Справа № 640/4443/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ю.П. ПАСІЧНИК
17 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Рух справи.
25.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов'язання відповідача зарахувати у рахунок майбутніх платежів позивача з єдиного соціального внеску надміру сплачений єдиний соціальний внесок за ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року та І, ІІ квартали 2019 року у загальному розмірі 12879,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і також є самозайнятою особою щодо надання юридичних послуг на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, отже податковим органом двічі зареєстровано позивача як платника єдиного соціального внеску, як адвоката та як фізичну особу-підприємця. Отже, встановивши, що ним помилково двічі було сплачено єдиний соціальний внесок за період з ІІ кварталу 2018 року по ІІ квартал 2019 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою про зарахування надмірно сплаченого єдиного соціального внеску у розмірі 12859,90 грн. в рахунок майбутніх платежів, проте, отримав відмову, яку вважає протиправною.
Вказана справа, внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва, надійшла 18.03.2025 на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 р. позовні вимоги задоволено: зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві зарахувати у рахунок майбутніх платежів ОСОБА_1 єдиного соціального внеску надміру сплачений єдиний соціальний внесок за ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року та І, ІІ квартали 2019 року у загальному розмірі 12879,90 грн.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами неможливість виконання вимог позивача, оскільки вони гуртуються на нормі закону.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що згідно інтегрованої картки платника у позивача відсутні надмірно сплачені податки, а тому підстави для зарахування надмірно сплаченого єдиного соціального внеску в рахунок майбутніх платежів відсутні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 витребувано справу зі суду першої інстанції, ухвалою від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено до слухання у порядку письмового провадження.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача розглянувши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (надалі - ФОП), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12).
Крім того, 25.03.1994 позивачем отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №542 (а.с.13) і значиться як самозайнята особа - адвокат, тобто перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску.
Позивачем двічі сплачено єдиний соціальний внесок з ІІ кварталу 2018 року включно по ІІ квартал 2019 року включно в загальній сумі 12859,90 грн., як самозайнятою особою та як ФОП.
10.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування надмірно сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у рахунок майбутніх платежів (а.с.16,17).
Відповідач за результатом розгляду вказаної заяви позивача листом від 21.12.2019 відмовив позивачу у їх зарахуванні, оскільки пояснив, що позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок і як ФОП, та як самозайнята особа.
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Так, частиною 1 статті 6 КАС України, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частини 2-4 ст.242 КАС України).
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 наведено Закону встановлено, що платниками ЄСВ є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників ЄСВ у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників ЄСВ визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (надалі - Порядок №1162). Порядок поширюється на платників ЄСВ, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 3 розділу І Порядку №1162).
Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Порядку №1162 взяття на облік фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників ЄСВ підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Взяття на облік платників ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника ЄСВ за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники ЄСВ, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява №29979/04, §71 зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).
ЄСПЛ у рішенні від 07.07.2011 зазначено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43).
Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Висновки суду.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і також є самозайнятою особою щодо надання юридичних послуг на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивачем за період з ІІ кварталу 2018 року по ІІ квартал 2019 року було сплачено єдиний соціальний внесок як ФОП і як самозайнята особа.
Сума переплати становить 12859,90 грн.
Вказані обставини не є спірними і підтверджені належними доказами.
Спірним у цій справі є обов'язок позивача платити податок єдиний соціальний внесок як ФОП і як самозайнята особа.
Так, фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками ЄСВ та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачається порядок обліку та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Хоча процедура щодо обліку платників ЄСВ й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення обов'язків платників ЄСВ суперечить Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією рівня від указаного Закону.
Нарахування контролюючим органом ЄСВ Позивачу як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, спричинила подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачено Позивачем, як фізичною особою-підприємцем та як самозайнятою особою. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Оскільки позивач як фізична особа-підприємець сплачував ЄСВ у порядку та розмірах, визначених законодавством, в розмірі не менше мінімального, це виключає обов'язок по сплаті у цей період ЄСВ Позивачем ще і як особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 580/971/19, від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі № 260/358/19, а також у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі №520/3939/19 (№ Пз/9901/10/19), яке набрало законної сили 04.12.2019 та відповідні правові висновки мають бути враховані при ухваленні рішення у даній справі.
Отже, враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем помилково двічі було сплачено єдиний соціальний внесок за період з ІІ кварталу 2018 року включно по ІІ квартал 2019 року включно в загальній сумі 12859,90 грн., то вказана сума відповідно до підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як надмірно сплачені кошти, підлягають зарахованю до майбутніх платежів позивача.
Внаслідок зазначено, відмова відповідача, що оформлена листом від 21.12.2019, є протиправною.
Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки позиція позивача ґрунтується на нормі закону, і судова практика з аналогічних спорів є сталою.
Крім того, щодо інших доводів апелянтів, колегія суддів приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…», отже й інші доводи апелянта не заслуговують уваги оскільки не впливають на правильні висновки суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, інші доводи апелянті не приймаються колегією суддів до уваги.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк