07 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/9126/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. в адміністративній справі № 160/9126/25 за позовом Приватного закладу вищої освіти "Дніпровський технологічний університет "ШАГ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,
третя особа: Державна податкова служба України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. позов задоволено.
26.06.2023, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.
17.10.2025 відповідач повторно подав апеляційну скаргу у цій справі, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 20.10.2025.
У період з 16.10.2025 до 29.10.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги. 04 червня 2025 р. 04 червня 2025 р.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 04 червня 2025 р. скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого вказує, що двічі звертався з апеляційною скаргою у цій справі, однак вона була повернута з підстав несплати судового збору. Зазначає про відсутність коштів та введення воєнного стану в Україні.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду зазначає про таке.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення ухвалено судом 04.06.2025 року. Повний текст судового рішення складений 04.06.2025.
Отже, строк подання апеляційної скарги спливав 04.07.2025.
З первинною апеляційною скаргою відповідач звернувся 26.06.2025 року, тобто за 8 днів до спливу строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 12.09.2025 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, отримана відповідачем - 07.10.2025.
Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 8 днів до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 07.10.2025 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 8 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 15.10.2025.
Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 17.10.2025, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків.
При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Також в заяві скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Відтак, зазначені ск4аржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження у справі №160/9126/25 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 р. в адміністративній справі № 160/9126/25 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова