у липні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв.м, та просив виділити йому у володіння та користування в натурі його частку власності розміром вказаної квартири у вигляді житлової кімнати, позначеної в технічному паспорті під номером 6, площею 17,8 кв.м із заскленою лоджією, площею 2,2 кв.м; виділити ОСОБА_3 у володіння та користування в натурі її частку власності розміром вказаної квартири у вигляді житлової кімнати, позначеної в технічному паспорті під номером 2, площею 12,9 кв.м з заскленим балконом, площею 1,9 кв.м, та житлової кімнати, позначеної у технічному паспорті під номером 5, площею 9,9 кв.м; коридор, площею 12,5 кв.м, вбиральню, площею 1,4 кв.м, ванну, площею 2,8 кв.м, кухню, площею 8,2 кв.м, кладову, площею 1,2 кв.м, залишити як спільну часткову власність для спільного користування; зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 , шляхом заборони їй чинити будь-які дії, направлені на перешкоджання у відкриванні вхідних дверей і безперешкодному доступі до приміщення квартири та користуванні цим приміщенням; стягнути з відповідачки 2 147,20грн судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1121, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 3 грудня 2020 року, йому на праві спільної часткової власності належить квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв.м. Інша частина вказаної квартири належить ОСОБА_3 , яка перешкоджає йому у користуванні вказаним житловим приміщенням шляхом зміни або блокування вхідних замків до дверей, а також відмовляє йому у доступі до вказаного житлового приміщення, чим суттєво порушує його права. 12 листопада 2021
року він через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. передав відповідачці заяву, яка містила пропозицію щодо укладення договору конкретного користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою, однак відповідачка вказану пропозицію проігнорувала.
Позивач вважав, що його право має бути відновлено, шляхом виділення йому у володіння та користування в натурі його частки у праві власності на зазначену квартиру, а також усуненням перешкод у користуванні ним цією квартирою, шляхом заборони відповідачці чинити будь-які дії, направлені на перешкоджання у відкриванні вхідних дверей і безперешкодному доступі до приміщення квартири та користуванні цим приміщенням.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року відкрито провадження у справі, призначений розгляд справи у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 жовтня 2023 року (с.с.87).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року провадження по справі закрито.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем померлого позивача, а відтак набула право процесуального правонаступництва у даній справі про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .
Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, не передбачають процесуального правонаступництва, оскільки до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. При цьому, даний спір стосується встановлення порядку користування нерухомим майном та усунення перешкод у користуванні квартирою, тобто спір стосується майнових прав, які вона успадкувала після смерті позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідачка ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялось за наявною в матеріалах справи поштовою адресою, однак судова повістка-повідомлення повернулась до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.152-153).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Іншої адреси місцезнаходження відповідачки ОСОБА_5 матеріали справи не
містять.
Виходячи із вищезазначених норм процесуального права, відповідачка вважається належним чином повідомленою про день, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явилась, клопотання про його перенесення не подала, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Потапенко С.Ю., яка апеляційну скаргу підтримала, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помер, а правовідносини, які склались між сторонами, не допускають правонаступництва.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому 3 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло С.Ю., позивачу ОСОБА_6 належала частина квартири АДРЕСА_1 , як спадщина його сина ОСОБА_7 (с.с.11).
Також у цьому свідоцтві про право на спадщину за законом зазначено, що частина у спадщині ОСОБА_7 належить його дружині ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, тому він просив суд встановити порядок користування квартирою, як спільною частковою власністю сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 квітня 2024 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В., спадкоємицею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Гуль Л.О., є його дружина - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з частки квартири під номером АДРЕСА_1 (с.с.101).
Згідно частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У пунктах 38, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках
заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У статті 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 591/6350/20 зазначено, що «у юридичній доктрині розподіл матеріального правонаступництва на універсальне (у порядку спадкування) та сингулярне (уступка права вимоги) пов'язане з об'єктом прав та обов'язків, що переходять до правонаступника.
Правонаступництво у матеріальному праві, хоча і є основою для процесуального правонаступництва, проте не є безумовною підставою для цього. Так, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина перша статті 251 ЦПК України). Проте у разі настання смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд закриває провадження у справі (частина перша статті 255 ЦПК України).
Водночас у випадку сингулярного правонаступництва (уступка вимоги, переведення боргу) вступ у судовий процес правонаступника відбувається без зупинення провадження у справі.»
Отже, у позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірні правовідносини, які виникли між померлим ОСОБА_8 на ОСОБА_3 з приводу порядку користування належної їм на праві спільної часткової власності квартири, не допускають правонаступництва, так як позов ОСОБА_2 пов'язаний з його особистими правами, оскільки він звертався з позовом про усунення перешкод, які чинились відповідачкою саме йому, а не спадкоємиці, яка з подібним позовом не зверталась.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 185/4881/16-ц.
Доводи апеляційної скарги, що дійсний спір стосується встановлення порядку користування нерухомим майном та усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, право власності на частину якої перейшло в порядку спадкування від померлого позивача до його спадкоємця ОСОБА_1 , тобто спір стосується майнових прав, які на час прийняття ухвали судом належать апелянту, колегія суддів вважає безпідставними, так як спір між сторонами виник у зв'язку із тим, що саме померлому, за його твердженням, чинилися перешкоди у користуванні спірною квартирою. За змістом статті 1219 ЦК України такі правовідносини не входять до складу спадщини.
При цьому ОСОБА_1 , у разі порушення її прав співвласника на спірну квартиру, не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом вже своїх порушених прав та ставити питання про встановлення порядку користування квартирою, враховуючи її права та інтереси.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК Україниі при цьому судом не допущено порушення норм процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мневця Олександра Миколайовича залишити без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді В.М Ратнікова
Т.І. Ящук