Справа № 600/2244/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Роднічок" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Роднічок" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно господарського штрафу № 072802 від 23.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на безпідставність висновків відповідача при застосуванні адміністративно-господарського штрафу щодо неналежного оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки такої підстави для притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не передбачено положеннями статей 34 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт». Позивач вважає, що обов'язок щодо правильного заповнення та оформлення товарно-транспортної накладної покладається на вантажовідправника, а тому позивач, як перевізник не може нести тягар негативних наслідків та бути притягнутим до відповідальності за формальні недоліки, допущені іншою юридичною особою - вантажовідправником під час внесення всіх відомостей до товарно-транспортної накладної. Крім цього, позивач вважає, що адміністративно-господарський штраф підлягає застосуванню за умови відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а не за порушення правил оформлення товарно-транспортної накладної, як про це зазначено в оскаржуваній постанові. Також позивач наголосив, що в акті перевірки відповідачем визнається факт наявності товарно-транспортної накладної під час здійснення перевезення вантажу, а тому, на його думку, наявність певних недоліків в оформленні товарно-транспортної накладної не може кваліфікуватись як факт відсутності товарно-транспортної накладної.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно господарського штрафу № 072802 від 23.04.2024.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15 березня 2024 року №003467 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Хом'як В.В. на ділянці дороги “Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига» проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу автомобілем марки RENAULT/MEILLER, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водієм якого на момент перевезення був ОСОБА_1 та який належить ТОВ “Будівельна компанія Роднічок», за результатами проведення якої складено акт №032424 від 18 березня 2024 року.
Під час перевірки уповноваженою особою відповідача виявлено порушення ТОВ “БК Роднічок» статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт» та пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом МТЗУ від 14 жовтня 1997 року №363, а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою належним чином товарно-транспортною накладною №7025 від 18.03.2024 року, а саме: в наявній товарно-транспортній накладній відсутні відомості про автомобільного перевізника, чим порушено вимоги статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт»: абзац третій частина першої - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме - оформленої належним чином товарно-транспортної накладної.
23.04.2024 року відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №072802, якою до ТОВ “Будівельна компанія Роднічок» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статей 34, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент перевірки належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.
Суд визнав безпідставними висновки відповідача, викладені в акті перевірки №032424 від 18 березня 2024 року та в оскаржуваній постанові №072802 від 23.04.2024 року, про порушення позивачем положень статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» через відсутність на момент перевірки належним чином товарно-транспортної накладної, адже певні недоліки в оформленні наявної у водія ТЗ товарно-транспортної накладної №1025 від 18.03.2024 року не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки.
Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пред'явлена водієм транспортного засобу позивача під час проведення рейдової перевірки посадовим особам відповідача товарно-транспортна накладна не відповідала ні вимогам статті 48 Закону №2344-ІІІ, ні вимогам пункту 11.1 Правил №363. І саме відсутність у товарно-транспортній накладній відомостей про перевізника повністю унеможливлює точну ідентифікацію осіб-учасників відносин з перевезення вантажу та транспортного засобу, оскільки з огляду на кількість зареєстрованих в Україні суб'єктів господарювання, можливе виникнення невизначеної кількості співпадінь в найменуванні різних суб'єктів господарювання, що в дійсності не матимуть жодного відношення до спірних правовідносин.
Також апелянт наголосив, що суд залишив поза увагою, що згідно товарно-транспортної накладної вантажовідправником є ТОВ «Будівельна компанія «Роднічок» , тобто це не є третя особа, як вказано в рішенні, а ним виступає сам позивач і саме він був відповідальний за належне оформлення документів на вантаж.
Таким чином, на переконання скаржника, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діяльності порушення за порушення вимог статей 34, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Даючи правову оцінку доводам скаржника, колегія суддів виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05 квітня 2001 року.
Статтею 1 Закону № 2344-III зокрема визначено, що:
автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажовідправник фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з'ясовується під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно п. 25 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
- дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Отже, чинним законодавством визначено істотні дані, що має містити ТТН, зокрема, найменування та код ЄДРПОУ вантажовідправника, автомобільного перевізника та вантажоодержувача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язкові реквізити ТТН - це інформація, яку повинна містити остання та за відсутності якої документ втрачає визначений Правилами №363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Як встановлено з матеріалів справи, під час перевірки водій транспортного засобу, який перевозив вантаж, надав до перевірки товарно-транспортну накладну №1025 від 18.03.2024, яка оформлена з порушенням встановлених вимог, зокрема: «відсутні відомості про автомобільного перевізника та транспортний засіб (не вказано інформацію про напівпричіп).
Таким чином, зазначена накладна не містить усіх передбачених для товарно-транспортної накладної реквізитів.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/17818/21, а також від 04 березня 2025 року у справі №440/4136/23 зазначив, що наявність недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної, посадові особи контролюючого органу уважають це відсутністю передбаченого законом документа. У зв'язку з чим, дійшов висновків, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.
Отже, Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування статей 48, 60 Закону № 2344-III, положень пункту 11.1 Правил № 363, в частині оформлення товарно-транспортної накладної із зазначенням обов'язкових реквізитів, який є релевантним до обставин цієї справи.
Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що недоліки в оформленні наявної у водія товарно-транспортної накладної не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної взагалі на момент проведення перевірки колегія суддів вважає помилковими та такими, що не відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду.
Щодо аргументів позивача, підтриманих судом першої інстанції, про те, що він не може нести відповідальність за неналежне оформлення ТТН, Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23, дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Пунктом 11.4 Правил № 363 регламентовано, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Таким чином, водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її.
Відтак, водій, який здійснює перевезення вантажу, несе відповідальність за наявність належно оформленої товарно-транспортної накладної (ТТН) під час перевезення.
Хоча обов'язок за правильне оформлення ТТН покладається на вантажовідправника, водій повинен перевірити наявність усіх необхідних реквізитів у ТТН перед початком перевезення, щоб забезпечити законність та безпеку транспортної операції.
Відтак, оскільки надана водієм працівникам Укртрансбезпеки під час перевірки ТТН не містила істотних даних, визначених ч.3 ст. 48 Закону № 2344-III, колегія суддів дійшла висновку, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну.
Отже, відповідачем до позивача, як перевізника, правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344-III, згідно положень абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III, а тому спірна постанова є правомірною.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.