Справа № 120/15288/25
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Боровицький О. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
12 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
13 листопада 2025 року позивачем подано заяву про відвід колегії суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Шидловського Віктора Броніславовича, суддів Сапальової Тетяни Валентинівни, Капустинського Михайла Михайловича, яка обґрунтована тим, що 07.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем у справі №120/15888/25 ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду, було подано апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі № 120/15888/25, яку згідно картки руху документу було доставлено до суду - 07.11.2025 о 13:43 год. Однак, в порушення вимог ч.2 ст.18 КАС України, п.39 Положення про ЄСІТС (затверджено рішенням ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21), п.1 розд.ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (затверджено наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814) та п.п.2.2.1 п.2.2 розд.ІІ Положення по АСДС (затверджено рішенням РСУ від 11.11.2024 № 39), згідно картки руху документу реєстрація апеляційної скарги відбулась - 10.11.2025 о 13:45 год. На переконання ОСОБА_1 , відбулось порушення встановленого ч.1 ст.31 КАС України порядку визначення складу суду для розгляду справи № 120/15888/25, з підстав передбачених п.5 ч.1 ст.36, ч.1 ст.39 КАС України, а відтак заявник вважає, що колегія суддів зобов'язана була заявити самовідвід від розгляду справи. Зважаючи, що станом на 11.11.2025 самовідвід від розгляду справи колегією суддів не заявлено, то ОСОБА_1 наполягає, що розгляд справи № 120/15888/25 здійснюється незаконним складом суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Шидловського Віктора Броніславовича, суддів Сапальової Тетяни Валентинівни, Капустинського Михайла Михайловича передано для вирішення питання про відвід суддів, що визначається у порядку, встановленому ст. 31 КАС України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями, головуючим суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Боровицького О.А.
Згідно із ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною 11 ст. 40 КАС України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про відвід суддів, суд зазначає наступне.
Згідно з статями 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів твердження про те, що судом було порушено строк автоматичного розподілу судової справи самі по собі не можуть свідчити про порушення встановленого ч.1 ст.31 КАС України порядку визначення складу суду для розгляду справи №120/15288/25.
Так, відповідно до ч.1 ст.298 КАС України апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Дійсно, в даному випадку документ "Апеляційна скарга" сформований в системі "Електронний суд" 07.11.2025 року. Однак ця дата не тотожна даті реєстрації кореспонденції в суді.
Апеляційну скаргу зареєстровано в суді 10.11.2025 року за вхідним номером 65093/25 і в той же день, тобто в день реєстрації апеляційної скарги в суді, відбулося визначення судді-доповідача та складу колегії для розгляду цієї справи.
Між тим, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20.08.2019 №814 зі змінами у разі неможливості з об'єктивних причин (кінець робочого дня тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.
Відповідно до пункту 1 Розпорядження керівника апарату Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2025 № 259 відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20.08.2019 №814 зі змінами: у разі неможливості здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, а саме з 07.11.2025, з об'єктивних причин, зокрема у зв'язку з великим навантаженням, зареєструвати таку кореспонденцію не пізніше 10.11.2025.
Таким чином реєстрація і автоматизований розподіл апеляційної скарги відбувся відповідно до положень Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України та Розпорядження керівника апарату Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2025 № 259.
При цьому слід зауважити, що обов'язок реєстрації апеляційних скарг та здійснення їх автоматизованого розподілу покладено на апарат суду, а не суддю-доповідача чи інших суддів, які розглядатимуть справу.
Дослідивши доводи щодо відводу судді, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що наведені у заяві про відвід обставини не можуть слугувати підставами для відведення головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Сапальової Т.В. та Капустинського М.М., з підстав передбачених п.5 ч.1 ст.36, ч.ч.1, 2 ст.39 КАС України, оскільки за правилами ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними діями, рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких не влаштовує учасника справи.
Висновок про те, що аргументи стосовно незгоди особи з судовим рішенням не є беззаперечним доказом виникнення сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів, міститься в ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22 та інших.
Інших підстав, які б вказували на упередженість або необ'єктивність колегії суддів Шидловського В.Б., Сапальової Т.В., Капустинського М.М. при здійсненні правосуддя у цій справі, ОСОБА_1 не наведено, не встановлено таких обставин і під час розгляду заяви.
Одночасно суд зауважує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Враховуючи доводи заяви про відвід, приходжу до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено існування обставин, які б свідчили про порушення порядку визначення колегії суддів для розгляду справи цієї справи.
З огляду на викладене, вважаю, що наведені позивачем мотиви у заяві про відвід суддів, не є підставою для відводу колегії суддів Шидловського В.Б., Сапальової Т.В., Капустинського М.М..
Частиною 4 ст. 40 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів - Шидловського В.Б., Сапальової Т.В., Капустинського М.М.. від розгляду справи №120/15288/25.
Справу №120/15288/25 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду для передачі її попередньо визначеній колегії суддів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Боровицький О. А.