Справа № 757/19562/25-а Суддя (судді) першої інстанції: Хайнацький Є.С.
17 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2KI №0000217219 від 29.11.2024 року, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Данильчуком Ігорем Андрійовичем у вигляді штрафу у розмірі 700,00 грн. стосовно ОСОБА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2024 року головним спеціалістом - інспектором з паркування другого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Данильчуком Ігорем Андрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2KI № 0000217219 відносно ОСОБА_1 про те, що транспортний засіб TESLA MODEL S, номерний знак НОМЕР_1 , 29.11.2024 року 11 год. 28 хв. на (в) вул. Євгена Коновальця (від вул. Літня до вул. Василя Тютюнника) в м. Києві залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування та було постановлено накласти штраф в розмірі 700,00 грн. за порушення вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП.
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 19 листопада 2018 року № 2089, зокрема затверджено Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення № 2089).
Згідно з розділом 7 Положенням № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом директора Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право:
- здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису;
- розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено;
- складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень;
- накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису);
- розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності;
- складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів;
- здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку;
- мають інші права, визначені законом.
Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням № 2089.
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Знак 5.43 Правил дорожнього руху «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Табличка 7.14 Правил дорожнього руху «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
Відповідно до п. 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі - Правилат№ 1342), під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
Отже, Правилами № 1342 передбачені повноваження виконавчих органів міських рад визначати особливості оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Пунктом 26 Правил № 1342 визначено, що користувач зобов'язаний:
- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Частина 1 статті 152-1 КУпАП передбачає, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
У примітці до вказаної статті 152-1 КУпАП роз'яснено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Відповідно до пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051) правом безкоштовного паркування користуються:
- спеціальний автотранспорт із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов'язків у зоні місць для платного паркування (прокуратури, МВС, СБУ, пожежної охорони, швидкої допомоги, аварійний спецавтотранспорт міських комунальних служб тощо);
- особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання;
- ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн;
- громадські організації осіб з інвалідністю, підприємства, установи, організації, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю;
- особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.11.2023 року.
Таким чином, позивач належить до кола осіб, які мають право на безкоштовне паркування згідно з положеннями Правил благоустрою № 1051/1051.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що будь-якими нормативно-правовими актами не передбачено розміщення в автомобілі копії документів, які надають право позивачу скористатись безкоштовним паркуванням (копії посвідчення учасника бойових дій).
Відповідач, який є державним органом місцевого самоврядування, та уповноважені ним посадові особи (головні інспектора з паркування) мають доступ до усіх державних Реєстрів, що підтверджується зазначенням в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення даних про транспортний засіб, особу власника, місце реєстрації особи, щодо якої розглядається справа, тощо.
Таким чином, неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на її використання.
Крім того, Департаментом територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не доведена фактична наявність на зазначеному паркувальному майданчику зарезервованих місць для безоплатного паркування, які б дозволяли особі, яка має пільги, безперешкодно ідентифікувати їх та реалізувати своє право на безкоштовне паркування.
Колегія суддів також звертає увагу, що Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб (зокрема для учасників бойових дій) не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії", держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк