Справа № 372/1270/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кравченко М.В.
17 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 334 від 28.02.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп., складену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КУпАП не був уповноваженою особою розглядати справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладати адміністративне стягнення.
Також позивач апелянт стверджує, що не отримував від відповідача жодної повістки про виклик та не відмовлявся від отримання повістки, а тому не вчиняв жодних порушень.
Крім того, апелянт наголошує, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є недоведеним.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві відповідач зазначає, що п. 79 Порядку № 1487, Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_5 та Інструкцією від 01.01.2024 № 3, делеговано повноваження ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідач зауважує, що обов'язок військовозобов'язаного з'явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП встановлений не повісткою, а законом (позиція з постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22).
Також відповідач звертає увагу на те, що питання виклику до ІНФОРМАЦІЯ_5 є дискреційними повноваженнями органу та мета виклику в цій справі не оскаржується, тобто не є предметом спору.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 01 жовтня 2025 року.
01 жовтня 2025 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Бєлової Л.В. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 12 листопада 2025 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
25.02.2025 головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 161, з якого вбачається, що 25.02.2025, близько 13 год. 10 хв. гр. ОСОБА_3 прибув у супроводі представників Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_9 у зв'язку із тим, що перебуває у розшуку за скоєне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, а саме: неявка по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_10 . На визначену дату і час гр. ОСОБА_4 , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_10 , будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність не прибуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав, чим порушив правила військового обліку, затверджені Постановою КМУ від 07.12.2016 № 921 (зі змінами) та від 30.12.2022 № 1487, п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно пункту 7 частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: дотримання правил військового обліку. Згідно вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи Укази Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», від 17.05.2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 12.08.2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 07.11.2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 06.02.2023 року № 59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 01.05.2023 року № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 26.07.2023 року № 452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 06.11.2023 року № 735/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 05.02.2024 року № 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 06.05.2024 року № 272/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 23.07.2024 року № 470/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» та роз'яснення Верховного Суду викладені у листі від 13.04.2018 № 60-1543/0/2-18, в Україні діє особливий період.
28.02.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 334 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Зі змісту якої слідує, що 25 лютого 2025 року о 13 год. 10 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_9 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме: військовозобов'язаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не з'явився за викликом по повістці на 14.01.2025р до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, чим порушив частину 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частину 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про Адміністративне Правопорушення та тягне за собою накладання штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ОСОБА_3 на розгляді справи був присутній та надав пояснення, що повістку не отримував. Однак, згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 , під час оповіщення, відмовився від отримання та підписання повістки, що підтверджується актом відмови, складеним 14 січня 2025 року.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що посадовою особою, яка винесла оскаржувану постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача, і накладено штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті. Суть викладеного у постанові правопорушення відображає диспозицію ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з посиланням на відповідні норми закону. При цьому, встановлено вину ОСОБА_1 , долучено докази підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме: розпискою про отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 , неприбуття військовозобов'язаного за викликом по повістці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У цьому випадку спірні правовідносини склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: за те, що позивач не з'явився у вказаний у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Особливий період, у розумінні ст. 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Зокрема, бланкетна диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тому, для встановлення елементів складу правопорушення, передбаченого цією статтею, застосовуються положення Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Положеннями пункту 1 цієї статті визначено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з пунктом 79 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в редакції від 30.12.2022) (далі - Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
На виконання приписів ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» КМУ своєю постановою №560 від 16.06.2024 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок 560).
Згідно з п.20 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: резервісти та військовозобов'язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Пунктом 21 Порядку №560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Нормами п.п.12, 13 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП, покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст.278 КУпАП.
За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
За змістом спірної постанови № 334 від 28.02.2025 « 25 лютого 2025 року о 13 год. 10 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_9 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 не з'явився за викликом по повістці на 14.01.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, чим порушив частину 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частину 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та тягне за собою накладання штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ОСОБА_3 на розгляді справи був присутній та надав пояснення, що повістку не отримував. Однак, згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 , під час оповіщення, відмовився від отримання та підписання повістки, що підтверджується актом відмови, складеним 14 січня 2025 року.».
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем норм чинного законодавства України при сповіщенні позивача про обов'язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_10 . Однак, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_10 , тому в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У свою чергу, апелянт зазначає, що будь-якої повістки він не отримував та акт про відмову в отриманні повістки за його участю на складався.
Отже спірним питанням у цій справі є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Колегія суддів зазначає, що для надання правової оцінки спірним правовідносинам, насамперед, необхідно встановити причини неявки позивача на визначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також поважність таких причин неявки. Причому, для встановлення причин неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 необхідно встановити факт отримання позивачем повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
У матеріалах справи міститься повістка № 7 від 14.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка виписана на ім'я ОСОБА_1 . У цій повістці зазначено про необхідність ОСОБА_1 з'явитися «________2025» о 9:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.75).
Тобто, повістка не містить дати, на яку ОСОБА_1 потрібно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Також згідно з розпискою до повістки № 7 від 14.01.2025 підпис ОСОБА_1 про отримання повістки у відповідному розділі - відсутній (а.с.131).
При цьому, у матеріалах справи наявний Акт від 14 січня 2025 року, складений о 12:18 год того ж дня 14.01.2025, згідно з яким позивач відмовився проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Крім того, у вказаному акті зазначено, що текст повістки про явку на 12:18 год 14.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_10 доведено ОСОБА_1 (а.с.130).
Колегія суддів зазначає, що повістка № 7 від 14.01.2025 та Акт від 14 січня 2025 року містять розбіжності щодо часу, на який позивачу необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_10 . Так, у повістці № 7 від 14.01.2025 зазначено час з'явитися о 09:00 год, натомість у Акті про відмову від отримання повістки від 14.01.2025 зазначено, що позивачу доведено текст повістки про необхідність з'витися до ІНФОРМАЦІЯ_10 о 12:18 год 14.01.2025.
Колегія суддів вважає, що цей Акт про відмову від отримання повістки від 14 січня 2025 року не може підтверджувати той факт, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_10 14.01.2025 о 12:18 год, з огляду на наступне.
Насамперед, колегія суддів зазначає, що Акт відмови від отримання повістки від 14.01.2025 містить відомості, що суперечать змісту самої повістки (з'явитися о 09:00 год.), оскільки в акті відмови зазначено, що ОСОБА_1 мав з'явитися за повісткою 14 січня 2025 року на 12:18.
У свою чергу, позивач стверджує, що повістка № 7 від 14.01.2025 йому не вручалась і акт про відмову від її отримання в його присутності не складався.
Колегія суддів зазначає, що згідно з положенням п. 40 Порядку 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Відповідно до п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, зокрема, є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
З наведених норм вбачається, що у разі оскарження позивачем факту отримання ним повістки, належним підтвердженням її отримання або відмови від отримання повістки із складанням акту про відмову від отримання повістки має бути відповідний відеозапис (фото) щодо вручення особі повістки або ознайомлення з її змістом.
До спірної постанови та до матеріалів адміністративної справи, що розглядається, матеріалів фото- і відеофіксації щодо вручення повістки позивачеві, у тому числі доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови позивача у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки - не надано.
Оскільки такого відеозапису (фото) відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту належного оповіщення позивача про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_10 14 січня 2025 року.
Відсутність вказаного відеозапису (фото) ставить під сумнів об'єктивність доказів щодо вручення позивачу повістки шляхом складання вказаного акта відмови від отримання повістки.
Отже, відповідач не довів належними і допустимими доказами факту вручення позивачу повістки про необхідність його прибуття 14 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про належне повідомлення позивача щодо обов'язку з'явитися 14 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
З огляду на викладене, покладені в основу для прийняття спірної постанови висновки відповідача про те, що позивач, будучи належним чином оповіщений, не з'явився по повістці на 14.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_10 , чим порушив, зокрема, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підтверджуються обставинами справи, а тому спірна постанова №334 від 28.02.2025 є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції при оцінці фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП .
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 1211,20 грн відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року - задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Прийняти нову постанову, якою скасувати постанову №334 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28 лютого 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма