07 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/3124/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року (головуючий суддя Бухтіярова М.М.)
в адміністративній справі №160/3124/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
Позивач, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, звернулася 31.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , просив:
-стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету в сумі 25 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 , який має не заявлений до суду податковий борг у сумі 25000грн., що виник внаслідок несплати в установлені терміни нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань по транспортному податку. Інформація щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.10.2023 у контролюючого органу відсутня. З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст.59 ПК України та у зв'язку із несплатою відповідачем до бюджету податкового боргу була сформована податкова вимога №0011472-1309-0436 від 16.04.2024, яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року позов задоволено.
Стягнуто податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету в сумі 25000 грн.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу податкової вимоги та відсутні докази її оскарження. За таких обставин, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 25000грн. та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо стягнення такого податкового боргу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що не отримав ані податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023, ані податкову вимогу від 16.04.2023 у зв'язку з чим був позбавлений можливості оскаржити в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняті контролюючим органом в порядку, передбаченому пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.
Зазначає про відсутність правових підстав для нарахування йому транспортного податку з фізичних осіб у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування, визначеного у підпункті 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України. Так, позивач зазначеним податковим повідомленням-рішенням визначив відповідачу податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 25000грн. Проте, автомобіль, власником якого є відповідач, не є об'єктом оподаткування. Згідно Договору купівлі-продажу № 5621/2021/111 від 26.07.2021 вказаний новий автомобіль було придбано у ТОВ «АЕЛІТА ПРЕМІУМ», яке є дилером марки LAND ROVER, за ціною визначеною в офіційному прайс-листі дилера - 2 300 000грн. В Додатку №1 до цього Договору зазначено: модель DEFENDER 2021, комплектація SE, привід повний, паливо - дизель (копію договору додано до апеляційної скарги). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.07.2023 автомобіль марки LAND ROVER DEFENDER, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 особливі відмітки: ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ, колір: ЧОРНИЙ, рік випуску: 2021 (копію технічного паспорту додано до апеляційної скарги). Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України). Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2023 визначена у розмірі 6700 грн. на місяць. Відтак, об'єктом оподаткування у 2023 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 2 512 500 грн. (6700 грн. х 375). Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (Методика, у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення). Отже, межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком. У розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономіки переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню в 2023 році, вищезазначена модель відсутня, також вона не є аналогічною або ідентичною зазначеним в переліку автомобілям. Крім того, середньоринкова вартість автомобіля станом на 01.01.2023 складала 1618765,68 грн., тобто була меншою, ніж визначено ст. 267 Податкового кодексу України.
Зауважує, що в матеріалах справи відсутнє податкове повідомлення-рішення №0800924-2416-0403-UA2040150000015189 від 18.10.2023. До позовної заяви долучено лише корінець вказаного повідомлення-рішення про надсилання його на адресу відповідача, за якою він вже не проживав (а.с. 9), а податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») свідомо не долучив до позовної заяви. Зазначена форма містить набір даних по колонках таблиці детального розрахунку суми податку, зокрема: марка та модель легкового автомобіля; об'єм циліндрів двигуна, куб. см; тип пального; рік випуску, а тому наявність її в матеріалах справи підтвердила би чи спростувала нарахування відповідачу транспортного податку з фізичних осіб.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023 та податкова вимога від 16.04.2024 були надіслані на адресу: АДРЕСА_2 . Однак ОСОБА_1 змінив з 22.08.2023 місце реєстрації на АДРЕСА_1 . Конверт повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання», а не з позначкою «адресат не проживає за даною адресою». Позивач вважає, що він виконав свій обов'язок щодо інформування відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків - фізична особа за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 , з 27.06.2001 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з 11.08.2015 - припинено підприємницьку діяльність.
Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, детальним розрахунком податкового боргу, доданого до позовних матеріалів, та за даними інтегрованих карток платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 25000грн. по транспортному податку з фізичних осіб (код платежу 18011000), що виникла:
04.02.2024 у сумі 25000грн., нарахованих податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0800924-2416-0403-UA12040150000015189 від 18.10.2023.
Копія податкового повідомлення-рішення від 18.10.2023 №0800924-2416-0403-UA12040150000015189 надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням на адресу:
АДРЕСА_3 , однак поштове відправлення не вручено адресату та повернуто поштовим відділенням із відміткою про невручення (за закінченням терміну зберігання).
16.04.2024 відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0011472-1309-0436 від 16.04.2024 на суму 25000 грн., яка надіслана йому засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_3 , однак конверт з вмістом вказаного поштового відправлення повернувся відправнику за закінченням терміну зберігання.
Позивач вважає, що наявні підстави для стягнення податкового боргу.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно до пунктів 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
За змістом підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За змістом пункту пунктів 42.1., 42.2. статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положенням підпункту 41.1.1. пункту 41.1, пункту 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є:
податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та має податкову заборгованість із транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00грн.
Податкова заборгованість у сумі, що заявлена до стягнення, виникла за відповідачем у зв'язку з несплатою у встановлені терміни податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0800924-2416-0403-UA2040150000015189 від 18.10.2023.
Суд першої інстанції зазначив, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Також суд першої інстанції установив, що контролюючим органом копію вказаного податкового повідомлення-рішення надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням на податкову адресу, однак поштове відправлення повернуто поштовим відділенням із відміткою про невручення.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023 та податкова вимога від 16.04.2024 були надіслані відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Однак з 22.08.2023 ОСОБА_1 змінив місце реєстрації ( АДРЕСА_2 ) на АДРЕСА_1 .
Так, згідно реєстру Дніпровської територіальної громади №2023/007329242 від 13.09.2023 зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрував своє місце проживання за адресою : АДРЕСА_1 (копія витягу міститься в матеріалах справи).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що ще до формування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2023 відповідач вже був зареєстрований (з 13.09.2023) за іншою адресою, а саме АДРЕСА_1 .
Вказане дає підстави для висновку, що відповідачу були направлені податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023 та податкова вимога від 16.04.2024 не за належною адресою.
Як наслідок, відповідач не міг своєчасно оскаржити податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023 та податкову вимогу.
Таким чином відповідач не належним чином виконав свій обов'язок щодо направлення податкового повідомлення-рішення від 18.10.2023 та податкової вимога від 16.04.2024.
При цьому суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини у справі, що призвело до передчасного висновку про задоволення позову, оскільки у даних обставинах податкове зобов'язання відповідача не набуло статусу податкового боргу.
На виконання положень статті 59 Податкового кодексу України позивачем щодо відповідача сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0011472-1309-0436 від 16.04.2024.
Оскільки матеріали справи містять докази неналежного направлення відповідачу податкової вимоги, то відсутні підстави для висновку, що відповідач був ознайомлений з вказаною вимогою та міг оскаржити її у відповідний спосіб.
Як наслідок, податкове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу.
За таких обставин, відсутні підстави для стягнення податкового боргу у розмірі 25000грн.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року - скасувати.
В задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.11.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко