з питань забезпечення адміністративного позову
17 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3508/25 пров. № А/857/31813/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ільчишин Н.В.,
суддів: Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву представника позивача Шевченка Антона Сергійовича про забезпечення позову щодо розгляду апеляційної скарги Служби безпеки України та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 380/3508/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Служби безпеки України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо розгляду по суті рапорта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України від 14.10.2024. Зобов'язано Службу безпеки України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення за результатами його розгляду з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Службабезпеки України та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Служби безпеки України та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 380/3508/25 та призначено справу № 380/10040/25 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
13.11.2025 Восьмим апеляційний адміністративним судом зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, якою просить суд апеляційної інстанції забезпечити позов шляхом заборони Службі безпеки України вчиняти дії та приймати рішення щодо направлення (переведення) ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби зі Служби безпеки України до Збройних Сил України та інших військових формувань, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 380/3508/25.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що йому стало відомо, що кадровій службі відповідача надано розпорядження про підготовку наказу про переведення ОСОБА_1 до іншого військового формування, деталі чого - не розголошуються. Правомірність таких дій обґрунтовується положеннями п. 99 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, з урахуванням внесених змін Указом Президента України 22 жовтня 2024 року № 733/2024 “Про внесення змін до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», згідно якого “У період дії воєнного стану у зв'язку зі службовою необхідністю військовослужбовці можуть бути призначені за рішенням Голови Служби безпеки України на нижчі посади в Службі безпеки України, а також направлені для подальшого проходження військової служби зі Служби безпеки України до Збройних Сил України та інших військових формувань за погодженням між Службою безпеки України та відповідним військовим формуванням з виключенням зі списків особового складу Служби безпеки України, з якого вибули, та включенням до списку особового складу формування, до якого прибули, з подальшою перепідготовкою (допідготовкою). Проте, позивач наполягає що має право саме на звільнення з військової служби повністю, спір щодо чого наразі розглядається судом. Направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби зі Служби безпеки України до Збройних Сил України та інших військових формувань унеможливить виконання рішення у даній справі в контексті обраного способу захисту: зобов'язання саме відповідача - Служби безпеки України, видати наказ про звільнення ОСОБА_1 в запас ЗСУ, та саме відповідач - Служба безпеки України є особою, яка порушила право позивача щодо належного розгляду та задоволення рапорту про звільнення від 14.10.2024.У випадку переведення позивача на службу до іншого військового формування він так само претендуватиме на звільнення за аналогічних обставин, проте такі події повністю нівелюють право позивача на судовий захист, та у випадку наступної відмови зумовлять потребу наново звертатись до суду із аналогічним позовом до іншого суб'єкта.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, апеляційний суд вважає, що заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.
Апеляційним судом встановлено, що предметом спору у цій справі є перевірка законності розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, представник заявника вказує, що йому стало відомо, що кадровій службі відповідача надано розпорядження про підготовку наказу про переведення ОСОБА_1 до іншого військового формування.
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява представника позивача Шевченка А.С. про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Таким чином, на переконання апеляційного суду, заявником у цій справі не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Окрім того, також суд зазначає, що частину 3 статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 248, 311, 321, 325 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Шевченка Антона Сергійовича про забезпечення позову у справі №380/3508/25.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Ільчишин
судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська