17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/3882/25
адміністративне провадження №К/990/45539/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним переведення з 01 березня 2021 року позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області відновити виплату позивачу раніше призначеної пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу з нарахуванням індексації з часу переведення на пенсію по інвалідності згідно зі Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (01 березня 2021 року) та виплатити позивачу не отриману у зв'язку з цим суму пенсії.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 17 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті адміністративного провадження.
Цей суд виходив з того, що стверджуванні позивачем порушення його прав на пенсійні виплати не можуть бути спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки те, що позивач ОСОБА_1 трактує як спір, насправді є вимогами про неналежне виконання судового рішення, яким, з огляду на текст позовної заяви по суті, є постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2016 року у справі № 686/346/16-а, що набрала законної сили.
ОСОБА_1 не примирився з рішеннями судів попередніх інстанцій і подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Під час вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 332 КАС України після реєстрації касаційної скарги і передання її судді-доповідачу у строки, передбачені правилами цієї частини статті, останній з'ясовує, чи касаційна скарга оформлена відповідно до вимог встановлених статтею 330 цього Кодексу, , а якщо ні, то чи є підстави для застосування правил статті 169 цього Кодексу.
Частина друга статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. .
За статтею 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків подання касаційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій він не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та/або обов'язки).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними;
Зі змісту касаційної скарги та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті Сьомий апеляційний адміністративний суд свою постанову виніс 28 серпня 2025 року.
Скаржник не заперечує, що звертається до суду з касаційною скаргою несвоєчасно, тому й клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вважає, що пропуск строку стався з поважних причин. Щодо цього пояснює, що копії оскаржуваних рішень отримав 10 жовтня 2025 року (і це підтверджується відповідними штампами виготовлення копій цих судових рішень).
Але попри це, скаржник не зазначив інших значеннєвих відомостей, які мають значення для вирішення питання про дотримання строків касаційного оскарження. Приміром, чи суди попередніх інстанцій відповідно до встановленого процесуальним законом порядку (не)повідомляли його про ухвалені судові рішення, або (не)надсилали йому процесуальні документи за результатами розгляду позовної заяви на стадії вирішення питання про її прийняття чи відмову у цьому; чи повідомляли про дату ухвалення судових рішень і надсилали повні їхні тексти, якщо так, то коли і яким способом.
Потрібно документально звістити також, чи було відомо скаржнику, коли набрали законної сили ухвала та постанова відповідно суду першої й апеляційної інстанцій; чи звертався скаржник раніше до належного носія інформації з проханням, виготовити йому з автоматизованого системи документообігу суду копії судових документів; чи знав він раніше про такий чи інший спосіб зберігання та виготовлення копій судових документів.
Скаржник має назвати інші об'єктивні фактори, які вважає вагомими та достатніми, щоб переконати всіх, що з об'єктивних причин він не знав і не міг знати раніше про ухвалені оскаржені судові рішення, з огляду на які власне і не зміг вчасно звернутися до суду касаційної інстанції, зокрема й те, через які такі обставини тривалий час не проявляв інтересу до результатів розгляду справи.
Згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальний доступ до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року був забезпечений ще 01 вересня 2025 року.
Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до статті 3 цього Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
З наведеного можна припустити, що про наявність оскаржуваних судових рішень скаржник мав змогу дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту її оприлюднення, тобто з 01 вересня 2025 року.
Отже, зазначені у клопотанні причини пропуску строку в зіставленні з відомостями про дату постановлення оскарженого судового рішення, датою забезпечення надання загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень і значний проміжок часу, що сплинув з дня його прийняття до дня подання касаційної скарги, дають підстави вважати їх необґрунтованими, а звідси - неповажними для поновлення строку.
Описані обставини розкривають причини неможливості прийняття судом касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд судових рішень і заразом показують дії для виправлення ситуації, пов'язаної з недотриманням строку звернення до касаційного суду. Зокрема, скаржник має назвати інші підстави або доповнити значеннєві властивості зазначених підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Приписи цих статей визначають, що суд, коли виявить, що касаційна скарга подана без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
З огляду на викладені вище обставини та міркування, на виконання вимог частини другої статті 332 та статті 169 КАС України касаційну скаргу треба залишити без руху і надати скаржнику строк для усунення її недоліків (вад).
За правилами частини шостої статті 332 цього Кодексу питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. .
Касаційна скарга буде повернута скаржнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Керуючись статтями, 169, 330, частинами другою, шостою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 560/3882/25 відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року залишити без руху.
Надати скаржнику ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій