Справа № 560/8439/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними скасувати: наказ Державної митної служби України №14-0 від 09.01.2024 р. «Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 р. №736-0», наказ Державної митної служби України від 09.01.2024 року №13-0 «Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 року №735-0 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити на роботі на посаді державної служби директора Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби України з 09.01.2024 року.
- стягнути з Державної митної служби України заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 133 452 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2022 року між ОСОБА_3 та Державною митною службою України було укладено контракт №10 про проходження державної служби, відповідно до якого позивача призначено на посаду директора Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби України.
13 вересня 2023 ОСОБА_3 на ім'я в.о. Голови Державної митної служби було написано заяву про призначення у порядку переведення на посаду першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби України з 24.10.2023.
Згідно витягу з наказу Державної митної служби України №103-кв від 14 вересня 2023 року ОСОБА_2 з 18.09.2023 по 20.10.2023 перебував у щорічній відпустці.
Наказом Державної митної служби України від 26.09.2023 № 735-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача з 23.10.2023 звільнено з посади директора Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби України та розірвано контракт про проходження державної служби від 21.01.2022 №10 на підставі: заяви ОСОБА_1 , листа-погодження Міністерства фінансів України від 21.09.2023 № 17030-19-61/25800.
Наказом Державної митної служби України від 26.09.2023 № 736-о "Про призначення ОСОБА_1 " позивача з 24.10.2023 призначено на посаду першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, у порядку переведення з апарату Державної митної служби України на підставі: заяви ОСОБА_1 , листа-погодження Міністерства фінансів України від 21.09.2023 року №17030-19-61/25800, державного сертифікату про рівень володіння державною мовою від 25.08.2021 серія НОМЕР_1 .
З 23.10.2023 по 01.01.2024 ОСОБА_2 перебував у стані непрацездатності, що підтверджується листами непрацездатності від 23.10.2023 №9399058-2017684538-1, від 24.10.2023 №7.18-1/7.18-11/4/1125.
З 01.01.2024 по 05.01.2024 та 08.01.2024 ОСОБА_4 було увільнено у зв'язку з необхідністю прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наказами Держмитслужби від 28.12.2023 № 1114-о, від 02.01.2024 № 3-о, від 03.01.2024 № 7-о та від 05.01.2024 № 10-о "Про оповіщення військовозобов'язаного".
Наказом Державної митної служби України від 09.01.2024 року № 13-о "Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 № 735-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача 09.01.2024 звільнено з посади директора Департаменту організації митного контролю та оформлення Держмитслужби, в порядку переведення для подальшої роботи в Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби та розірвано контракт № 10.
Наказом Державної митної служби України від 09.01.2024 року № 14-о "Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 № 736-о внесено зміни до пункту 1 наказу Держмитслужби від 26.09.2023 "Про призначення ОСОБА_1 ", шляхом заміни слів та цифр " 24 жовтня 2023 року" на слова та цифри "10 січня 2024 року".
З листа Державної митної служби України від 09.01.2024 № 12/12-01/10/20 слідує, що ОСОБА_1 надіслано наказ Держмитслужби від 09.01.2024 року № 13-о "Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 № 735-о "Про звільнення ОСОБА_1 " на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , також запропоновано прибути до Держмитслужби для ознайомлення з вищезазначеними наказами та отримання трудової книжки, що підтверджується скріншотом, який міститься в матеріалах справи.
Наказ Держмитслужби від 26.09.2023 № 736-о "Про призначення ОСОБА_1 " зі змінами, внесеними наказом Держмитслужби від 09.01.2024 № 14-о "Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 26.09.2023 № 736-о" оголошений наказом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби від 10.01.2024 № 6-о "Про оголошення наказу Держмитслужби від 27.06.2024 5 26.09.2023 № 736-о "Про призначення ОСОБА_1 ".
Листом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби від 10.01.2024 № 1/7.18-11/12/26 було повідомлено Департамент по роботі з персоналом Держмитслужби про те, що 10.01.2024 року ОСОБА_2 не прибув до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби та не приступив до виконання обов'язків першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, повідомивши, що 10.01.2024 він призваний на військову службу під час мобілізації.
Листом Департаменту по роботі з персоналом Держмитслужби від 10.01.2024 № 12/12-02/7.18/28 до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби була надіслана копія повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_2 з 10.01.2024 призивається на військову службу під час мобілізації.
На підставі наказу Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби від 10.01.2024 № 8-о "Про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу" ОСОБА_4 увільнено від виконання обов'язків першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації з 10.01.2024 року зі збереженням йому місця роботи та займаної посади.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з ч. 5 ст. 570 Митного кодексу України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень. Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер. Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років. Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з ч.ч.1-3, 5, 8, 12 ст. 31-1 Закону № 889-VIII з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає:
1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом;
2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності;
3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту;
4) порядок укладання контрактів;
5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;
6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту;
7) особливості укладання окремих контрактів.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.
До істотних умов контракту належать: 1) місце роботи і посада державної служби; 2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; 3) дата набрання чинності та строк дії контракту; 4) права та обов'язки сторін; 5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; 6) режим праці та відпочинку; 7) умови оплати праці; 8) відповідальність сторін та вирішення спорів; 9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту. За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби. При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб'єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.
Так, 21 січня 2022 року між позивачем та Державною митною службою України було укладено контракт №10 про проходження державної служби, відповідно до якого позивача призначено на посаду директора Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби України.
Відповідно до пункту 21 контракту №10 дія цього контракту припиняється: у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт; за ініціативою особи або за угодою сторін; за ініціативою державного органу; у разі невиконання або неналежного виконання особою умов цього контракту у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 Закону України "Про державну службу", та з інших підстав, визначених законодавством; - у разі невиконання або неналежного виконання особою умов цього контракту державний орган повідомляє особі про припинення цього контракту не пізніше ніж за сім календарних днів до такого припинення.
Відповідно до пункту 23 цього Контракту додатковими підставами для розірвання цього є: переведення особи на іншу посаду державної служби, погоджене сторонами контракту.
Відповідно до пункту 24 Контракту №10 у разі наявності додаткових підстав для розірвання цього контракту одна із сторін повідомляє іншій стороні про таке розірвання не пізніше ніж за 14 календарних днів до припинення дії цього контракту у порядку, визначеному статтею 91 Закону України "Про державну службу", та/або шляхом надсилання письмової заяви керівнику державного органу.
Суд зазначає, що доводи позивача про те, що Держмитслужба не дотрималась умов контракту, а саме не повідомила його про розірвання Контракту у строк визначений пунктом 24 контракту не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 13.09.2023 на ім'я в.о. Голови Державної митної служби Звягінцева С.Б. було написано заяву про призначення на іншу посаду в порядку переведення його до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби з 24.10.2023.
Крім того, позивач стверджує, що з ним протиправно було розірвано контракт та переведено на посаду першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби. Водночас, суд зазначає, що питання звільнення та переведення у порядку звільнення не є спірним у цих правовідносинах, оскільки наказ від 26.09.2023 №735-0 "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ від 26.09.2023 № 736-о "Про призначення ОСОБА_1 " позивач не оскаржував, вказані накази є чинними, а тому твердження позивача з цього приводу є необґрунтованими.
Спірним у цій справі є правомірність прийняття наказу №14-0 від 09.01.2024 "Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 №736-0", наказу від 09.01.2024 №13-0 "Про внесення змін до наказу від 26.09.2023 №735-0 "Про звільнення ОСОБА_1 " саме в частині зміни дати "09.01.2024".
Як зазначалось судом раніше, вказані зміни були внесені у зв'язку з тим, що позивач в період з 18.09.2023 по 20.10.2023 перебував у щорічній відпустці, а з 23.10.2023 по 01.01.2024 ОСОБА_2 перебував у стані непрацездатності.
Крім того, з 01.01.2024 по 05.01.2024 та 08.01.2024 ОСОБА_4 було увільнено від роботи у зв'язку з необхідністю прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач посилається на те, що відповідач протиправно прийняв оскаржувані накази про звільнення та переведення 09.01.2024, оскільки в цей день він повинен був бути увільнений з роботи у зв'язку з необхідністю прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК на підставі ч.2 ст. 21 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Суд звертає увагу, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації на території України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.
Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, однією з яких відповідно до пункту 5 частини 1 вказаної статті є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Відповідно до частини 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення, відповідно до пункту 5 статті 36 КпП у погоджений сторонами строк.
Як встановлено судом, позивача з 10.01.2024 було призвано на військову службу під час мобілізації.
Статтею 119 КЗпП України встановлені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.
В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 119 КЗпП України встановлено, що працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених, зокрема, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», надаються гарантії та пільги відповідно до цього закону.
Так, відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Судом встановлено, що починаючи з 01.01.2024 позивач викликався повістками до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наказами Державної митної служби України №1114-о від 28.12.2023, №3-о від 02.01.2024, №7-о від 03.01.2024, №10-О ВІД 05.01.2024 "Про оповіщення військовозобов'язаного".
Суд зазначає, що враховуючи вказані вище норми за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток. Відтак звільнення таких осіб без їх згоди є протиправним.
Крім того, якщо працівника викликано за повісткою для уточнення даних, проходження медкомісії або інших дій, що не передбачають негайного зарахування до військової служби, звільнення в цей день також є незаконним.
Відтак, звільнення державного службовця у день виклику до ТЦК за повісткою є правомірним лише тоді, коли це відбувається за згодою самого працівника.
З урахуванням усіх наявних у справі доказів, суд вважає, що Державною митною службою України не було порушено прав ОСОБА_1 , шляхом внесення змін до дати наказів про звільнення та переведення на 09.01.2024, оскільки таке звільнення відбулось на підставі його заяви про переведення на іншу посаду, яка була подана ще 13.09.2023, тобто за довго до отримання повістки.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані накази відповідача обґрунтовані, у з зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
Крім того, з 10.01.2024 ОСОБА_2 був призначений на посаду в порядку переведення у Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, що підтверджується наказом від 10.01.2024 № 6-о "Про оголошення наказу Держмитслужби від 26.09.2023 № 736-о "Про призначення ОСОБА_1 ".
Листом Департаменту по роботі з персоналом Держмитслужби від 10.01.2024 № 12/12-02/7.18/28 до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби була надіслана копія повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що ОСОБА_2 з 10.01.2024 призивається на військову службу під час мобілізації.
Наказом Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби від 10.01.2024 № 8-о "Про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу" ОСОБА_2 увільнений від виконання обов'язків першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації з 10.01.2024 року зі збереженням йому місця роботи та займаної посади.
При цьому, як вірно вказав суд, увільнення працівника від роботи не є тотожним із звільненням з роботи, оскільки увільнення є тим механізмом оформлення трудових відносин, що дозволяє захистити права як працівника так і роботодавця, а також найбільш відповідає змісту правовідносин, коли за працівником, за неможливості сумісництва, зберігається місце роботи, посада, середній заробіток, і при цьому особа не виконує посадові та функціональні обов'язки в силу законодавчо визначених обставин.
Отже, станом на час вирішення справи ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Департаментом спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби обіймаючи посаду першого заступника директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби.
З огляду на викладене, посилання позивача на незаконність його звільнення всупереч вимогам ст. 119 КЗпП України суд першої інстанції вірно визнав помилковими.
Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби України з 09.01.2024, як і немає підстав і щодо зобов'язання відповідача для нарахування та виплати йому середньої заробітної плати.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.