Справа № 320/40597/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Анголенко А.В., представника відповідача Лемешева Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним розпорядження,
Рух справи.
27.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Івано-Франківської області» (надалі - Розпорядження № 714-р) в частині включення Вовчинецької територіальної громади до складу Івано-Франківської територіальної громади з адміністративним центром м. Івано-Франківськ.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне розпорядження прийнято за відсутності на то правових підстав.
Позивач наголосив, що він є мешканцем Вовчинецької територіальної громади і спірне розпорядження відповідача прийнято з урахуванням іншого розпорядження відповідача № 483-р від 22.04.2020 «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Івано-Франківської області» (надалі - Розпорядження № 483-р), яке у судовому порядку було скасовано і рішення суду набрало законної сили.
Позивач наполягає, що судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що відповідач порушив порядок включення цієї громади до територій іншої громади, а саме не проведення громадських обговорень пропозицій таких об'єднань.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2024р. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 483-р був затверджений перспективний план формування територій громад Івано-Франківської області, згідно якого Вовчинецька територіальна громада входить до складу Івано-Франківської територіальної громади з адміністративним центром в м. Івано-Франківськ, отже, юридична особа як Вовчинецька сільська рада була припинена 01.02.2021, внаслідок чого ця громада, ще до прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваного розпорядження вже перебувала у складі територіальної громади Івано-Франківська та відповідно у підпорядкуванні Івано-Франківської міської ради.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при реалізації відповідачем компетенції при затверджені територій та адміністративних центрів, передбаченої положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не вимагається отримання згоди територіальних громад на визначення Урядом відповідної конфігурації територіальних громад, а відтак, відсутні підстави про твердження про порушення принципу добровільності.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 призначено слухання справи у відкрите судове засідання на 05.11.2025.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Встановлено, що позивач мешкає с.Вовчинець Івано-Франківська область, що підтверджено паспортом позивача (т.1 а.с.6).
22.04.2020 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 483-р «Про затвердження перспективного плану формування територій Івано- Франківської міської ради», яким було включено Вовчинецьку сільську раду Івано- Франківської міської ради до переліку територіальних громад, що увійдуть до складу - спроможної Івано-Франківської територіальної громади (т.1 а.с.18).
12.06.2020 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Івано-Франківської області», згідно якого Вовчинецьку територіальну громаду включено до складу Івано-Франківської територіальної громади» (т.1 а.с.27).
13.01.2021 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021, у справі №640/11405/20 вирішено, зокрема, виключити Вовчинецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради з переліку територіальних громад, що увійдуть до складу спроможної Івано-Франківської територіальної громади у Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 483-р від 22.04.2020 «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Івано-Франківської області».
Вказане судове рішення набрало законної сили.
Зазначені обставини підтверджені певними доказами і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (надалі - Закон № 794) відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч.2 статті 1 Закону № 794 Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 2 Закону № 794 визначені основні завдання Кабінету Міністрів України, зокрема забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України, якій кореспондує частина перша статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Так, Законом України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» врегульовано відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад (Закон № 157-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 157-VIII добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) конституційності та законності; 2) добровільності; 3) економічної ефективності; 4) державної підтримки; 5) повсюдності місцевого самоврядування; 6) прозорості та відкритості; 7) відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 157-VIII суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст, а об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською (ч. 2 ст. 3 Закону № 157-VIII).
Частиною 1 ст. 11 Закону № 157-VIII встановлено, що перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області розробляється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад і охоплює всю територію Автономної Республіки Крим, області.
Методика формування спроможних територіальних громад розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування, та затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 11 Закону № 157-VIII).
Перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації (ч. 3 ст. 11 Закону № 157-VIII).
Водночас, добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням умов, зокрема, об'єднання територіальних громад здійснюється відповідно до перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 157-VIII).
Аналізуючи наведені положення чинного законодавства суд приходить до висновку, що добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється відповідно до перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, області, які, в свою чергу, розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад і охоплює всю територію Автономної Республіки Крим, області та затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 157-VIII ініціаторами добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).
В контексті положень ч. 2 ст. 5 Закону № 157-VIII пропозиція щодо ініціювання добровільного об'єднання територіальних громад повинна містити, зокрема: 1) перелік територіальних громад, що об'єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об'єднаної територіальної громади та її найменування.
Сільський, селищний, міський голова забезпечує вивчення пропозиції щодо ініціювання добровільного об'єднання територіальних громад та її громадське обговорення, яке проводиться протягом 30 днів з дня надходження такої пропозиції. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до відповідної ради на наступну сесію для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника (представників) до спільної робочої групи (ч. 3 ст. 5 Закону № 157-VIII).
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 157-VIII порядок проведення громадського обговорення з питань, передбачених цим Законом, визначається сільською, селищною, міською радою.
Згідно зі ст. ст. 6, 7 Закону № 157-VIII сільський, селищний, міський голова після прийняття відповідною радою рішення про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад надсилає пропозицію про таке об'єднання сільському, селищному, міському голові суміжної територіальної громади.
Сільський, селищний, міський голова суміжної територіальної громади забезпечує вивчення пропозиції щодо добровільного об'єднання територіальних громад та її громадське обговорення, яке проводиться протягом 30 днів з дня надходження такої пропозиції. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до відповідної ради на наступну сесію для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника (представників) до спільної робочої групи або про відмову в наданні згоди.
У разі прийняття рішення про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад сільський, селищний, міський голова, який ініціював об'єднання, приймає рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад та інформує про це Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні обласну раду, обласну державну адміністрацію.
Спільна робоча група формується з однакової кількості представників від кожної територіальної громади, що об'єднується.
Утворення спільної робочої групи є початком процедури добровільного об'єднання територіальних громад.
Спільна робоча група готує проекти відповідних рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад.
Проекти рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад повинні, зокрема, містити: 1) перелік територіальних громад, що об'єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об'єднаної територіальної громади та її найменування; 3) план організаційних заходів щодо добровільного об'єднання територіальних громад.
Сільські, селищні, міські голови забезпечують протягом 60 днів проведення обов'язкового громадського обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) підготовлених спільною робочою групою проектів рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад, за результатами якого сільські, селищні, міські голови вносять питання про його схвалення на розгляд сільських, селищних, міських рад.
Питання про схвалення проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад розглядається сільськими, селищними, міськими радами протягом 30 днів з дня його внесення на їх розгляд та з врахуванням результатів громадського обговорення.
Схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад у п'ятиденний строк подаються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад готує відповідний висновок, що затверджується постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної державної адміністрації.
У разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об'єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об'єднання територіальних громад.
У разі встановлення невідповідності проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад Конституції та законам України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація повертає його на доопрацювання у порядку, встановленому цим Законом.
У разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами рішень про добровільне об'єднання територіальних громад, а також у разі підтримки добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі сільський, селищний, міський голова територіальної громади, в якій ініційовано питання про добровільне об'єднання територіальних громад, звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання рішень про добровільне об'єднання територіальних громад у разі їх відповідності висновку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, звертається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.
Про таке звернення Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація одночасно інформує Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради, відповідні ради, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад.
Якщо до складу об'єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада (територіальні громади), розташована на території суміжного району, розширенню підлягають межі району, на території якого розташований адміністративний центр утвореної об'єднаної територіальної громади. У такому разі проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється відповідно до постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядження голови обласної державної адміністрації.
Утворення об'єднаної територіальної громади, до складу якої увійшли територіальна громада міста республіканського Автономної Республіки Крим або обласного значення і територіальна громада (територіальні громади) села, селища, іншого міста суміжного району, зміни меж районів не потребує.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 затверджено Методику формування спроможних територіальних громад (Методика), яка визначає механізм та умови формування спроможних територіальних громад, а також порядок розроблення і схвалення перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (перспективний план).
Згідно з п. 2 Методики проектна спроможна територіальна громада (спроможна територіальна громада) - територіальні громади сіл, селищ, міст, які в результаті добровільного об'єднання (добровільного приєднання до об'єднаної територіальної громади) здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання публічних послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрація з урахуванням утворених відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднаних територіальних громад розробляє відповідно до цієї Методики із залученням представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних одиниць: проект перспективного плану; паспорти спроможних територіальних громад за формою згідно з додатком 1 (п. 4 Методики).
Відповідно до п. 12 Методики з метою забезпечення відкритості та прозорості роботи з розроблення проекту перспективного плану утворюється робоча група, до складу якої входять представники Ради міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрації, відповідних органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості.
Поряд з цим, положеннями п. 13 Методики визначено, що з метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб'єктами господарювання та їх громадськими об'єднаннями.
За результатами консультацій оформляється протокол.
Консультації проводяться під час: визначення переліку територіальних громад, що можуть увійти до складу спроможної територіальної громади; визначення переліку територіальних громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів; визначення меж територій спроможних територіальних громад.
Консультації проводяться насамперед з представниками територіальних громад, території яких охоплюються зонами доступності кількох потенційних адміністративних центрів.
За результатами консультацій та на підставі рішень органів місцевого самоврядування визначається потенційний адміністративний центр спроможної територіальної громади.
Згідно з п. 14 Методики якщо в процесі розроблення проекту перспективного плану після проведення консультацій виникла необхідність внесення до нього змін, проводяться додаткові консультації.
У статті 1 вказаного Закону визначено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Положеннями статті 6 Закону № 280/97-ВР встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об'єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
При цьому, органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 71 Закону № 280/97-ВР).
У відповідності до частини 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому Законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ч. 1 ст. 143 Конституції України).
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985, що ратифікована Україною 15.07.1997 та яка вступила в силу 01.01.1998, без шкоди для більш загальних законодавчих положень органи місцевого самоврядування повинні мати можливість визначати власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління (Європейська Хартія).
Згідно зі ст. 11 Європейської Хартії органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві.
Відповідно до Рекомендації Rec (2004) 12 «Про процеси зміни кордонів та/або структури органів місцевої й регіональної влад» (ухвалено 20.10.2004 на 900-му засіданні заступників міністрів) реформи, що ґрунтуються на добровільній участі органів місцевої або регіональної влади певного рівня, є бажанішими, ніж реформи за законодавчим рішенням вищого органу влади всупереч бажанню нижчої ланки влади. Задля здійснення успішної реформи ініціативу «знизу догори» може бути доповнено ухвалою вищого органу влади, навіть усупереч волі деяких інших органів влади, що беруть участь у реформуванні. Задля успішності реформи ініціатива «згори донизу» має шукати добровільну підтримку відповідної ланки територіальної адміністрації, яка підлягає реформуванню.
Учасники та інші зацікавлені представники мають брати участь у реформах, починаючи з підготовчого етапу.
Злиття та інші реформи, пов'язані зі зміною меж, слід здійснювати тільки відповідно до принципів, гарантованих Європейською хартією місцевого самоврядування (наприклад, консультації з відповідними місцевими громадами, можливо, через референдум). Це не означає, що центральні органи влади не можуть створювати позитивні стимули органам місцевої чи регіональної влади для співробітництва, злиття, децентралізації або участі в деконцентрації.
Разом з тим, без шкоди для більш загальних законодавчих положень органи місцевого самоврядування повинні мати можливість визначати власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління (стаття 6 Європейської хартії місцевого самоврядування).
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Концепція народовладдя, яка закріплена в Конституції України, передбачає взаємозв'язок безпосередньої (здійснення народного волевиявлення через вибори, референдуми тощо) та представницької (здійснення влади народом через органи державної влади та органи місцевого самоврядування) демократії, а також відсутність переваги жодної з цих форм здійснення влади народом.
Закон України «Про місцеве самоврядування» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає основні терміни, використані в цьому Законі:
територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр;
адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село;
територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції і законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
житель - громадянин України, який задекларував або зареєстрував місце проживання на території територіальної громади або фактичне місце проживання/перебування якого підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - житель, який проживає), крім військовослужбовця строкової служби, фізичної особи, яка за вироком суду перебуває у місці позбавлення волі.
Згідно статті 2 цього закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Стаття 6 цього Закону визначає, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (ч.1).
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову (ч.2).
Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об'єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом (ч.3).
Територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, адміністративним центром якої визначено селище, - селищною територіальною громадою, адміністративним центром якої визначено село, - сільською територіальною громадою (ч.4).
Стаття 71 Закон України «Про місцеве самоврядування» встановлює гарантії місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб.
1. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
2. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 7 Розділу У Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, шляхом місцевого референдуму можуть прийняти рішення про вихід з цієї громади лише за умови наявності фінансово-матеріальної бази, достатньої для забезпечення здійснення кожною з цих громад функцій і повноважень місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Згідно пункту 7-1 цього ж Розділу, до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад.
Висновки суду.
Отже, даний спір стосується повноважень відповідача КМУ при прийнятті спірного Розпорядження № 714-р, яке прийнято на підставі пункту 7-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції Закону України від 16.04.2020 № 562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».
Суд першої інстанції вважає, що спірне розпорядження не відноситься до процедури добровільного об'єднання територіальних громад.
Проте, колегія суддів з цим не погоджується.
Аналізуючи наведені положення, колегія суддів вважає, що процес добровільного об'єднання територіальних громад включає в себе декілька етапів: ініціювання такого процесу, підготовку проектів рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад (громадське обговорення, надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника (представників) до спільної робочої групи або про відмову в наданні згоди, утворення спеціальної робочої групи), підготовка рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад (обов'язкове громадське обговорення, перевірка рішень на відповідність законів та Конституції України, прийняття рішення про добровільне об'єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об'єднання територіальних громад).
Колегія суддів зазначає, що статтями розділу ІІ Закону № 157-VIII визначено умови та порядок добровільного об'єднання громадян, а також чітка послідовність дій, які нерозривно пов'язані. Кожен наступний етап добровільного об'єднання громадян може бути розпочато виключно після закінчення попереднього.
Отже, саме дотримання послідовності всіх етапів є обов'язковою передумовою для добровільного об'єднання громадян на підставі чинного законодавства України з дотриманням Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 813/2441/18.
Згідно суті спірного розпорядження № 714-р відбулось об'єднання громад.
Спірне розпорядження визначає не лише територію та адміністративний центр територіальної громада, а визначає перелік територіальних громад, які входять до певної територіальної громади.
Так, згідно додатку до цього розпорядження Івано-Франківська територіальна громада (код 2610100000), з адміністративним центром м.Івано-Франківськ, має у складі територіальні громади, території яких входять до складу території територіальної громади: Березівська, Братковецька, Вовчинецька, Хриплинська, та інші.
Тобто, спірним розпорядження № 714-р Вовчинецьку територіальну громаду включено до складу Івано-Франківської територіальної громади» (т.1 а.с.27).
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що прийняття Урядом оскаржуваного розпорядження № 714 порушує права позивача як мешканця цієї територальної громади, і спірне розпорядження прийнято у рамках до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», і тому має відповідати процедурним вимогам цього закону, зокрема на добровільне об'єднання громадан з іншими громадами.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, що при реалізації відповідачем компетенції при затверджені територій та адміністративних центрів, передбаченої положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не вимагається отримання згоди територіальних громад на визначення Урядом відповідної конфігурації територіальних громад, є помилковим.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що 14.05.2020 набрав чинності Закон України від 16.04.2020 № 562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», яким розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктом 7-1, відповідно до абзацу першого якого встановлено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
Тобто, на думку суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України з 14.05.2020 року має певні повноваження щодо визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад.
Проте, матеріалами справи встановлено, що ще до 14.05.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято протиправне розпорядження № 483-р «Про затвердження перспективного плану формування територій Івано- Франківської міської ради», яким було включено Вовчинецьку сільську раду Івано- Франківської міської ради до переліку територіальних громад.
Протиправність розпорядження № 483-р встановлено судовим рішенням.
Таким чином, з огляду на вищенаведені висновки та норми закону, слід зробити висновок, що розпорядження № 483-р передувало і було підставою для прийняття спірного розпорядження № 714-р, і як зазначено вище, послідовність всіх етапів (з дотриманням законодавства) є обов'язковою передумовою для добровільного об'єднання громадян на підставі чинного законодавства України з дотриманням Конституції України.
Отже, оскільки є судове рішення, яке набрало законної сили, і яким встановлено, що попередній етап було здійснено з порушенням, то наступні рішення за таких обставин також є протиправними.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо всіх інших доводів сторін, колегія суддів також їх відхиляє як необґрунтовані при цьому приймаює до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому зазначено «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга позивача є обґрунтованою, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції.
Крім того, при прийнятті рішення у цій справі колегією суддів прийнято до уваги висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 640/14698/20 з аналогічного спору.
Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника про те, що формування Львівської міської територіальної громади, до складу якої включено Малехівську сільську територіальну громаду Жовківського району Львівської області здійснювалося в порядку, визначеному законодавством про місцеве самоврядування, поза межами процедур добровільного об'єднання територіальних громад є безпідставними. Верховний Суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин закон про адміністративно-територіальний устрій України не прийнятий, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо визначення адміністративних центрів територіальних громад та територій територіальних громад шляхом затвердження перспективних планів територій громад. Однак, такі дії Кабінету Міністрів України щодо визначення адміністративних центрів територіальних громад та територій територіальних громад повинні відповідати процедурі утворення об'єднаних територіальних громад, визначеній Законом України "Про добровільне об'єднання територіальних громад". Також Верховний Суд ураховує те, що Кабінетом Міністрів України, затверджено Методику формування спроможних територіальних громад. Затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України за поданням відповідача Перспективний план формування територій громад Львівської області безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача, оскільки встановлює обов'язкову процедуру утворення об'єднаних територіальних громад. Верховний Суд звертає увагу скаржників на те, що відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" перспективний план формування територій громад області розробляється відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад, тому виключно обласна державна адміністрація наділена правом вносити зміни до перспективного плану формування територій громад області, а Кабінет Міністрів, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", лише затверджує Перспективний план формування територій громад області за поданням відповідної обласної державної адміністрації. Отже, дії (рішення) Львівської ОДА можуть змінити територіально-адміністративний устрій області. Таким чином, дії (рішення) відповідача впливають на обсяг прав та обов'язків позивача та створюють для нього певні правові наслідки.
Аналізуючи норми Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" Верховний Суд дійшов висновку про те, що статтями розділу ІІ цього Закону визначено умови та порядок добровільного об'єднання громадян, а також чітку послідовність дій, які тісно взаємопов'язані між собою. Так, кожен наступний етап добровільного об'єднання громадян може бути розпочато виключно після закінчення попереднього. У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб'єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.
Стаття 264 КАС України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень
1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
3. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Стаття 265 КАС України визначає наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним:
1. Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
2. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 10.11.2025 р.
Керуючись статтями 2, 77, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 р. - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним розпорядження -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним розпорядження - задовольнити.
Визнати протиправним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Івано-Франківської області» в частині включення Вовчинецької територіальної громади до складу Івано-Франківської територіальної громади з адміністративним центром м. Івано-Франківськ.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк