14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9377/24 пров. № А/857/2731/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (головуюча суддя: Димарчук Т.М., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 06.09.2024 звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року включно; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року включно у розмірі 4 450,26 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно у розмірі 4 450,26 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) від 12 лютого 2021 року № 31-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12 лютого 2021 року. Зазначає, що відповідачами в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з грудня 2015 року по лютий 2021 року виплачувалась індексація грошового забезпечення в неналежному розмірі. Тобто, в даному випадку позивач має право на отримання індексації за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, для проведення індексації грошового забезпечення. Також зазначає, що у період з 01.03.2018 по 12.02.2021 відповідачі не у повному обсязі виплачували йому індексацію грошового забезпечення, оскільки не виплачували індексацію-різницю. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці грошового забезпечення за період з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідачі та оскаржили в апеляційному порядку. Вважають його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просять його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянти покликаються на те, що прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому у відповідачів відсутні підстави для застосування для обрахунку індексації позивачу січня 2008 року як базового місяця. Крім того, апелянти вказують, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки з позовом звернувся лише через 3 роки 7 місяців після виключення його з списків особового складу - 12.02.2021.
Також з рішенням суду в частині відмовлених вимог не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційних вимог позивач вказує, що відмова у задоволенні в частині позовних вимог про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним сумі (у сумі 4 450,26 грн в місяць) за період з 01.03.2018 по 12.02.2021 включно мотивована судом першої інстанції дискреційними повноваженнями відповідачів, оскільки суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. Щодо дискреційних повноважень, то Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 21.03.2024 у справі № 380/14057/22 та від 20.06.2024 у справі № 620/14086/23, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23 та багато інших, дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у спірний період: з грудня 2015 року по лютий 2020 року включно у ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ), з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_2 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) від 12 лютого 2021 року № 31-ОС прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника НОМЕР_3 мобільної групи відділення інспекторів прикордонної служби (на бойових броньованих автомобілях) 1 прикордонної застави 1 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05 лютого 2021 року № 24-ОС з військової служби в запас на підставі підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 12 лютого 2021 року (а.с. 13-14).
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015-2020 роки під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачу в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в грудні 2015 року у розмірі 881,83 грн. У період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року включно нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в листопаді 2019 року у розмірі 1713,64 грн, в грудні 2019 року у розмірі 216,51 грн, в січні 2020 року у розмірі 216,51 грн (а.с. 16-21).
Як вбачається з розрахунку індексації грошового забезпечення за період з лютого 2020 року по 12 лютого 2021 року включно та з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020-2021 роки (під час проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_2 позивачу в період з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в березні 2020 року у розмірі 433,02 грн, в квітні 2020 року у розмірі 216,51 грн, в червні 2020 року у розмірі 433,02 грн, в липні 2020 року у розмірі 226,29 грн, в серпні 2020 року у розмірі 226,29 грн, в грудні 2020 року у розмірі 1003,4 грн, в січні 2021 року у розмірі 240,62 грн, в лютому 2021 року у розмірі 142,04 грн, в березні 2021 року у розмірі 12381,42 грн, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації березень 2018 року (а.с.15,22-23).
Відтак, спір у цій справі стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення), та з 01 березня 2018 року по 12 лютого 2021 року (виходячи з фіксованої величини 4450,26 грн).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в контексті нової редакції Порядку № 1078 січень 2008 року слід вважати «місяцем зростання доходу» для обчислення індексації з 01.01.2016, тобто з наступного місяця після запровадження описаного нового правового регулювання, що набрало чинності в грудні 2015 року. Суд зазначив, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (12,89 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Водночас, суд вказав, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Так, згідно із ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Так, в редакції Постанови № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Військова частині НОМЕР_1 при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018, не застосував базовий місяць січень 2008 року.
Суд апеляційної зазначає, що 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Постанова № 1294 втратила чинність 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не було підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01.01.2008 (після набрання чинності Постановою № 1294) по березень 2018 року (до моменту набрання законної сили Постанови № 704), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.
Отже, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.
Аналогічна правова позиція, щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року, з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно та зобов'язання відповідачів здійснити позивачу нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року, з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач наполягає на тому, що має право на отримання «індексації-різниці» («фіксована сума індексації) і що це право відповідач порушив через протиправну бездіяльність.
Так, щодо «фіксованої» суми індексації, то суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що нарахування й виплата суми «індексації-різниці» мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, що не заперечується відповідачем, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 надають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми «індексації-різниці».
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 до 12.02.2021 (моменту звільнення з військової служби).
У цьому контексті суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 19.10.2023 у справі № 380/9726/20 за подібних правовідносин.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Як зазначалося вище судом апеляційної інстанції позивач покликається на те, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачі порушили через бездіяльність.
Як встановлено судом відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 12 лютого 2021 року (дату звільнення), ба більше взагалі не вирішували питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.
Тож за цих обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року, то позивач має право на щомісячне отримання з 01 березня 2018 року по 12 лютого 2021 року (остаточна дата перебування позивача на роботі) індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, а саме суми індексації-різниці, визначеної як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.
Щодо доводів позивача стосовно виплати йому фіксованої суми індексації-різниці 4450,26 грн, то суд апеляційної інстанції вважає їх помилковими, оскільки визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок визначення розміру індексації грошового забезпечення.
Суд наділений повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Разом з тим, слід вказати, що з наявних у матеріалах справи доказів не представляється можливим здійснити розрахунок індексації-різниці, бо такі не містять достатніх, взаємоузгоджених відомостей які б дозволили достеменно визначити фактичну суму.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, належить зобов'язати відповідачів здійснити позивачу нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по лютий 2020 року, з березня 2020 року по 12 лютого 2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Водночас, покликання апелянта на пропуск позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги та зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, на момент виключення позивача зі списків особового складу, а саме 12 лютого 2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення до суду не обмежувався будь-яким строком.
Таким чином, апеляційні скарги не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, -
постановив:
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 140/9377/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін