Справа № 320/40313/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
14 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Ірану ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом громадянина Ірану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання бездіяльності протиправною,
Громадянин ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Державна міграційна служба України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 23 серпня 2023 року номер: 80101300019830 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Ірану ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно вирішити питання щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Ірану ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в діях відповідача вбачається систематичний характер відмов громадянину Ірану, який абсолютно нічим не підтверджений, оскільки ОСОБА_4 абсолютно на законних підставах перебуває на території України, дійсно уклав шлюб зі своєю дружиною, проживає з нею разом та разом виховує її дитину, при цьому працює на території України, всіляко підтримує Україну у війні, ходить на мітинги під посольство Ірану та засуджує такі дії власної країни по відношенню до України, яку щиро любить та залишається тут попри війну.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, громадянин Ірану ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що відповідь від Служби безпеки України, яка міститься в матеріалах справи не підтверджує обставин, що дійсно будь-які дії позивача є такими, що загрожують національній безпеці України. Будь-які докази та інформація на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надана.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 та від 20.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до суду 05.03.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду перш
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ірану.
Позивач 20.07.2023 звернуся з заявою до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області про обмін посвідки на тимчасове проживання на підставі возз'єднання сім'ї з громадянкою України (на підставі шлюбу).
ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області за результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення № 80101300019830 від 23.08.2023 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі п.п. 7 п. 61 Порядку № 321.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем 11.09.2023 подано до Державної міграційної служби України скаргу на прийняте щодо нього рішення відповідача про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
У відповідь на подану скаргу, листом №А-8275-23/8.1/3991-23 від 03.10.2023 Державна міграційна служба України повідомила позивача, що за інформацією отриманою від відповідача, оскаржуване рішення останнім прийнято у зв'язку із отриманням інформації від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про те, що дії позивача загрожують національній безпеці України.
За результатами перегляду Державною міграційною службою рішення відповідача, повідомлено про відсутність підстав для його відміни.
З метою з'ясування того, на підставі якої саме інформації отриманої щодо позивача відповідачем рішенням від 23.08.2023 відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, адвокатом Іриною Домітращук в інтересах позивача направлено відповідачу адвокатський запит відповідного змісту.
У відповідь на запит представником позивача отримано лист № 8010.6.2- 31601/80.2-23 від 30.08.2023, у якому зазначалося, що рішення прийнято відповідно до листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Крім того, тим же листом відповідач повідомив про те, що останній не може надати копії документів, отриманих ним від інших суб'єктів владних повноважень (державних органів, установ), зокрема листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, оскільки розпорядниками такої інформації (документів) є саме такі державні органи.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для прийняття спірного рішення є інформація уповноваженого підрозділу Служби безпеки України про те, що дії позивача можуть нести загрозу національній безпеці. Суд зазначив, що орган Міграційної служби зобов'язаний перевіряти відповідні обставини щодо осіб, що проживають/перебувають на території держави, оскільки вони мають або можуть мати значення в умовах воєнного стану з метою забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки та оборони.
Позивачем фактично не зазначено в чому протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а його протиправність зводиться за твердженнями позивача до необґрунтованості та відсутності доказів на підтвердження інформації, викладеної в інформації від Служби безпеки України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом № 3773-VI.
Пунктом 18 частини першої статті 1 Закону №3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно частини чотирнадцятої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Згідно частини чотирнадцятої статті 5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.
Відповідно п. п. 1, 4 Порядок №322 посвідка на тимчасове проживання (далі посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
Згідно п. 3 Порядку №322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Пунктом 16 Порядку №322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно п. 19 Порядку №322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Згідно п. 21 Порядку №322 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у п. п. 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.
Пунктом 67 Порядку №322, передбачено, що після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов'язані в семиденний строк знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.
Відповідно п. п. 7 п. 71 Порядку №322, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін посвідки до закінчення строку її дії.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії посвідка на тимчасове проживання в Україні підлягає обміну, для чого іноземцю необхідно подати до територіального органу ДМС відповідну заяву та документи у строк не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку дії посвідки, або після закінчення строку дії посвідки в семиденний строк знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України, здавши посвідку до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Ірану ОСОБА_3 прийнято у зв'язку з урахуванням отримання інформації від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про те, що дії позивача загрожують національній безпеці України.
Разом з тим, як вбачається зі змісту рішення №80101300019830 від 23.08.2023, останнє прийнято на підставі підпункту 7 п. 61 Порядку №322.
Відповідно п. 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, зі системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що особа яка на законних підставах перебуває на території України має право у разі необхідності, зокрема у випадку закінчення терміну дії посвідчення на тимчасове проживання, звернутися до міграційного органу із заявою про обмін такого посвідчення, а підстави для відмови у видачі такого посвідчення чітко визначені п. 61 Порядку №322 і є вичерпними.
Підпунктом 7 п. 61 Порядку №322 регламентовано, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи міститься лист Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області від 18.08.2023 №5/1-11/121-365 з якого вбачається, що Головним управлінням опрацьовано запити ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для відмови в оформлені (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України ОСОБА_3 . За результатами розгляду, Головне управління вважає за доцільне відмовити в оформлені (обміні) посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу, оскільки його дії можуть загрожувати національній безпеці України (зв.а.с.50).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів наявності такої інформації стосовно позивача матеріали справи не містять.
Отже, посилання відповідача на вчинення позивачем дій, які становлять загрозу національній безпеці України, є припущенням, оскільки належних доказів, які б підтверджували дану обставину, суду не надано.
При цьому, відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні та не конкретизовано обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, що фактично позбавило позивача можливості усунути обставини, у зв'язку із якими йому відмовлено в оформленні посвідки.
Дослідивши оскаржуване рішення та документи, які стали підставою для його прийняття, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого рішення та його скасування як прийнятого не на підставі законодавства, не обґрунтовано, не добросовісно, не розсудливо, не пропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Колегія суддів наголошує, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Загальне посилання відповідача у рішенні на положення п. п. 7 п. 61 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв без дотримання вимог статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач як компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про оформлення, обмін попередньої посвідки на тимчасове проживання в Україні повинен був провести необхідну перевірку поданих документів та з'ясовувати у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови в оформленні, обміні відповідної посвідки.
Прийняття безмотивованого рішення відносно позивача позбавляє його права на обізнаність причин прийняття відносно нього негативного рішення, спростування доводів суб'єкта владних повноважень, ефективного захисту своїх прав.
За такого правового врегулювання та обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 23 серпня 2023 року №80101300019830 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Ірану ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене та враховуючи, що в ході розгляду даних спірних правовідносин відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивачу, суд приходить до висновку, що це рішення відповідача фактично призвело до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного сдудочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Порядку №322 прийняття рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання належить до дискреційних повноважень відповідача, тому для повного забезпечення захисту прав позивача, колегія суддів вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Ірану ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі тимчасової посвідки на тимчасове проживання в Україні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу громадянина Ірану ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, при задоволенні позову.
Згідно наявних у справі платіжних доручень, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 грн, за подання апеляційної скарги сплачено 3 220,80 грн.
Враховуючи законодавчі вимоги щодо розміру судового збору, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу громадянина Ірану ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №320/40313823 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов громадянина Ірану ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 23 серпня 2023 року номер: 80101300019830 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Ірану ОСОБА_3 .
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Ірану ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі тимчасової посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь громадянина Ірану ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скаги у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова