Справа №338/1488/25
10 листопада 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Битківського Л.М.,
з участю: секретаря Чорній К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 15 жовтня 2025 року постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №1660 його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. У постанові зазначено, що 09 вересня 2025 року він самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки перебував у розшуку. Під час звірки облікових даних встановлено, що маючи статус по військово-лікарській комісії «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не пройшов ВЛК для визначення належного ступеня придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не виконавши вимоги п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Винесену постанову вважає незаконною, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вказане правопорушення накладено після спливу трьох місяців з дня його вчинення та можливого виявлення. Наголосив, що момент складання постанови про адміністративне правопорушення не є тотожним моменту виявлення правопорушення. Правопорушення, на його думку, вчинене до 05 червня 2025 року (останній день) коли він не пройшов ВЛК для визначення належного ступеня придатності до військової служби. Тобто вже з 06 червня 2025 року відповідач володів інформацією про вчинене правопорушення і протягом трьох місяців мав підстави та право вирішити питання про притягнення його до адміністративної відповідальності. Однак постанова винесена лише 15 жовтня 2025 року, тобто з порушенням визначеного ст. 38 КУпАП строку. Оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення просив скасувати.
07 листопада 2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП від 15 жовтня 2025 року №1660 є правомірною. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 09 вересня 2025 ОСОБА_1 самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час звірки облікових даних було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним та маючи статус по військово-лікарській комісії "непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час" не пройшов ВЛК для визначення належного ступеня придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року, не виконавши таким чином вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За результатом такого порушення уповноваженою посадовою особою 09 вересня 2025 складено протокол про адміністративне правопорушення № 587. До протоколу долучено копію повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення від 09 вересня 2025 року. ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення нових доказів не подав, однак апелював до того, що минув 3-х місячний строк з моменту коли уповноважені працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 були зобов'язані виявити адміністративне правопорушення. Доводи позивача з цього приводу вважає не обгрунтованими. Строк притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився, оскільки 3-х місячний термін з моменту виявлення слід відраховувати починаючи з 24 серпня 2025 року, коли працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановили факт порушення позивачем вимог законодавства про мобілізацію, направили відповідне повідомлення про розшук порушника до Івано-Франківського районного управління поліції. Річний строк з моменту вчинення адміністративного правопорушення слід відраховувати з 05 червня 2025 року і він також не минув. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було винесено постанову № 1660 від 15 жовтня 2025 про накладання адміністративного стягнення в розмірі 17 000 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання позивач не з'явився. До початку засідання подав заяву у якій клопотав про проведення розгляду за його відсутності. Заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, а провадження у справі закрити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданому відзиві клопотав провести розгляд справи за наявними матеріалами справи та з урахуванням доводів, наведених у відзиві. У задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 2 ст. 2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 252 КУпАП та ч. 1 ст. 90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 N 65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що постановою №1660 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 15 жовтня 2025 року на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові вказано, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним та маючи статус по військово-лікарській комісії «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не пройшов ВЛК для визначення належного ступеня придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не виконавши вимоги п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, про що був складений протокол №587 про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно порушення відповідечем строків накладення адміністративного стягнення є обґрунтованими.
За приписами ч.9 ст. 38 КУпАП початком відліку строку накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення (три місяці) та день вчинення (не пізніше одного року)
Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не пройшов ВЛК для визначення належного ступеня придатності до військової служби, яку мав пройти до 05 червня 2025 року. Отже, суд зазначає, що крайнім строком вчинення правопорушення відповідачем є саме 05 червня 2025 року.
Водночас днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноваженому органу (його посадовим особам) стали відомі будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Представник відповідача зазначив, що такий строк слід рахувати з 24.08.2025 року, коли після перевірки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 облікових даних були вчинені дії внаслідок яких сформовано подання до Івано-Франківського районного управління поліції з приводу необхідності доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як порушника.
Однак суд з такою позицією представника відповідача не погодився з огляду на таке.
До матеріалів справи позивачем долучено повістку №13/05/9, яка виписана першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 08.08.2025 року "для підтвердження підстав відстрочки". Така повістка формувалась, ймовірно, уже на підставі отриманої працівниками установи інформації про відсутність висновків ВЛК щодо позивача. Проте дата видачі такої повістки у бланку не проставлена і сторони інформації про дату її формування суду не подали.
З відкритих джерел, а саме з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що у межах судової справи №338/690/25, яка розглядалась за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, ухвалою від 04.06.2025 року суд витребував від ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію, яка стосувалась предмету спору, в тому числі і дані з обліково-алфавітних книг стосовно ОСОБА_1 . У відповідь на вимогу суду, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 17.06.2025 року подав суду клопотання про долучення доказів, в тому числі іформації з обліково-алфавітної книги призовників 1976 року народження стосовно позивача. 18.06.2025 року у даній справі судом було прийнято рішення по суті. Таким чином, суд констатує, що принаймні 17.06.2025 року, коли представник ІНФОРМАЦІЯ_2 готував та подавав суду витребувану інформацію, він, перевіряючи актуальну інформацію, мав виявити факт порушення, яке допустив ОСОБА_1 станом на 06.06.2025 року та відреагувати на нього. Тому, суд вважає, що саме з 17.06.2025 року слід обчислювати строк виявлення факту можливого вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Відтак тримісячний строк притягнення до відповідальності минув 17.09.2025 року.
Постанова №1660 у справі про адміністративне правопорушення була винесена лише 15 жовтня 2025 року, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.
Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що застосування адміністративного стягнення до позивача застосовано 15 жовтня 2025 року поза межами строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та наділений повноваженнями згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, скасувати постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд приходить до переконання, що постанову №1660 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 15 жовтня 2025 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 242 - 246, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Постанову №1660 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 15 жовтня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Гнатюком Романом Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М. Битківський