17 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7733/24 пров. № А/857/3118/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року у справі № 300/7733/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Григорук О.Б., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 01 січня 2025 року),-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленої рішенням від 19.09.2024 № 926100137808 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.09.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 08.04.2020 у Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовило позивачу у здійсненні перерахунку її пенсії, оскільки за правилами статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII та відповідно до приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. При цьому, стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року у справі № 300/7733/24 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.09.2024 № 926100137808 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 11.09.2024 із зарахуванням до її стажу періодів робіт з 01.01.2004 по 08.04.2020 у Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що періоди страхового стажу, згідно довідки виданої Прикарпатським обласним клінічним центром психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради №3018 від 19.02.2024 про період роботи з 01.08.1980 року по 08.04.2020 року уже взяті до розрахунку пенсії, то Головним управлінням пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 19.09.2024 №926100137808 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною стажу.
Щодо зарахування до стажу період роботи з 01.01.2004 по 08.04.2020 у Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі апелянт зазначив, що Закон 1058 набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону № 1788-ХІІ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004 року. Для періодів роботи після 01.01.2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров'я.
З огляду на викладене пенсійним органом під час призначення пенсії та при проведених перерахунках пенсії за віком правомірно враховано стаж з 01.01.2004 року по 08.04.2020 в одинарному розмірі. Таким чином, з огляду на викладені вище положення законодавчих норм, Головним управлінням правомірно не враховано стаж після 01.01.2004 по 08.04.2020 у подвійному розмірі, а тому з урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 16.10.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003. Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати та сплачувати внески до Пенсійного фонду України та позивачу проводилися перерахунки пенсії у зв'язку зі зміною стажу.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала у спірні періоди з 01.01.2004 по 08.04.2020 в Обласній психіатричній лікарні № 2, з 17.10.2019 - Комунальне некомерційне підприємство "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради", на посадах: медичної сестри, процедурної медсестри, палатної медсестри, палатної медсестри 3-го наркологічного відділення, сестри медичної палатної психіатричного відділення сестринського догляду №3, сестри медичної палатної геронтопсихіатричного відділення 4, сестри медичної психіатричного відділення сестринського догляду Обласної психіатричної лікарні № 2 с. Підмихайлівці.
Відповідно до розрахунку по пенсійній справі № 926100137808 стаж із застосуванням норм статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ позивачу враховано по 31.12.2003. Спірні періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 08.04.2020 відповідачем зараховано в одинарному розмірі.
11.09.2024 на портал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернулася із заявою про допризначення пенсії у зв'язку з наданими документами. До заяви додано довідку № 3018 від 19.02.2024, видану Комунальним некомерційним підприємством "Прикарпатський обласний клінічним центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" за період роботи з 01.08.1980 по 08.04.2020, відповідно до якої робота за цей період дає право на подвоєння стажу відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.
За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.09.2024 № 926100137808 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з обґрунтувань, що з 01.01.2004 згідно статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку, для застосування норм статті 60 Закону № 1788-ХІІ немає підстав.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач протиправно не зарахував позивачу у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, спірні періоди робіт з 01.01.2004 по 08.04.2020 у закладі з надання психіатричної допомоги в подвійному розмірі.
Апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Положеннями пункту 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідно до пункту 1.1 Загальні положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відтак, здійснивши аналіз вказаних норм, колегія суддів зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у трудовій книжці стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, архівними установами. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються довідки підприємств, установ, організацій, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17, який відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосував суд в даній адміністративній справі.
Судом першої інстанції встановлено і відповідачем не заперечується, що протягом спірних періодів з 01.01.2004 по 08.04.2020 позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров'я.
З урахуванням встановлених обставинах справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо незарахування періодів її робіт з 01.01.2004 по 08.04.2020 у закладі з надання психіатричної допомоги в подвійному розмірі.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року у справі № 300/7733/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин