07 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/17848/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 р. (суддя Голобутовський Р.З.) по справі за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Мамона Олексія Євгеновича в інтересах держави до Дніпровської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та нечинним рішення
19.06.2025р. Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним поовом до Дніпровської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру», ст. 53 КАС України, де просив визнати протиправним та нечинним рішення Дніпропвської міської ради від 19.03.2025 р. № 220/64 «Про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 р. адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції прийняте рішення необгрунтовано, через неповне з'ясування судом обставин які мають значення для даної адміністративної справи, а також є незаконним, таким, що прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права при порушенні норм процесуального права, а тому, відповідно статті 317 КАС України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що « 3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Як вбачається з позову позивач вказав, що підставою звернення є факт не вжиття Дніпровською міською радою жодного заходу спрямованого на відновлення порушеного права та інтересу Держави та прийняття рішення, що може викликати серйозу екологічну проблему і на листи - запити Дніпровською міською радою відповіді на запити не надані.
Однак, як слідує з матеріалівв справи на листи - запити позивача № 51-2686вих.-25 від 20.05.2025 р. та №51-3101вих.-25 від 13.06.2026 р. відповідачем своєчасно протягом місячного строку, надані відповіді відповідно № 7/11-1390 від 19.06.23025 р. та № 4/11-1442 від 25.06.2025 р., однак, на час звернення позивача до суду відповіді не були долучені до матеіалів справи, а надані суду в подальшому.
Згідно постанови Верховного Суду від 17.11.2022 про справі № 640/16767/21 встановлено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Водночас, щоб інтереси держави не залишалися незахищенними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноваень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту, або робить це неналежно. Підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду. Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб'єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи.
Верховний Суд також наголосив, що прокурору достатньо дотримуватися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Тож якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомі причини такої бездіяльності, він обов'язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор, не дочекавшись місячного строку для надання відповіді відповідачем, а також розумного строку на звернення до суду компетентного органу, всупереч процедурі, визначеній ст. 23 Закону Україи «Про прокуратуру» передчасно звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 160 КАС України передбачено, що « 5. В позовній заяві зазначаються:
…8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;…».
Як слідує з матеріалів справи позивач в позові посилався на листи - запити, надіслані до міської ради, як докази дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», однак на час звернення до суду з позовом зазначені листи - запити не були надані.
Відповідно статті 161 КАС України встановлено, що « 4. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, листи -відповіді на запити прокуратури долучені до матеріалів справи, лише, при поданні відповіді на відзив 11.07.2025 р.
Відповідно статті 79 КАС України встановлено, що « 8.Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї»..
Як слідує з матеріаів справи, предметом розгляду даної справи є правомірність рішення Дніпровської міської ради № 220/64 від 19.03.2025 р. «Про затвердження водоозхоронної зони та прибережної захисної смуги», яким затверджений проект землеустрою щодо орзанізації та встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фестивального до межі міста з Камянською міською радою (ділянка 2), розроблений ТОВ «Промтех проект енд сервіс» та затверджено водоохоронну зону та прибережну захисну смугу р. Дніпра згідно з площею, визначеною проектом за винятком території Шевченківського району м. Дніпро.
Статтею 60 ЗК Україи передбачено, що « 1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
3. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту».
Відповідно статті 88 Водного кодексу України встановлено, що «З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об'єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель».
Таким чином встановлено, що розміри прибережих захисних смуг, встановлених статтею 60 ЗК України та ст. 88 Водного Кодексу України не є незмінними і можуть мати інші розміри згідно містобудівної документації, комплексними планами розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів. А в межах населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з врахуванням конкретних умов, що склалися, наприклад, в зв'язку з наявним правом власності на нерухоме майно, розташоване поблизу водних об'єктів.
Судом встановлено, що 19.03.2025 р. Дніпровською міською радою прийняте спірне рішення № 220/64 «Про затвердження водоохоронної зони та прибережної захисної смуги», яким затверджені водоохоронну зону та прибережну захисну смугу р. Дніпра за плдощею, визначеною проектом за винятком Шевченківського району м. Дніпро.
Відповідно статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної докеументації» ( редакції на час прийняття проекту землеустрою) встановлено, що «Обов'язковій державній експертизі підлягають:
проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; …».
Статтею 31 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що «Обов'язкова державна експертиза проводиться за клопотанням (заявами) замовників чи розробників об'єктів державної експертизи, а при вирішенні земельних спорів - також за клопотанням відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування».
Судом встановлено, що розробленнням Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фестивального до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2) здійснювалося відповідно договору на розроблення проекту землеустрою від 22.05.2018 р. № 5/2, укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та ТОВ «Промтех проект енд сервіс».
Як вбачається з матеріалів справи за результатом розгляду документації із землеустрою, її було повернуто на доопрацювання в зв'язку з невиконанням пункту 3 висновку державної експертизи землевпорядної документації, тобто в зв'язку з тим, що його не погоджено з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до складу земель водного фонду та водоохоронних зон відповідно статті 186 ЗК України.
Як встановлено рішенням Окружного дміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 р. по справі № 640/13006/20 в задоволенні позову ТОВ «Промтех проект енд сервіс» до Державної служби України з питань геодезії, картографіїта кадастру за участю третьої особи Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради відмовлено повністю.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 р рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 р. - скасоване, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру повторно розглянути заяву ТОВ «Промтех проект енд сервіс» з урахуванням висновків суду і прийняти передбачене статтею 37 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» рішення, а в решті позову відмовлено.
Інформація щодо виконання рішенння суду в матеріалах справи відсутня.
Також встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області погодило висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27.06.2019 р. № 1779-19, що підтвержене штампом - відміткою на висновку, про те, що всі зауваження враховані.
Відповідно статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» «Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи».
Однак, судом встановлено, що на час звернення позивача до суду з даним позовом 27.05.2021 р. Закон Україи «Про державну експертизу землевпорядної документації» втратив чинність.
Крім того, судом встановлено, що на час розроблення проекту землеустрою щодо органіації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фкстивального до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2), затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 19.03.2025 р. № 220Є64 чинний був Генеральний план розвитку міста Дніпра, що затверджений рішенням міської ради № 82/24 від 20.09.2017.
Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що « 2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
…7) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;…».
Судом встановлено, що згідно ДБН Б.1.1-15:2012 генеральний план складається з текстових та графічних матеріалів, що містить схему проектних планувальних обмежень.
Відповідно п.5.5.3 зазначеного ДБН на схемі проектних планувальних обмежень генерального плану розвитку міста прибережну захисну смугу зазначено у вигляді містобудівної пропозиції.
Згідно п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режимів ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою КМ України від 08.05.1996. № 486 (в редакції на час розроблення Проекту землеустрою) на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони як і прибережної захисної смуги, встановлюються відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
Міністерство екології та природних ресурсів в листі № 5/4.1-16/1/1390-18 від 20.12.2018 р. зазначив, що Проектом землеустрою межі водоохоронних зон прибережної захисної смуги визначалися з урахуванням Генерального плану м. Дніпра, затвердженого рішенням міської ради від 20.09.2017 р. № 82/24. Передбачена ширина прибережної захисної смуги є не меншою ніж ширина прибережної захисної смуги, визначеної в генеральному плані.
Судом встановлено, що 17.06.2020 р. були внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що набрали чинності з 24.07.2021 р, зокрема, в статті 1 Закону встановлено, що « 2) генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;…».
Однак, згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону Укераїи «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель, № 711-IX від 17.06.2020 встановлено, що «містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність».
Таким чином встановлено, що прийняття рішення міською радою № 220/64 від 19.03.2025 р. «Про затвердження водоооронної зони та прибережної захисної смуги р. Дніпро» здійснювалось з врахуванням Генерального плану розвитку м. Дніпра, затвердженого рішенням міської ради № 82/24 від 20.9.2017 р,
Також встановлено, що на даний час комплексний план розвитку території територіальної громади міста Дніпро не розробявся та чинним є Генеральний план розвитку м. Дніпро, затверджений рішенням міської ради № 82/24 від 20.09.2017 р.
Таким чином, встановлено, що під час прийняття спірного рішення суд першої інстанції не врахував внесені зміни до законодавства та зазначив, що оскільки проект 2018 р. не був затверджєений до 31.12.2024 р., 01.01.2025 р. втратив статус документації, якою може бути визначено розмір водоохоронної та прибережної зони в межах населеного пункту.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що при прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції застосував норму права в нечинній редакції Закону №711-1Х, а саме, в редакції від 27.05.2021 р., але станом на час прийняття рішення міською радою діяла редакція від 09.06.2022 р., а на час ухвалення рішення суду - в редакції від 25.03.2025 р.
Крім того, судом встановлено, що станом на час ухвалення рішення суду Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури» № 4321-IX від 25.03.2025 внесені міни, згідно чого «У пунктах 2 і 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" … цифри "2025" замінити цифрами "2028".
Але суд першої інсмтанції не дослідив вказані зміни законодавства, адже з врахуванням внесених змін до 01.01.2028 р. розмір прибережних захисних смуг в межах населених пунктів може змиінюватися детальним планом території, розробленим з врахуванням вимог Закону щодо складу та змісту містобудівної документації на місцевому рівні або проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно - заповідного фонду та іншого прирооохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико - культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, що узгоджуєься із затвердженою містобудівною документацією і зазначений проект землеустрою затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції повністю не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивач, всупереч ст 23 Закону Україи «Про прокуратуру» не довів своє право на звернення до суду в інтересах держави про скасування рішення міської ради, не довів належними та допустимими доказами позовні вимоги, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятого рішення міської ради, в зв'язку з чим таке рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи апеляційної скарги повністю спростовують рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 315,317,321,322,35 КАС Україи, суд -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 р. - скасувати та прийняи нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Мамона Олексія Євгеновича в інтересах держави до Дніпровської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та нечинним рішення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова