Провадження № 22-ц/803/6491/25 Справа № 207/5621/24 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року в цивільній справі номер 207/5621/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,
У жовтні 2024 року до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, заінтересована особа - Міністерство оборони України, в якій з урахуванням уточненої заяви просила суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2024 року та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , познайомились в 2013 році, після чого в них зав'язалися стосунки, і з 2014 року вони почали проживати разом однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Реєструвати шлюб вони не поспішали, оскільки, як стверджував ОСОБА_2 , у цьому не було потреби, вона і не наполягала на укладанні та реєстрації шлюбу, але він запевняв, що відсутність реєстрації шлюбу жодним чином не повинна впливати на їх стосунки, і тому шлюб так і не було зареєстровано, хоч вони і прожили разом однією сім'єю більше 10 років.
Після того, як вони вирішили проживати разом та створити сім'ю, вони стали винаймати житло за різними адресами, і в останнє вони оселилися в 2018 році в квартирі її дальніх родичів, за адресою: АДРЕСА_1 , яку фактично винаймали.
За час сумісного проживання у них з ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і вони разом проживали до липня 2024 року, поки ОСОБА_2 не мобілізували до Збройних сил України.
Після мобілізації він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , але 07 жовтня 2024 року представник ТЦК надав заявниці сповіщення сім'ї №12/9467 від 03.10.2024 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 вересня 2024 року зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу н.п. Миколаївка, Покровського району Донецької області. За даним фактом Кам'янським РУП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито провадження за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 був основним утриманцем їх родини та їх сина, вона змушена була звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оформлення соціальних виплат в зв'язку з його зникненням, але їй було в усній формі повідомлено, що в зв'язку з тим, що їх шлюб не було оформлено, а у свідоцтві про народження сина ОСОБА_2 не був зазначений як батько, їй буде відмовлено в наданні даних виплат, пов'язаних з тим, що він зник безвісти.
Вирішити дане питання у позасудовому порядку не видається можливим, а тому захист її прав можливий лише шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, та перебування на утриманні військовослужбовця.
З урахуванням вищевикладеного, вона змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, та перебування на утриманні військовослужбовця.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні - задоволено частково.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 30 вересня 2024 року під час ведення бойових дій поблизу н.п. Миколаївка, Покровського району Донецької області, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 01 січня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 , - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилось Міністерство оборони України, подало апеляційну скаргу, просило апеляційний суд скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року по справі №207/5621/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволені заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Апелянт вважає припущенням суду те, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 у зв'язку із зазначенням у свідоцтві про народження останнього по-батькові - ОСОБА_6 , оскільки докази батьківства відсутні.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16).
Заявницею не надано достатніх доказів, на підставі яких суд міг встановити факт проживання з ОСОБА_2 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків подружжя.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Куценко В.А, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявниця просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Питання про призначення одноразової грошової допомоги на даний час не порушено, оскільки ОСОБА_2 зник безвісті і відсутні відомості щодо його загибелі. Таким чином, рішення суду в даному випадку не впливатиме на права та обов'язки Міністерства оборони України». Це на думку заявниці вказує не тільки на неналежну та некоректну поведінку скаржника, а також зловживання скаржником своїми процесуальними обов'язками.
Сам ОСОБА_2 зазначив заявницю як дружину, і тому сам факт надходження сповіщення про зниклого безвісти військовослужбовця не іншій особі, а саме заявниці, так як розуміє сторона заявника зниклий безвісти ОСОБА_2 зазначив саме її як саму близьку та рідну йому людину, а не іншу особу, і є одним із головних та беззаперечних доказів того, що судом першої інстанції було ухвалене законне та справедливе рішення.
У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Зінченко С.О. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Куценко В.А. апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, представника заінтересованої особи, заявницю та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до акту проживання без реєстрації №726 від 14 жовтня 2024 року КП КМР «Добробут» за адресою: АДРЕСА_1 , проживають без реєстрації з 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
Відповідно до сповіщення сім'ї №12/9467 від 03 жовтня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 сповіщають про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30 вересня 2024 року зник безвісті під час ведення бойових дій поблизу н.п. Миколаївка Покровського району Донецької області (а.с. 14).
З витягу з ЄРДР вбачається, що за фактом зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Миколаївка Покровського району Донецької області відкрито кримінальне провадження (а.с. 16).
Згідно зі свідоцтвом про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 , по-батькові дитини вказано ОСОБА_6 (а.с. 12).
Матеріали справи містять фотографії, на яких за твердженням заявниці зображені ОСОБА_2 з нею та з дитиною (а.с. 18-20).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в частині встановлення факту проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення
учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідно до акту проживання без реєстрації №726 від 14 жовтня 2024 року КП КМР «Добробут» за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів мешканців квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 проживають без реєстрації з 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявницею надано фотографії, на яких зі слів заявниці зображені ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та з дитиною.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що факт місця можливого проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі №543/563/22).
З витягу з ЄРДР вбачається, що за фактом зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Миколаївка Покровського району Донецької області відкрито кримінальне провадження.
Проте, вказаний вище документ не може свідчити про наявність між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сімейних відносин.
Відтак, перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимог заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки заявниця ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували наявність між нею та ОСОБА_2 сталих відносин, притаманних подружжю таких як: наявність взаємних прав та обов'язків, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету тощо.
Доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу.
Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та перебування на утриманні, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо
його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя: