12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 466/685/25 пров. № А/857/32748/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання - Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року (головуючий суддя Свірідова В.В., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії АВ №00004012 від 09.01.2025.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідачем не дотримано принцип належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки доказів завчасного повідомлення позивача рекомендованим поштовим відправленням відповідачем суду не надано, що в свою чергу позбавило позивача можливості бути присутнім під час розгляду справи та довести обставину, що він не є власником транспортних засобів, ні користувачем по договору оренди чи на будь-якому іншому праві користування. Вважає, що неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, на апеляційний розгляд не з'явились, належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Суд, з врахуванням строку розгляду термінових справ, відповідно до статті 286, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з'явились без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 09.01.2025 серії АВ №00004012 встановлено, що 09.01.2025 о 09 год 49 хв., за адресою Н-09, км 430+200, Львівська обл., зафіксовано транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ ACTROS 1836, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна оcоба допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України - перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,278% (0.722 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM46, 46, свідоцтва про повірку № 23- 21/000197 та №35-02/3923.
За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення позивачем, як відповідальною особою, за якою зареєстровано транспортний засіб, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, а винесена постанова від 09.01.2025 серії АВ №00004012 відображає усі ознаки складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Також суд зазначив, що відповідачем не порушено процедуру розгляду справи про порушення транспортного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження є правомірність постанови, винесеної посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, частиною другою якої встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Суб'єкт відповідальності за цими правопорушеннями визначений ч. 1 ст.14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст. 122-2, ч.ч.2, 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, суб'єктом відповідальності за порушення правил проїзду великогабаритних ТЗ, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, є відповідальна особа, а саме фізична особа (або керівник юридичної особи), за якою зареєстрований ТЗ.
Тому доводи ОСОБА_1 про те, що відповідальність у спірних правовідносинах несе перевізник є безпідставними, суперечать нормам КУпАП і не приймаються до уваги.
Апелянтом не заперечується те, що вона в даному випадку, згідно відомостей ЄДРТЗ на час розгляду справи, обліковується як належний користувач транспортного засобу на час вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а інші особи не звертались до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги зводяться лише до порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення транспортного законодавства.
Апелянт вважає, що порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу є підставою для визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу прийнятого за результатом такого розгляду.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення транспортного законодавства розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
З аналізу вказаних приписів законодавства вбачається, що згідно Порядку № 1567 неявка суб'єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.
Отже, нормами Порядку № 1567 не установлено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб'єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20.
Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскільки матеріали справи містили усю необхідну та достатню інформацію, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача була розглянута у відсутності позивача.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановленого та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно приписів статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню в користь позивача понесені нею судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.272, ст.286, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року у справі № 466/685/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року