29 жовтня 2025 року м.Дніпросправа № 160/16008/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 160/16008/24 (суддя Савченко А.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2023 по 18.05.2024 року включно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2023 по 09.11.2023 в сумі 82 378,56 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 19.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №160/19975/23;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 19.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №160/19975/23.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що на виконання рішення суду їй було виплачено заборгованість із грошового забезпечення. Позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення. Однак, відповідачем у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів було відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що у спірних відносинах взагалі не можуть застосовані положення КЗпП України, а порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців врегульовано спеціальним законодавством. Звертає увагу, що сума виплаченого перерахунку грошового забезпечення індексації позивача за рішенням суду становила 82 370,85 грн., а позовна заява містить вимогу про виплату середнього заробітку в розмірі 82 378,56 грн., що більше ніж за суму самої індексації. Вважає, що при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції не врахував засади добросовісності, розумності та співмірності з урахуванням всіх обставин справи.
Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11.06.2012 до 08.05.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.05.2023 №127 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника продовольчої служби логістики вважати такою, що з 08 травня 2023 року справи та посаду здала та виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Остаточний розрахунок при звільнені проведений з позивачем 08.05.2023 у розмірі 33 732,73 грн..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №160/19975/23 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №160/19975/23 військовою частиною НОМЕР_1 була здійснена виплата позивачці відповідної індексації грошового забезпечення в сумі 82 370,85 грн..
22 травня 2024 року позивач звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2023 та виплатити компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 05.06.2024 №3431 повідомила позивача про те, що заява обґрунтована положеннями ст.117 Кодексу законів про працю України, пунктом 4 Постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження порядку індексації грошових доходів населення». Вказана нормативна база розповсюджується на правовідносини, які склались між працівником і роботодавцем. Разом з цим, проходження військової служби військовослужбовцем врегульовано спеціальним законодавством, яке не є трудовим. Порядок здійснення компенсації втрати громадян частини доходів передбачений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати» і на його виконання діє Постанова КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 р. № 159. Враховуючи вимоги ст.19 Конституції України видати довідку щодо розміру середнього заробітку за один день, а також виплатити середній заробіток за період затримки нарахування і виплати індексації за рішенням суду не вбачається законним.
Відповідно до довідки вч НОМЕР_1 від 09.01.2025 №680/204/5/45пс грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню: у березні 2023 року склало 55 536,75 грн., у квітні 2023 року склало 59 246,43 грн. (без врахування додаткових виплат), що у сумі складає 114 783,18 грн..
У зв'язку із не нарахуванням та невиплатою позивачу компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згідно із положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Пунктом 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відтак, конструкція формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, індексація грошового забезпечення за період проходження військової з 01.01.2016 по 28.02.2018 року у розмірі 82 370,85 грн була виплачена позивачу 19.05.2024.
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення, тобто дохід за спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу була виплачена лише 19.05.2024, відповідач порушив встановлені строки виплати нарахованих доходів та, як наслідок, у позивача наявне права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, відповідно до якої у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2023 по 18.05.2024.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991 року «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10.12.08р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі №160/19975/23 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі №160/19975/23 військовою частиною НОМЕР_1 19.05.2024 була здійснена виплата позивачці відповідної індексації грошового забезпечення в сумі 82 370,85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -Кодексом законів про працю України.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства вбачається, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року по справі №320/1263/19.
Таким чином, не проведення з вини Військової частини НОМЕР_2 виплати компенсації за одноразової грошової допомоги при звільненні є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується виключення позивача зі списків особового складу військової частини з 08.05.2023 та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 19.05.2024, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Доказів проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за затримку у виплаті грошової компенсації, суду не надано.
Щодо обраховування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Так, обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №680/204/5/15пс від 09.01.2025 грошове забезпечення позивача за останні два місяці служби перед звільненням становило 114 783,18 грн. (без урахування грошового забезпечення які мають разовий характер), кількість календарних днів за останні два місяці перед звільненням становить 61 день, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: 114783,18 грн. / 61 = 1881,69 грн.
Правильно визначивши кількість днів затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, з урахуванням довідки відповідача про середньоденне грошове забезпечення позивача, правильно визначив і загальну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, яка склала 346 230,96 грн..
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Виходячи із заявлених позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 82 378,56 грн..
Колегія суддів зазначає, що відповідачем своїх розрахунків суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не наведено.
Також, розрахована та заявлена позивачем сума 82 378,56 грн. є меншою за суму, яка обчислена відповідно до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо можливості задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 160/16008/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак