17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/60662/24
адміністративне провадження № К/990/45695/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 320/60662/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 116756240202 від 15 жовтня 2024 року про нарахування штрафних санкцій за невірно визначену ознаку доходу в сумі 1 020,00 грн,
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 116699240202 від 15 жовтня 2024 рок про збільшення грошового зобов'язання з військового збору в сумі 59 825,94 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 14 956,49 грн,
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 116759240202 від 15 жовтня 2024 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 717 911,28 грн та нарахування штрафних санкцій в сумі 179 477,82 грн,
- вимогу Головного управління ДПС у м. Києві за № 116709240202 від 15 жовтня 2024 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від в сумі 862 615,82 грн,
- рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 116752240202 від 15 жовтня 2024 року про застосування штрафних санкцій в сумі 236 570,95 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов задоволено.
На вказане рішення суду відповідач 16 вересня 2025 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі частини другої статті 299 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіряючи касаційну скаргу суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права Шостим апеляційним адміністративним судом, що призвело до ухвалення незаконного, на думку скаржника, судового рішення.
Головним управління ДПС у місті Києві не викладено підстави касаційного оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Фактично доводи зводяться до наведення обставин, які, на думку скаржника, призвели до несвоєчасного подання апеляційної скарги.
Скаржником не спростовано правильність застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга прокурора або суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень не був повідомлений про розгляд справи або не був залучений до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 320/60662/24 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов