14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 559/3010/25 пров. № А/857/34077/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 липня 2025 року (головуючий суддя Жуковська О.Ю., м. Дубно) у справі № 559/3010/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5289800 від 22.07.2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 липня 2025 року позов задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕНА №5289800 від 22.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Направлено справу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП на новий розгляд до Управління патрульної поліції ДПП в Рівненській області.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно витлумачено поняття вини, обмеживши її виключно умислом, у зв'язку з чим суд фактично констатував відсутність достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення. Вважає висновок суду першої інстанції про відсутність належного підтвердження участі особи у правопорушенні необґрунтованим, оскільки фактичні дані справи, зокрема, відеозаписи з нагрудних камер, свідчать про те, що саме позивач перебував за кермом транспортного засобу в момент зупинки, яка відбулася відразу після фіксації правопорушення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи вимоги статті 286 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, 22.07.2025 відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5289800 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 22.07.2025 о 21 год. 46 хв. в м. Дубно по вул. Каденюка, 7, керував т/з KIA Sorento, номерний знак НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, чим порушив п. 2.9.в ПДР України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення Правил дорожнього руху.
Колегія суддів наголошує, що зміни до КУпАП щодо доповнення новою статтею 121-3 КУпАП обумовлені тим, що складовою безпеки дорожнього руху є контроль за законністю використання транспортних засобів, як джерел підвищеної небезпеки.
Запорукою ефективної реалізації контролюючих функцій є належна ідентифікація транспортних засобів, що приймають участь у дорожньому русі.
Відповідальність за ч. 1ст.121-3 КУпАП настає у разі керування або експлуатації транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу, або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у невстановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до п.п. в п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
- не належить цьому засобу;
- не відповідає вимогам стандартів;
- закріплений не в установленому для цього місці;
- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно із статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В підтвердження обставин вчинення позивачем порушення, за яке його притягнуто до адмінвідповідальності, відповідачем до суду першої інстанції було надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, здійснений 22.07.2025, з якого судом першої інстанції встановлено, що працівниками поліції було зупинено вказаний автомобіль та водію повідомлено про причину зупинки, на що водій відповів, що при початку руху лампочка, яка освітлює номерний знак, була у справному стані, він перевіряв. Також було наголошено позивачем, що автомобіль щойно приїхав із зони бойових дій, тому можлива будь-яка поломка. В подальшому відбувався розгляд справи за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, який повністю зафіксовано на наданих відеозаписах, права особі роз'яснювались і поліцейські надавали можливість ними скористатись. Також було оголошено розмір накладеного стягнення в вигляді штрафу 1190 грн., роз'яснено порядок сплати штрафу, оскаржувану постанову ОСОБА_1 підписав і копію документу отримав, фактично розгляд справи завершено о 21.58 год.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Апеляційним судом враховано, що позивач займається волонтерською діяльністю та має посвідчення волонтера.
22.07.2025 повертався на автомобілі KIA Sorento, номерний знак НОМЕР_1 , із зони бойових дій, а тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що лампочка, ймовірно, могла згоріти по дорозі.
З відеозаписів нагрудної камери поліцейського вбачається, що позивач наполягав на тому, що раніше усе працювало і він не знав і не міг знати про несправність однієї лампочки, оскільки така виникла під час руху.
З наданих відповідачем доказів не вбачається наявності такого обов'язкового елемента суб'єктивної сторони, як вина.
Таким чином, оскільки при оцінці ситуації, яка виникла 22.07.2025, працівниками поліції не враховано характер правопорушення, яке є формальним та не передбачає настання шкідливих наслідків, може бути усунено в лічені хвилини на першій ж АЗС шляхом купівлі і установки нових лампочок, а також особу водія, який не притягався до адміністративної відповідальності та активно займається волонтерською діяльністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови та надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.272, ст.286, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 липня 2025 року у справі № 559/3010/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш