Справа № 560/5509/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить скасувати постанову від 18.03.2025 ВП № 75121872 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення суду виконано відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2024, у справі № 560/21433/23 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 29.11.2024 переведено ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" з 23.07.2021 року на підставі довідок про складові заробітної плати від 12.06.2023 №40/08-60/2023 та №40/08-61/2023.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 560/21433/23, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" з 23.07.2021 року на підставі довідок про складові заробітної плати від 12.06.2023 №40/08-60/2023 та №40/08-61/2023.
На підставі заяви стягувача, державним виконавцем постановою від 27.05.2024 відкрито виконавче провадження ВП№75121872, зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
15.11.2024 державним виконавцем складений акт, у якому зазначається, що рішення суду не виконане у спосіб та порядку, передбаченому виконавчим документом. Зазначається, що посилання боржника на лист до Пенсійного фонду України щодо ініціювання перерахунку "макетна обробка" по пенсійній справі як на підставу несвоєчасного виконання рішення суду, не може розглядатись як поважна причина несвоєчасного виконання/невиконання (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду прийнята 08.10.2024, а лист до Пенсійного фонду України направлений лише 29.10.2024) Вказується на те, що будь-які документи, які б свідчили про повне фактичне виконання рішення боржником до виконавця не надходили.
Постановою державного виконавця від 15.11.2024 ВП№75121872 на боржника накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 560/18614/24, яке набрало законної сили, в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 560/18614/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - без змін.
14.03.2025 на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача згідно якої повідомлено державного виконавця про те, що рішення суду у справі за №560/21433/23 боржником не виконується в порядок та в спосіб визначений виконавчим документом а сааме: під час перерахунку пенсії стягувача застосовано лише одну довідку зі складовими заробітньої плати від 12.06.2023 №40/08-61/2023, однак вищезгаданим рішенням суду передбачено те, що під час розрахунку мають бути враховані дві довідки від 12.06.2023 за №40/08-60/2023 та від 12.06.2023 за №40/08-61/2023.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу від 18.03.2025 ВП №75121872, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накласти на боржника: Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.
Позивач, вважаючи постанову від 18.03.2025 ВП №75121872 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн протиправною, звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.п. 1,16, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
З огляду на вищевикладене, накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Разом з тим, визначальною умовою для накладення такого штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, а їх подолання для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При цьому, поважними, у розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 560/18614/24 вбачається, що згідно з рішенням про перерахунок пенсії 968100130565 ОСОБА_1 з 23.07.2021 переведено на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі довідок про складові заробітної плати від 12.06.2023 №40/08-60/2023 та №40/08-61/2023. З вказаного переведення датою розрахунку є 29.11.2024.
Такі обставини вказують на те, що станом на час розгляду справи пенсійний орган виконав рішення суду, однак на момент прийняття державним виконавцем оскарженої постанови про накладення штрафу від 15.11.2024 судове рішення виконано не було. Відповідні обставини враховані головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мігдальським П.П.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, суд встановив, що 14.03.2025 на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача згідно якої повідомлено державного виконавця про те, що рішення суду у справі за № 560/21433/23 боржником не виконується в порядок та в спосіб визначений виконавчим документом а саме: під час перерахунку пенсії стягувача застосовано лише одну довідку зі складовими заробітньої плати від 12.06.2023 №40/08-61/2023, однак вищезгаданим рішенням суду передбачено те, що під час розрахунку мають бути враховані дві довідки від 12.06.2023 за №40/08-60/2023 та від 12.06.2023 за №40/08-61/2023.
Суд звертає увагу, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2024, у справі № 560/21433/23 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 29.11.2024 переведено ОСОБА_1 на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" з 23.07.2021 року на підставі довідок про складові заробітної плати від 12.06.2023 №40/08-60/2023 та №40/08-61/2023. Розмір пенсії після перерахунку станом на 23.07.2021 склав 11276,00 грн.
Як вказує позивач, розмір пенсії обчислено від заробітної плати, зазначеної у довідках від 12.06.2023 №40/08-60/2023 та №40/08-61/2023 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, індексація пенсії). Однак, матеріальна допомога в сумі 1212,09 грн, зазначена в довідці від 12.06.2023 №40/08-60/2023, не враховувалась до надходження акту перевірки достовірності виданої довідки для призначення пенсії.
Водночас, суд критично оцінює твердження позивача стосовно того, що при розгляді звернення ОСОБА_1 від 05.03.2025 повторно перевірені матеріали пенсійної справи та з врахуванням результатів перевірки довідок про заробітну плату, розмір пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", на виконання судового рішення, переглянуто з 23.07.2021 з врахуванням всіх виплат (в тому числі матеріальної допомоги в сумі 1212,09 грн), зазначених у довідках від 12.06.2023 №40/08-60/2023 та №40/08-61/2023, що свідчить про фактичне виконання судового рішення.
Так, зі змісту протоколу перерахунку пенсії від 04.04.2025 року, суд встановив, що датою такого перерахунку є 20.03.2025, в той час як, постанову про накладення штрафу ВП №75121872 у розмірі 10200,00 грн., винесено 18.03.2025 року.
Належних та достатніх доказів того, що вищевказаний перерахунок був здійснений працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 05.03.2025 року, як стверджує позивач, до суду не надано.
Відтак, наведене свідчить про те, що пенсійний орган станом на час розгляду справи виконав рішення суду, однак на момент винесення постанови державного виконавця про накладення штрафу від 18.03.2025 року рішення суду залишалось невиконаним у спосіб встановлений рішенням суду.
З огляду на це, на дату прийняття спірної постанови, боржник не надав державному виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду/виконавчим документом, відтак, суд вірно визнав твердження позивача про виконання в повному обсязі рішення суду є безпідставним.
Таким чином, враховуючи те, що позивач повторно не виконав рішення суду, оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що головний державний виконавець обґрунтовано встановив факт невиконання боржником рішення без поважних причин, що підтверджується його актом та іншими матеріалами виконавчого провадження, подальше притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу є правомірним, державний виконавець правомірно прийняв постанову про накладення на пенсійний орган штрафу в розмірі 10200,00 грн., за повторне невиконання рішення суду.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.