14 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16679/24 пров. № А/857/2533/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (головуючий суддя: Лунь З.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив-Л» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексклюзив-Л», 02.08.2024 звернулося із позовом до суду, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100363/2 від 08.07.2024;
визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002337 від 08.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано всі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100363/2 від 08.07.2024.
Визнано протиправною та скасовано прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002337 від 08.07.2024.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов'язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України. Враховуючи наведене, оскаржуване рішення прийнято відповідно до чинного законодавства України, містить обґрунтовані причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» зареєстроване 17.09.2003, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: оптова торгівля парфумними та косметичними товарами.
Між ТзОВ «ЕКСКЛЮЗИВ-Л» (Покупець) та Total Cosmetic S.R.L. (Продавець), 15.08.2016 укладено контракт № 15/08/16 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець приймає і оплачує косметичну продукцію торгової марки YOU LOOK, номенклатура, кількість, ціна, точне найменування, одиниця виміру, якісні показники якої вказуються в додатках (інвойсах), які є невід'ємною частиною цього контракту на умовах цього контракту.
Відповідно до п. 3.2 Контракту, ціна за кожну одиницю товару визначається в додатках (інвойсах), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Загальна вартість Контракту становить 400000,00 євро і є приблизною. Остаточна загальна вартість Контракту визначається як сума вартості поставок всіх партій Товару, визначена на підставі додатків до Контракту (інвойсів), які є невід'ємною частиною цього Контракту (п. 3.3 Контракту).
Відповідно до п. 4.1 Контракту, оплата товару здійснюється в євро шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на валютний рахунок продавця.
Покупець зобов'язується оплатити повну вартість поставленого Товару, зазначену у відповідному додатку до Контракту (інвойсі), шляхом 100% передоплати заздалегідь перед відправкою.
Згідно з п. 5.2 Контракту упаковка та тара для товару входять у вартість Товару та поверненню не підлягають.
На виконання вимог Контракту № 15/08/16 від 15.08.2016 згідно з інвойсами (Invoice) № 100 від 21.12.2023 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 65071,40 Євро.
Декларант позивача, 08.07.2024 з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну мигну декларацію № 24UA209230061727U2 на 2 види товарів: 1) препарати для догляду за волоссям для використання в перукарнях: окислювачі, маски, догляд за волосся (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305900000); 2) косметичні препарати для догляду за волоссям: шампуні (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305100000); в асортименті згідно інвойсу № 100 від 21.12.2023 із загальною заявленою вартістю 65071,40 Євро та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230061727U2 як підставу для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації:
1)Пакувальний лист (Packing list) б/н 21.12.2023;
2)Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №100 від 21.12.2023;
3)Автотранспортна накладна (Road consignment note) №456962 04.07.2024;
4)Сертифікат з перевезення (походження) товару ;
5)форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) VE N. T 708377 05.07.2024;
6)Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №324-004806 05.07.2024;
7)Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 05.07.2024;
8)Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 4 від 22.02.2021;
9)Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №15/08/16 15.08.2016;
10)Договір про надання послуг митного брокера №2 від 01.06.2021;
11)Договір (контракт) про перевезення договір-заявка №324-004806 від 03.07.2024.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту такого змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме:
1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
2) якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності -інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
11) копію митної декларації країни відправлення;
12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Товари № 2».
Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи:
1) проформи на оплату № 15.901 від 28.03.2024, № 100 від 21.12.2023, № 101 від 21.12.2023;
2) платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 539 від 01.04.2024 та № 535 від 22.03.2024;
3) платіжний документ, що підтверджує вартість товару Swift б/н від 01.04.2024р.та від 22.03.2024;
4) видаткові накладні № 7833 від 02.07.2024 та № 7836 від 02.07.2024;
5) прайс-лист виробника б/н від 01.01.2023;
6) копія експортної ВМД 24ITQ3J010032623Е0 від 05.07.2024.
За результатами розгляду МД №24UA209230061727U2 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100363/2 від 08.07.2024.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100363/2 від 08.07.2024, в графі 33 зазначено: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- умови поставки згідно інвойсу EXW (EX Works (... named place)) Франко завод (... назва місця). Термін означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки (фрахту). Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з інформації яка наведена у комерційних документах для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку - фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.07.2024 № 324-004806 декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати на здійснення митних формальностей у країні експорту;
- згідно наданої до митного контролю CMR від 04.07.2024 № 456962 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE HAVRYLOVYCH SERHII, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 05.07.2024 № 324-004806, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;
- рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 05.07.2024 № 324-004806 містить пункт витрат «транспортно-експедиційні послуги на території України» (400 грн). Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу.
Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг;
- відповідно до вимог п. 4.3 зовнішньоекономічної угоди від 15.08.2016 № 15/08/16 визначено, що Покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару, яка зазначена у (інвойсі), 100 % передплатою перед відвантаженням. Проте платіжний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди;
- відповідно до інформації яка наведена у рахунку фактурі на перевезення від 05.07.2024 № 324-004806 митницею встановлено, що перевезення товару до митного кордону України здійснювалось на підстав договору-заявки від 03.07.2024 № 324-004806. Проте даний документ, декларантом не надано митниці, що не дає змоги впевнитись у достовірності даних щодо витрат Покупця на перевезення вантажу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи:
- проформу інвойс;
- банківські платіжні документи про факт оплати товару, що імпортується;
- копію митної декларації країни відправлення (зазначена декларація не може бути використана у якості підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, так як у ній відсутня будь яка інформація про його вартість) ;
- видаткові накладні;
- прайс-лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб);
Інших додаткових документів, які спростовують виявлені митним органом розбіжності, декларантом не надано митному органу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:
- товару № 2 слугувала МД № UA209230/2023/106616 від 06.10.2023, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (косметичні препарати) становить 2,81 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».».
Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA209230/2024/002337 від 08.07.2024.
У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після подання нової митної декларації із врахуванням причини відмови.
Декларантом позивача, 08.07.2024 подано нову уточнену електронну митну декларацію №24UA209230062084U5 згідно з п. 7 ст. 55 Митного кодексу України із зазначенням у ній вартості імпортованого товару по одній позиції, а саме: косметичні препарати для догляду за волоссям: шампуні (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3305100000) у визначеному Львівською митницею розмірі. Товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Не погодившись із карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи повністю позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов'язує можливість витребування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, декларантом одночасно із митною декларацію було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 21.12.2023; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 100 від 21.12.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 456962 від 04.07.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару; форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) VE N. T 708377 05.07.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 324-004806 від 05.07.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 05.07.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 4 від 22.02.2021; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 15/08/16 від 15.08.2016; Договір про надання послуг митного брокера № 2 від 01.06.2021; Договір (контракт) про перевезення договір-заявка № 324-004806 від 03.07.2024.
Водночас, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів суд встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Стосовно доводів апелянта, що в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.07.2024 № 324-004806 декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати на здійснення митних формальностей у країні експорту, то апеляційний суд зазначає таке.
Умови поставки EXW Інкотермс 2010 / «Франко завод» (вказана назва місця заводу або іншого підприємства) свідчать про те, що продавець/постачальник здійснює поставку/відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабриці), на складі, в магазині і т.д. При цьому відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику.
За умовами поставки EXW на продавця покладаються мінімальні обов'язки, а всі можливі ризики і витрати, пов'язані з переміщенням товару з території продавця до кінцевого пункту, несе покупець.
Сторони, які беруть участь в угоді, можуть досягти угоди про те, що продавець погодиться зробити вантаження товару на транспортний засіб постачальника в точці відправлення та буде нести всі ризики і витрати, пов'язані з вантажними роботами. Така домовленість повинна бути оформлена документально у вигляді відповідного доповнення до узгодженого сторонами договору купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до п. 2.1. Контракту від 15.08.2016 №15/08/16, наявного у відповідача на момент проведення митних формальностей, завантаження Товару на транспортні засоби Покупця здійснюється Продавцем. Вартість завантаження Товару на транспортні засоби Покупця включена у вартість Товару.
Наданою, 08.07.2024 митному органу довідкою про транспортні витрати № б/н від 05.07.2024 експедитором фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зазначено: «Транспортні витрати автомобілем МАН держномер НОМЕР_1 причіп держномер НОМЕР_2 , за маршрутом м.Locate Varesino (Італія) - м.Кам'янопіль (Україна) складають: від м. Locate Varesino (Італія), до кордону м/п Чоп - 80 105,00грн.; від кордону м/п Чоп до м. Кам'янопіль, (Україна) - 20 000,00 грн.; експедиційні послуги (місце надання послуг - територія України) - 400,00 грн. Загальна сума - 100 505,00 грн. (Сто тисяч п'ятсот п'ять гривень 00 копійок). Завантаження здійснено за рахунок продавця. Страхування вантажу не проводилося».
В наданому 08.07.2024 митному органу рахунку на оплату № З24-004806 від 05.07.2024р. експедитором фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зазначено: 1. послуги перевезення по маршруту: Locate Varesino, Італія митний перехід Чоп 80 105,00 грн.; 2. послуги перевезення по маршруту: митний перехід Чоп - Кам'янопіль, Львівська область, Україна 20 000,00 грн; 3. експедиційні послуги, місце надання послуг територія України 400,00 грн. Всього найменувань 3, на суму 100 505,00 грн».
Тобто, у митного органу були наявні всі відомості щодо всіх складових витрат понесених позивачем до моменту перетину митного кордону України, визначених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, в тому числі щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, на навантаження та на страхування цих товарів.
Окрім того, вимогою митного органу від 08.07.2024 не зазначено про відсутність документального підтвердження всіх складових витрат понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України, а випуск усіх товарів 08.07.2024 проведено митним органом без надання додаткових транспортних документів.
Суд також враховує, що документи, які підтверджують транспортні витрати, стосувались перевезення всього вантажу, митне оформлення якого проводилось за поданою позивачем митною декларацією, водночас відповідачем визначено митну вартість за резервним методом лише щодо однієї позиції імпортованого позивачем товару.
Щодо твердження відповідача про зазначення у CMR від 04.07.2024 №456962 у графах 16 та 23 зазначений перевізником PE HAVRYLOVYCH SERHII, а в рахунку-фактурі про транспортні витрати від 05.07.2024 № 324-004806 виконавцем по доставці товару вказана ФОП ОСОБА_1 , проте будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, то суд зазначає таке.
В поданій митному органу CMR у графах 16 та 23 «Перевізник» проставлено печатку перевізника PE HAVRYLOVYCH SERHII, з яким експедитор ФОП ОСОБА_1 уклала від свого імені договір перевезення вантажу на виконання договору-заявки № 324-004806 від 03.07.2024.
Договір-заявка № 324-004806 від 03.07.2024 рахунок на оплату № 324-004806 від 05.07.2024 та довідка про транспортні витрати б/н від 05.07.2024, з яких як декларантом, так і митним органом визначена транспортна складова (вартість послуги перевезення до кордону України) митної вартості всіх товарів що ввозилися, були надані митному органу 08.07.2024, що стверджується відповідними відмітками в графі 44 ВМД 24UA209230061727U2 від 08.07.2024 та у картці відмови.
Крім того, вимогою митного органу від 08.07.2024 не зазначено про необхідність надання будь-якого договору доручення чи іншого посередницького договору укладеного між експедитором з перевізником, а випуск усіх товарів 08.07.2024 проведено митним органом без надання такого договору доручення чи іншого посередницького договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вказаний наказ Мінфіну визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
Як встановлено судом для підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача було надано договори про перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиторські послуги, автотранспортну накладну, коносамент. Тому усі понесені позивачем витрати на транспортування товару підтверджені документально.
Крім того, документи, що підтверджують перевезення товару не містять розбіжностей і є належними та достатніми доказами, що підтверджують вартість транспортування. Заявка на транспортні послуги жодним чином не впливає митну вартість товару, а тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними. Так, само не має значення для визначення митної вартості і факт подання/не подання до митного органу заявки на перевезення, оскільки зазначений документ не визначений як обов'язковий при вирішенні питання визначення митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача, що рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 05.07.2024 № 324-004806 містить пункт витрат «транспортно-експедиційні послуги на території України» (400 грн), однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні, таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з положеннями «Графа 20» наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (надалі Правила № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вказаний наказ Мінфіну визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
Таким чином вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. А саме обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано договір на перевезення, рахунок- фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги та автотранспортну накладну. Як наслідок усі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Ріола Пласт» включені у заявлену митну вартість.
Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» скористався послугами експедитора ФОП ОСОБА_1 згідно договору-заявки № 324-004806 від 03.07.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг.
На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем надано наступні документи: документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати б/н від 05.07.2024 на загальну суму 100505,00 грн із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 80105,00 грн, що включається до митної вартості, та вартості експедиційних послуг з місцем надання послуг на території України 400,00 грн., що не включається до митної вартості; договір-заявка № 324-004806 від 03.07.2024 на загальну суму 100 505,00 грн; рахунок на оплату № 324-004806 від 05.07.2024 транспортно-експедиційні послуг на загальну суму 100505,00 грн із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 80 105,00 грн, що включається до митної вартості, та вартості експедиційних послуг з місцем надання послуг на території України 400,00 грн., що не включається до митної вартості.
Як рахунком на оплату № 324-004806 від 05.07.2024, так і довідкою про транспортні витрати б/н від 05.07.2024 зазначено, що місцем надання експедиційної послуги ФОП ОСОБА_1 є територія України.
У вказаних документах є інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України, в тому числі щодо вартості експедиційних послуг.
Посилання апелянта про те, що відповідно до вимог п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 15.08.2016р. № 15/08/16 визначено, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару у формі 100 % передплати перед відвантаженням, проте банківський платіжний документ про факт оплати товару який оцінюється, декларантом не надано митному органу, то апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з п. 2.2. Контракту № 15/08/16 від 15.08.2016 Товар поставляється партіями.
Умови поставки кожної партії Товару визначаються в додатках (інвойсах), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 3.3. Контракту вказано, що загальна вартість Контракту становить 400000,00 євро (чотириста тисяч євро 00 центів) і є приблизною. Остаточна загальна вартість Контракту визначається як сума вартості поставок всіх партій Товару, визначена на підставі додатків до Контракту (інвойсів), які є невід'ємною частиною цього Контракту. Загальна вартість Контракту може бути скоригована Сторонами відповідно до умов цього Контракту.
Згідно з п. 4.3. Контракту Покупець зобов'язується оплатити повну вартість Товару, що постачається, вказану у відповідних додатках до договору (інвойсах), 100% передоплатою завчасно перед відвантаженням.
Тобто, контрактом передбачена можливість поставки товару на меншу вартість ніж попередньо оплачена згідно проформи-інвойсу. Оплачений але не поставлений товар Покупець може забрати в любий час.
В наданих митному органу банківських платіжних документів № 535 від 22.03.2024 та Swift б/н від 22.03.2024 вказано про попередню оплату товарів на суму 141752,35 Євро згідно з контракту № 15/08/16 від 15.08.2016 та проформ-рахунків № 101 від 21.12.2023 та № 100 від 21.12.2023.
З огляду, що Контрактом № 15/08/16 від 15.08.2016 передбачена попередня оплата товару, який може поставлятися частинами згідно інвойсів; митному органу 08.07.2024 надано ВМД № 24UA209230061727U2 загальною заявленою вартістю 65071,40 Євро згідно з рахунку-фактури (інвойсу) № 100 від 21.12.2023 (код 0380 в графі 44 ВМД) на частину замовленого згідно з проформи-рахунку № 100 від 21.12.2023 (код 0325 в графі 44 ВМД) та оплаченого згідно з платіжної інструкції № 535 від 22.03.2024 (код 3002 в графі 44 ВМД) і Swift б/н від 22.03.2024 (код 3002 в графі 44 ВМД) товару на загальну суму 141752,35Євро, то суд вважає безпідставним твердження відповідача, що банківський платіжний документ про факт оплати товару який оцінюється, декларантом не надано митному органу.
Щодо твердження відповідача, що договору-заявки від 03.07.2024 № 324-004806 декларантом митниці не надано, що не дає змоги впевнитись у достовірності даних щодо витрат Покупця на перевезення вантажу, то суд зазначає таке.
Митному органу, 08.07.2024 надано ВМД № 24UA209230061727U2 в графі 44 ВМД за кодом 4301 якої зазначено про подання договору-заявки № 324-004806 від 03.07.2024.
Додатково факт наявності у митного органу договору-заявки № 324-004806 від 03.07.2024 стверджується з картки відмови від 08.07.2024, якою зазначено, що договір-заявку № 324-004806 від 03.07.2024р. перевірено серед інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Вимогою митного органу від 08.07.2024 не зазначено про не надання декларантом митниці договору-заявки № 324-004806 від 03.07.2024, а випуск усіх товарних позицій проведено митним органом 08.07.2024 саме з урахуванням договору-заявки № 324-004806 від 03.07.2024.
Крім того, суд зазначає, що вимога відповідача про надання додаткових документів не містить посилання на невідповідності у транспортних чи інших поданих декларантом документах.
Оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості скориговано митну вартість тільки одного з двох товарів, які перевозилися одним вантажним автомобілем та згідно з одних і тих самих документів.
Тобто, витрати на транспортування товару до кордону України, чи інші нібито виявлені відповідачем невідповідності у поданих декларантом документах не можуть бути належним обґрунтуванням для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів тільки по одній товарній позиції з двох ще й з тих підстав, що такі невідповідності мали б вплинути на митну вартість іншої товарної позиції, яка одночасно перевозилася тим самим транспортним засобом та згідно тих самих документів.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що витребування інших додаткових документів є безпідставним, оскільки, надані документи до митного оформлення товару в їх сукупності в повній мірі дають змогу підтвердити митну вартість імпортованих товарів, що й було вчинено митним органом щодо іншої товарної позицій в одній і тій самій митній декларації.
Відповідачем не обґрунтовано сумніви відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Також в оскаржуваному рішенні відповідачем не викладено висновки, з яких при визначенні митної вартості ним не взято до уваги надані позивачем додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника товарів, видаткові накладні та копію митної декларації країни відправлення.
Прайс-лист компанії Total Cosmetic S.R.L. від 01.01.2023 містять актуальну інформацію про вартість виробленої нею продукції на час продажу товару, може бути адресований невизначеному колу покупців і мав би бути врахований відповідачем при визначенні митної вартості за основним методом.
Тобто належним і допустимим доказом визначеної за першим методом митної вартості ввезених позивачем товарів є копії видаткових накладних № 7833 від 02.07.2024 та № 7836 від 02.07.2024, які містять відомості про відпускну вартість вже розмитненого товару і яка митним органом залишена поза увагою.
Щодо твердження відповідача, що митна декларація країни відправлення не може бути використана у якості підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, так як у ній відсутня будь яка інформація про його вартість, то суд зазначає таке.
Копія експертної ВМД № 24ITQ3J010032623Е0 від 05.07.2024 (код 9610 в графі 44 ВМД) повністю узгоджується з фактурною вартістю ввезеного позивачем товару, містить штрих код сформований митним органом країни відправлення Італії, що підтверджує факт здійснення експорту оцінюваного товару за зазначеною у ній вартістю і спростовує безпідставне твердження відповідача, що вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, у якому відсутня будь яка інформація про вартість товару.
Окрім того, оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином неподання такого документа як «замовлення покупця» обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності інвойсів та експортної декларації виробника товару.
Крім того, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.
Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15.
Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідач не навів жодних відомостей про те, яким саме чином вищезазначене впливає на визначення митної вартості товару чи складові митної вартості.
З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Щодо застосування відповідачем резервного методу, то апеляційний суд зазначає наступне.
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару МД №UA209230/2023/106616 від 06.10.2023.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
З урахуваннями викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем подано до митного органу пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Поміж того, що в оскаржуваному рішенні про коригування, митний орган обмежився лише тим, що прирівняв ціни одного товару до інших, відповідач жодним чином не обґрунтував своє рішення (з огляду на дати поставки, кількість, асортимент якість та умови поставок).
Наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення. Але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.
Натомість, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягає скасуванню.
Таким чином, апеляційна скарга Львівської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 380/16679/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін