Справа № 640/16155/20 Суддя (судді) першої інстанції: Біленський О.О.
17 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Рух справи.
15.11.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо виключення її з 31.03.2018 із реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця та про зобов'язання відповідача поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з дати анулювання реєстрації, а саме з 31.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачку протиправно було виключено з реєстру платників єдиного податку.
Вказана справа, внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва, надійшла 18.02.2025 на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1018/26-15-13-02-26/3005019041 від 30.03.2018 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з дати анулювання реєстрації 31.03.2018. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність рішення щодо виключення позивачки з реєстру платників єдиного податку.
Позивачка судове рішення в частині відмовлених позовних вимог не оскаржувала, внаслідок чого справа розглядається в межах апеляційної скарги відповідача.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права та пройняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що згідно з даними інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб, внаслідок чого, на підставі п. 299.10 ст. 299 ПК України відповідачем було прийнято спірне рішення про виключення позивачки з реєстру платників єдиного податку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 витребувано справу зі суду першої інстанції, ухвалою від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено до слухання у порядку письмового провадження.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 29.01.2016.
З 29.01.2016 по 31.03.2018 перебувала на спрощеній системі оподаткування на 3 групі платників за ставкою 5 відсотків до доходу.
Згідно даних інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був нарахований податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб, а саме: 01.10.2017 - 41541,77 грн., 01.11.2017 - 41541,77 грн., 01.12.2017 - 54874,87 грн., 01.01.2018 - 54874,87 грн., 01.02.2018 - 54874,87 грн., 01.03.2018 - 50095,8 грн., який виник за податковими зобов'язаннями відповідно поданих декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця:
- за 1 квартал 2017 року (№9082794991 від 10.05.2017) нараховано 24807,69 грн., сплачено 10000,00 грн., з урахуванням переплати в сумі 5,30 грн., сума боргу склала 14802,39 грн.;
- за півріччя 2017 року (№9157599480 від 08.09.2017) нараховано 26739,38 грн., не сплачено, сума боргу станом на 01.10.2017 склала 41541,77 грн.;
- за три квартали 2017 року (№9235297631 від 09.11.2017) нараховано 13333,10 грн., не сплачено, сума боргу станом на 01.12.2017 склала 54874,87 грн.;
- за 2017 рік (№9298654234 від 09.02.2018) нараховано 23503,44 грн., сплачено 30000 грн., сума боргу станом на 01.03.2018 з урахуванням пені склала 50095,80 грн.
30.03.2018 Головним управління ДПС у м. Києві на підставі пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, було прийнято рішення №1018/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.03.2018.
Згідно змісту спірного рішення, підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку у рішенні зазначено: "у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України".
Рішення Головного управління ДПС у м. Києві №1018/26-15-13-02-26/3005019041 від 30.03.2018 було надіслано 30.03.2018 на адресу позивачки, яке повернулось в зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 86).
15.11.2020 позивачка звернулась з цим позовом і вважає дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо виключення з 31.03.2018 із реєстру платників єдиного податку протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частин 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Так, частиною 1 статті 6 КАС України, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частини 2-4 ст.242 КАС України).
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами пункту 54.1 статті ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1, пункту 294.2 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п. 291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
У відповідності до пункту 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст.299 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Таким чином, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.
При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Висновки суду.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 по справі №826/7216/17, від 05.02.2019 року по справі № 805/206/17-а, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що спірне рішення про виключення позивачки з реєстру платників єдиного податку було прийнято з порушенням порядку його прийняття, а саме за відсутності перевірки позивачки перед прийняття спірного рішення.
Вказана обставина не є спірною, і підтверджена належним доказом.
Акт, наданий відповідачем, датований 2020 роком, що не є належним доказом на підтвердження правомірності спірного рішення.
Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки позиція позивача ґрунтується на нормі закону, і судова практика з аналогічних спорів є сталою.
Крім того, щодо інших доводів апелянтів, колегія суддів приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…», отже й інші доводи апелянтів не заслуговують уваги оскільки не впливають на правильні висновки суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, інші доводи апелянті не приймаються колегією суддів до уваги.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк