10.10.2025 Справа №607/28224/24 Провадження №2/607/1052/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участю:
представника позивача АТ «Універсал Банк» - Іваницьких Ю.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
31 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» АТ «Універсал Банк» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05 серпня 2020 року у розмірі 34 679,29 грн станом на 19 вересня 2023 року, в тому числі: 34 679,29 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом.
На обґрунтування позовних вимог АТ «Універсал Банк» зазначило, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 05 серпня 2020 року підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 05.08.2020.
Позивач зазначає, що у пункті 3 Анкети-заяви визначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць. З підписанням Анкети-заяви клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредиту.
Крім того, клієнт підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку, де зазначено, що клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (пункт 6). Вказане свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами умов і правил разом із додатками, які є невід'ємною складовою договору.
В порушення умов договору ОСОБА_1 своєчасно не сплатила банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, станом на 13 січня 2022 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнула понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 13 січня 2022 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, спрямованої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит 28 квітня 2022 року став у формі «на вимогу». На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 19 вересня 2023 року становить 34 679,29 грн, в тому числі (загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Щодо скоєння шахрайських дій у стосовно відповідача позивач звертає увагу суду, що судова практика у правовідносинах щодо притягнення до цивільно-правової відповідальності клієнтів, у разі втрати, незаконного використання персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції Банком - є сталою та полягає у тому, що відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я відповідача, не є підставою для відмови у задоволенні позову.
АТ «Універсал Банк» наголошує на тому, що 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 зателефонували невідомі особи з номеру НОМЕР_1 , які представились працівниками банку та повідомили, що з метою безпеки потрібно перевипустити картку, оскільки нібито вбачались підозрілі операції. Невстановлені особи надіслали посилання відповідачці до месенджеру «Вайбер», натиснувши на яке, остання перейшла до меню перевипуску картки у мобільному застосунку Monobank. У свою чергу, зловмисники купили платіжну картку «Monobank» у рітейлі та надіслали необхідні реквізитні дані (номер, строк дії, CVV та ПІН-код) Відповідачці, яка у свою чергу здійснила її активацію шляхом перевипуску своєї картки у мобільному застосунку увівши зазначені дані. Вищезазначена інформація підтверджується самою ОСОБА_1 у телефонній розмові із службою турботи банку від 06.08.2021 17:49. Саме після таких активних дій відповідача, були проведені несанкціоновані операції: 1) 06 серпня 2021 року о 17:17 год. на суму 19 746,04 грн; 2) 06 серпня 2021 року о 17:18 год. на суму 10 400 грн; 3) 06 серпня 2021 року
о 17:19 год. на суму 260 грн. Зазначені операції були здійснені шляхом зняття готівки з активованої власноручно відповідачем картки, яка перебувала у шахраїв.
Відповідно до пункту 5 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи (далі - Умови і правила), ідентифікація клієнта для доступу до мобільного додатку здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, які передбачені між банком і клієнтом (засоби ідентифікації: номер телефону клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо). Клієнт зобов'язується зберігати ПІН-код, Коди доступу, Аутентифікаційні дані в таємниці і ні за яких обставин не повідомляти їх третім особам. (підпункт 6.2.8 Умов і правил). Клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених договором засобів його ідентифікації і аутентифікації (пункт 8.11 Умов і правил). Операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки, з введенням відповідного ПІН-коду або з введенням коду, наданого банком в рамках технології ЗD-Secure, або операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки без введення ПІН-коду, або з використанням реквізитів Платіжної картки, або з використанням аутентифікаційних даних, у тому числі в Мобільному додатку - визнаються підтвердженими Клієнтом та ініційованими ним власноруч. (пункт 3.3 розділу 3 Умов і правил). Отже, клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з його карткою. Саме так записано у вищезазначених пунктах публічного договору укладеного між позивачем та відповідачем. Таким чином, ОСОБА_1 своїми активними діями, що полягали у перевипуску платіжної картки, яка перебувала у шахраїв, увівши у мобільному застосунку «Monobank» всі реквізитні дані такої картки, сприяла проведенню «несанкціонованих операції».
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що спір з ідентичним відповідачем, з тим самим предметом та з тих самих підстав вже був на розгляді суду (справа № 607/22894/23), проте тоді позивач не виконував своїх процесуальних обов'язків, через що позов було залишено без розгляду. ОСОБА_1 зазначила, що при попередньому розгляді справи позивачем при поданні позовної заяви було приховано факт того, що стосовно відповідача були вчинені шахрайські дії. Таким чином, дії позивача можна трактувати як зловживання своїми процесуальними правами
У відзиві також вказано, що банк самовільно збільшував кредитний ліміт, незважаючи на її волевиявлення стосовно відмови від такого ліміту. Відповідач стверджує, що вона жодного разу не використовувала кредитні кошти, тож можна зробити висновок, що нею не укладався кредитний договір.
Крім того, ОСОБА_1 у відзиві звертає увагу суду, що 06 серпня 2021 року близько 17 години до неї зателефонували з невідомого їй номера, представились працівником служби безпеки monobank та повідомили, що була спроба здійснити списання з її рахунку. Ця інформація їй здалася достовірною. У подальшій розмові так званий «працівник банку» повідомив, що з метою недопущення можливості іншим особам скористатись її платіжною картою діюча карта буде заблокована, а також буде випущена нова платіжна карта.
Згодом на її телефон прийшли повідомлення про списання/зняття коштів з платіжної карти, після чого орієнтовно в 17 год. 30 хв., вона невідкладно зателефонувала на «гарячу лінію» в monobank/АТ «Універсал Банк» та повідомила про шахрайські дії, попросила заблокувати карту та запитала працівників про її подальші дії. 06 серпня 2021 року близько 18 год. 30 хв. у Святошинському управлінні поліції ОСОБА_1 написала заяву про вчинений щодо неї злочин. Заяву приєднано до кримінального провадження № 12021100080001069 від 08 квітня 2021 року, а її визнано потерпілою.
ОСОБА_1 звертає увагу суду, що в позовній заяві зазначено, що вона своїми діями сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, проте таких дій відповідач не вчиняла. Жодних доказів, які б підтверджували факт таких дій позивачем додано не було, а аудіозаписи додані до позовної заяви не можуть підтверджувати факт таких дій, оскільки їх було здійснено зразу ж після шахрайських дій, коли відповідач, була в стані афекту і не могла об'єктивно відтворити обставини вчинення шахрайських дій. З огляду на вищенаведене відсутні факти, що можуть підтверджувати ту обставину, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Також відповідач зазначає, що на її банківському рахунку 06 серпня 2021 року, крім коштів кредитного ліміту, були і її власні кошти, які привласнені злочинцями, і які позивач мав би негайно повернути на її рахунок, чого позивачем, всупереч нормам законодавства, зроблено не було (а.с. 169 - 178).
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Братасюка В.М. (а.с.150).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 січня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 151).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Якімця Т.І. (а.с. 200).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2025 року цивільну справу № 607/28224/24 прийнято до свого провадження (а.с. 205).
Представник позивача АТ «Універсал Банк» - Іваницьких Ю.В. - позов підтримала в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» для отримання банківських послуг, у зв'язку з чим власноручно підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач відкрила поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях на своє ім'я. ОСОБА_1 підтвердила те, що підписана анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» про надання банківських послуг щодо карткових продуктів monobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, тарифами складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом на заяві. З анкети-заяви також вбачається, що невід'ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «monobank», з підписанням якого в мобільному застосунку договір набуває чинності Підписуючи Анкету-заяву відповідач беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредиту (а.с. 18).
Крім того, в анкеті вона засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису (а.с. 18).
До вказаної анкети-заяви додається витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (а.с. 48 - 134).
Відповідно до пункту 2.1. Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи МаsterСагd/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Номер поточного рахунку, операції за яким здійснюються з використанням електронного платіжного засобу - платіжної картки, зазначається у анкеті-заяві.
Згідно з пунктом 2.3. Умов і Правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів. До відносин між сторонами застосовуються у відповідних частинах положення законодавства щодо Договорів, елементи яких містяться у Договорі.
Відповідно до пункту 2.4. Умов і Правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», своїм підписом в Анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору клієнт ознайомився та погоджується з умовами Договору, зокрема Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості та Тарифами, встановленим в Договорі порядком нарахування платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, передбаченими Договором правами та обов'язками сторін, а також іншу інформацію, яка передбачена пунктом 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Пунктом 2.12. Умов і Правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» визначено, що клієнт, уклавши договір шляхом підписання Анкети-заяви, підтверджує, що клієнт до укладення ним договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту тощо, як це вимагає законодавство про споживче кредитування, та отримав відповідні документи від банку і погоджується з ними.
Відповідно до пунктів 5.5., 5.7., 5.9., 5.11. Надання та обслуговування кредиту Розділу ІІ Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Умов і Правил формою надання кредиту є поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги; банк надає інформацію про кредитний ліміт платіжної картки до її активації за допомогою мобільного додатку та/або контактного центру банку; на суму наданого кредиту нараховуються відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту за фактично витрачені в рахунок кредиту кошти з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками зазначеними у тарифах; клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та строки, які зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з тарифами.
Згідно пунктів 5.16. та 5.19. Надання та обслуговування кредиту Розділу ІІ Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток Умов і Правил у разі порушення терміну оплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних (пункт 5.16. Договору). У випадку якщо істотне порушення клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18. Договору, кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій.
Свої зобов'язання позивач перед відповідачем виконав, про що свідчить довідка про наявність рахунку від 28 грудня 2023 року, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 , картка № НОМЕР_3 тип рахунку «Чорна картка», активна до 05/29 (а.с. 19).
Як вбачається із виписки руху коштів по картці за 25 січня 2024 року ОСОБА_1 , за період з 05 серпня 2020 року по 19 вересня 2023 року, кредитний ліміт (станом на 19 вересня 2023 року) становив 30 000 грн, заборгованість (станом на 19 вересня 2023 року) - 34 679,29 грн; сума витрат за період - 141 182,61 грн, сума зарахувань за період - 106 503,32 грн (а.с. 20 - 46).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 серпня 2020 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 19 вересня 2023 року становить 34 679,29 грн (а.с. 47).
Позивачем долучено запис розмови між представником АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 «2-2-0bdcde30-c750-11ef-ae00-1722ab0ded38» щодо скоєння шахрайських дій щодо відповідача (а.с. 149).
01 червня 2024 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_4 , актовий запис № 613, видане Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 179).
Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування (відповідно до частини шостої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України) від 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено, що її заява про вчинення кримінального правопорушення, яка надійшла до слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві від 06 серпня 2021 року, розглянута та приєднана до матеріалів кримінального провадження № 1202110080001069 від 08 квітня 2021 року. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина друга статті 190 Кримінального кодексу України (а.с. 181).
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 1202110080001069 від 08 квітня 2021 року, правова кваліфікація кримінального провадження за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України. Потерпілий: ОСОБА_5 . Короткий виклад обставин: невстановлена особа перебуваючи в невстановленому місці під приводом працівника банку «МоноБанк», шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, сума збитків наразі встановлюється (а.с. 182).
01 вересня 2021 року ОСОБА_1 вручено під розписку пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого (а.с. 183, 184).
04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» із заявою-вимогою про надання інформації (а.с. 185).
Як вбачається із виписки руху коштів по картці за 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 , за період з 06 серпня 2021 року по 06 серпня 2021 року, кредитний ліміт (станом на 06 серпня 2021 року) становив 30 000 грн, заборгованість (станом на 06 серпня 2021 року) - 29 956,93 грн; баланс на початок періоду - 30 458,31 грн, баланс на кінець періоду - 43,07 грн (а.с. 186).
04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України із клопотанням (а.с. 187, 188).
18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» із заявою, в якій вказала, що з 01 грудня 2021 року вона більше не буде проживати за адресою: АДРЕСА_1 , а буде проживати за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 191).
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України із заявою про надання інформації (а.с. 189).
05 грудня 2023 року Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України надало відповідь № 11-3392/125/54/08-2023 ОСОБА_1 , в якій вказано, що на цей час у кримінальному провадженні, відомості, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202110080001069 від 08 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України, проводяться слідчі (розшукові) дії відповідно до Глави 20 Кримінального процесуального кодексу України (а.с. 190).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Згідно з частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 ЦК України).
Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).
За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (абзац другий).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).
Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина тертя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ (далі - Закон № 675).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).
Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону №675).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону № 675).
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засідання, дають підстави для висновку про дотримання письмової форми договору, зокрема шляхом власноручного підписання відповідачем Анкети-заяви, а також усіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між позивачем та відповідачем у електронній формі щодо пропозиції
(оферти), ознайомлення з умовами договору, що здійснені у тому числі з дотриманням вимог Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існування вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.
2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).
У зв'язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629)»
(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року
№ 6-р(II)/2022).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а у відповідача відповідно виник обов'язок повернути надані кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування в обумовленому поярку та у визначений строк.
2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи АТ «Універсал Банк»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
2.4. Стосовно розв'язання спору у частині встановлення кредитного ліміту та нарахування відсотків за користування кредитними коштами суд зазначає нижченаведене.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач 05 серпня 2020 року звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала
Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 05 серпня 2020 року.
У відзиві відповідач стверджує, що від встановлення кредитного ліміту до отриманої карти категорично відмовилась, банк самостійно, на власний розсуд без відповідної заяви-клопотання, встановив кредитний ліміт; через мобільний додаток відповідач неодноразово відмовлялась від кредитного ліміту, проте банк самовільно його збільшував. З огляду на те, що
ОСОБА_1 жодного разу не використовувалися кредитні кошти, вона вважає, що нею не було укладено кредитний договір.
Водночас ці доводи сторони відповідача спростовуються доказами, що наявні в матеріалах справи, досліджені у судовому засіданні.
Так, як було зазначено вище, згідно з вимогами ЦК України, законів № 675 та № 851 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг (договір про надання банківських послуг «Monobank» - укладений між банком та клієнтом договір про відкриття рахунку, випуск і обслуговування Платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування що складається з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank», Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформації щодо відкриття поточного рахунку та випуску електронного платіжного засобу (в разі наявності) та Тарифів).
У пункті 3 Анкети-заяви, з-поміж іншого вказано, що клієнт беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Позивач вказує, що відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта (відбитки пальців, в тому числі за допомогою технології TouchID, або розпізнавання обличчя, в тому числі за допомогою технології FaceID). Таким чином, враховуючи те, що відповідачем було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до договору про надання банківських послуг.
Тож суд констатує, що відповідач не здійснював цілеспрямованих дій на відмову від отримання наданих йому позивачем банківських послуг, зокрема зміну кредитного продукту банку на виключно депозитний, а у разі відсутності такої можливості - дій на розірвання договірних відносин з позивачем. Більше того, конклюдентні дії, що знайшли свій прояв у користуванні банківськими послугами, обґрунтовано давали підстави банку вважати наявність згоди на такі зміни.
2.5. У частині розв'язання спору щодо скоєння шахрайських дій, унаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 34 679 грн суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 12, частини першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див, зокрема, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №129/1033/13-ц).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (діяло на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу 6 Положення банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Пунктами 7, 8 розділу 6 Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу 6 Положення).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни). З приводу цього припису основного акту цивільного законодавства Верховний Суд зауважував, що загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (постанов Верховного Суду від 18 квітня 2022 року, справа № 520/1185/16-ц).
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 6-71цс15) зазначено: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
З цієї правової позиції Верховного Суду України слідує, що для констатації вини користувача банківських послуг у порушенні правил користування відповідними фінансовими інструментами, зокрема у сфері забезпечення безпеки та конфіденційності, що призвели до несанкціонованого проведення платіжної операції, необхідним є безспірне доведення того факту, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню
ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Суд бере до уваги позицію найвищого суду у системі судоустрою України, висловлену ним у постанові від 08 лютого 2018 року (справа № 552/2819/16-ц), відповідно до якої користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Верховний Суд також виснував, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог (постанова від 14 лютого 2018 року, справа № 127/23496/15-ц).
За обставинами цієї справи 06 серпня 2021 року на номер телефону відповідача було здійснено дзвінок невідомими особами з номеру телефону НОМЕР_1 . Ці особи представились працівниками банку та повідомили, що з метою безпеки потрібно перевипустити картку у зв'язку з виявленими підозрілими операціями. Невстановлені особи надіслали посилання ОСОБА_1 до месенджеру «Вайбер», перейшовши за яким відповідач увійшла до мобільного застосунку Монобанк у меню перевипуску своєї платіжної картки.
Одночасно, зловмисники купили платіжну картку банку та надіслали необхідні реквізитні дані (номер, строк дії, CVV та ПІН-код) відповідачу, яка здійснила її активацію шляхом перевипуску своєї картки у мобільному застосунку увівши зазначені дані.
Внаслідок цього було здійснено несанкціоновані операції зі зняття готівки (06 серпня 2021 року о 17:17 год. на суму 19 746,04 грн, 06 серпня 2021 року о 17:18 год. на суму 10 400,00 грн та 06 серпня 2021 року о 17:19 год. на суму 260,00 грн).
Відповідно до Умов і правил клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених договором засобів його ідентифікації і аутентифікації (п. 8.11). Клієнт несе відповідальність перед банком за збиток і витрати, понесені банком в результаті порушення клієнтом умов або положень договору або законів і підзаконних актів України (п. 8.12). У разі якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду (п. 8.15). Банк не несе відповідальність перед клієнтом за операції, що здійснювались після передачі мобільного телефону, сім-карти третім особам (п. 8.16).
На доведення вини відповідача позивач надав запис її розмови зі службою турботи банку, у якому викладено обставини шахрайських дій щодо ОСОБА_1 , здійснених невідомими особами 06 серпня 2021 року.
Суд зауважує, що відповідач особисто не здійснювала активних дій стосовно ініціювання перевипуску своєї картки, такі дії були здійснені після отримання вхідного дзвінка з номера телефону НОМЕР_1 , особами, які представилися працівниками банку. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 надавала будь-кому свої персональні дані, зокрема номер платіжної карти, CVV чи її ПІН-код або дані щодо підтвердження будь-якої платіжної операції чи здійснення дій з платіжною картою за допомогою SMS-повідомлення, надісланого на її фінансовий номер у АТ «Універсал Банк».
Слід зазначити, що одразу після здійснення підозрілих списання/зняття коштів з платіжної карти відповідача ОСОБА_1 невідкладно зателефонувала на «гарячу лінію» банку з проханням заблокувати карту, а згодом звернулася до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України де її заява була доєднана до кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202110080001069 від 08 квітня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України.
Відтак, алгоритм дій відповідача, докази, надані позивачем та проаналізовані у судовому засіданні, не свідчать про безспірність доведення того факту, що користувач своїми діями чи бездіяльністю, тобто винною поведінкою, сприяв здійсненню несанкціонованих платіжних операцій, що були здійснені 06 серпня 2021 року.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у
розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7, 8 Положення емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.
Суд бере до уваги правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (справа № 336/3989/19), від 08 лютого 2018 року (справа № 552/2819/16-ц), від 14 лютого 2018 року (справа № 127/23496/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 691/699/16-ц), від 03 липня 2019 року (справа № 537/3312/16-ц) та доходить висновку про те, що відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, негайно повідомила про цей факт правоохоронні органи та АТ «Універсал Банк», а банком не доведено винної поведінки, тобто дій чи бездіяльності відповідача, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
Доводи позивача про те, що відповідачкою в ході розмови з невідомою особою здійснено розголошення інформації, необхідної для здійснення банківських операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, користувач при виявленні списання коштів повідомила АТ «Універсал Банк», тобто виконала вимоги розділу VI Положення, за змістом якого користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувались користувачем.
Окрім цього, відповідачкою ОСОБА_1 було повідомлено правоохоронні органи про оформлення невідомою особою кредитної картки на та зняття коштів з неї.
01 вересня 2021 року ОСОБА_1 вручено під розписку пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, тобто визнано потерпілою у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 1202110080001069 від 08 квітня 2021 року за фактом шахрайських дій про оформлення кредитної картки на заявницю та заволодіння кредитними коштами за частиною другою статті 190 КК України.
Крім того, АТ «Універсал Банк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 06 серпня 2021 року зняття коштів у розмірі 30 406,04 грн. без її відома.
Суд ураховує, що у цих спірних правовідносинах саме ОСОБА_1 як споживач є «слабкою» стороною, позивач не довів винної поведінки відповідача, спрямованої на сприяння у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не з'ясував хто був володільцем банківської картки, емітентом якої є сам банк, що була використана у шахрайських діях. З огляду на це суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту слід відмовити.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи той факт, що у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено, тому, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції віднести на рахунок АТ «Універсал Банк».
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.
2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції віднести на рахунок АТ «Універсал Банк» у межах понесених.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
4. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
6. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ: 21133352, адреса місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець