П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9122/25
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 11.09.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті їй недоотриманої пенсії членом її сім'ї померлим ОСОБА_2 , нарахованої на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду у справах №№400/6276/21, 400/1957/21, 400/6354/23, 400/15109/23, 400/11282/24; зобов'язання здійснити нарахування (зарахування) та виплату їй недоотриманої пенсії членом її сім'ї померлим ОСОБА_2 , нарахованої на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду у справах №№400/6276/21, 400/1957/21, 400/6354/23, 400/15109/23, 400/11282/24.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянтка зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права застосувавши положення п.1 ч.1 ст.170 КАС України, дійшов до безпідставного висновку про те належність розгляду спору у порядку цивільного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно - правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно - правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно - правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Так, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що предметом доказування у цій справі є встановлення факту шлюбних відносин між фізичними особами, а не відносин щодо здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій., а тому не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів не погоджується із вищезазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон України №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частинами першою - третьою ст.61 Закону України №2262-ХІІ встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зміст ч.1 ст.61 Закону України №2262-XII також узгоджується зі змістом ст.1227 Цивільного кодексу України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон України №2262-XII визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді, зокрема, пенсії яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
Тобто, у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 (надалі - Порядок № 3-1), абзацом 3 п.4 якого встановлено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії померлим ОСОБА_2 , з яким вона спільно проживала станом на день його смерті, нарахованої на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду у справах №№400/6276/21, 400/1957/21, 400/6354/23, 400/15109/23, 400/11282/24.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.06.2025 №9265-8187/П-02/8-1400/25 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , оскільки нею не надано документів, що підтверджують родинні відносини.
Таким чином, Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вчинено владно-управлінські функції в порядку ч.1 ст.61 Закону України №2262-XII щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії померлим ОСОБА_2 через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини.
Отже, на думку колегії суддів, предметом даного позову є публічно-правовий спір між позивачкою та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачці у виплаті пенсії померлої особи в порядку ч.1 ст.61 Закону України №2262-XII, а тому висновки суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадженні на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України є помилковими.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржену ухвалу суду винесено без належних підстав з порушенням норм процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв