17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/20050/24
адміністративне провадження № К/990/46178/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі № 380/20050/24 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
До Верховного Суду 10.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі № 380/20050/24.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу; стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно у розмірі 17 501,25 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем суми узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2023 №0228004-2413-1319 на суму 17 501,25 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 скасовано вищенаведене рішення суду першої інстанції та прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову, внаслідок не підтвердження позивачем належним чином вручення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 04.04.2023 №0228004-2413-1319 на суму 17501,25 грн, тому вказане рішення контролюючого органу за висновком суду апеляційної інстанції вважається не врученим відповідачу, отже останній не повідомлений про наявність податкового зобов'язання, яке є предметом стягнення в даній справі.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Скаржником вказано, що дана справа має великий суспільний інтерес та носить резонансний характер, оскільки несплата та ненадходження коштів узгодженого грошового зобов'язання до бюджету призводить до дефіциту бюджету, а необґрунтовані рішення на користь платника, призводить до ухилення від сплати податку і свідчить про невиконання конституційного обов'язку платника в частині сплати податків і зборів.
Однак оцінивши доводи скаржника, колегія суддів вважає, що вони мають загальний характер і не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, передбачений пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України для оскарження судових рішень, прийнятих в порядку спрощеного позовного провадження. Тоді, як підставою для відмови у стягненні податкового боргу за висновком суду апеляційної інстанції слугувало не підтвердження позивачем вручення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 04.04.2023 №0228004-2413-1319 на суму 17501,25 грн, сума за яким покладена в предмет стягнення податкового боргу у даній справі, тому вказане рішення податкового органу за висновком суду вважається не врученим відповідачу, отже останній не повідомлений про наявність податкового зобов'язання, яке є предметом стягнення в даній справі. Дійшовши таких висновків, суд апеляційної інстанції керувався правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 812/41/17, від 10.06.2021 у справі № 826/14316/18, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20, що помилково не враховано скаржником.
Отже ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її, відтак обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі № 380/20050/24 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон