17 листопада 2025 р. Справа № 480/1992/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.05.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 12.05.25 по справі № 480/1992/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до першого прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 21 травня 2019 року по 13 лютого 2024 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 березня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з військової служби (21.05.2019) за рахунок невиплати індексації грошового забезпечення, що підтверджується рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 480/10020/23, на виконання якого відповідачем лише 13.02.2024 виплачена індексація грошового забезпечення у загальній сумі 69550,01 грн, наявні підстави для зобов'язання відповідача відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2019 по 13.02.2024.
Крім того, враховуючи наявний факт невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, стверджує про наявність у нього права на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до приписів Закону України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159)
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 480/1992/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12081,62 грн.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на виконання та з урахуванням рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 22.05.2019 по 12.02.2024 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 по 21.05.2019 у розмірі 42878,33 (після утримання військового збору 1,5% - 643,17 грн виплачено 42235,16 грн.) на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 480/1992/24 в частині задоволених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23.
Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, оскільки у розумінні приписів статті 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вони одержують на території України та які не мають разового характеру, разом з тим, ВЧ НОМЕР_1 не допускала такої затримки у виплаті нарахованих сум.
Переконував, що 11.02.2024 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду № 480/10020/23 відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача після відрахування податків та зборів суму коштів в загальному розмірі 69600,01 грн, з яких: 42235,16 грн. - індексація грошового забезпечення (42878,33 грн після утримання військового збору 1,5 % - 643,17 грн) та 27364,85 грн. - компенсація втрати частини грошового забезпечення (33993,61 грн - після утримання ПДФО 18% - 6118,84 грн, військовий збір 1,5% - 509,90 грн), що підтверджується платіжною інструкцією від 11.02.2024 № 673 та довідками-розрахунками від 02.04.2024 № 357, № 360, що свідчить про виконання відповідного обов'язку зі сплати спірної компенсації відповідачем.
Крім того, зазначив, що донарахований на виконання рішення суду від 22.12.2023 у справі 480/10020/23 дохід у вигляді індексації грошового забезпечення, носить разовий характер, а отже не підпадає під дію приписів Закону № № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Стверджував, що суд першої інстанції хибно не враховував, що відповідачем на виконання рішення суду від 22.12.2023 у справі № 480/10020/23 здійснено відповідний перерахунок 11.02.2024 та у подальшому 13.02.2024 проведено виплату відповідних коштів, тобто без порушення місячного терміну, що в свою чергу виключає обов'язок з нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів згідно приписів Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення за період з 22.05.2019 по 12.02.2024 (включно), доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - старший прапорщик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.03.2017 по 21.05.2019.
Позивач. вважаючи, що за час проходження військової служби отримував не в повному обсязі грошове забезпечення, 28.08.2023 звернувся до суду з відповідним позовом про виплату індексації грошового забезпечення та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 березня 2017 року по 21 травня 2019 року включно за весь час затримки виплати.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 480/10020/23 позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 березня 2017 року по 21 травня 2019 року включно за весь час затримки виплати.
Оскільки остаточний розрахунок було здійснено лише у лютому 2024 року, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2019 року по 13 лютого 2024 року та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 березня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати не нараховані та невиплачені. ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на те, що стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 березня 2017 року по 21 травня 2019 року включно, вже був предметом розгляду у справі № 480/10020/23, ухвалою суду від 12.05.2025 провадження у даній справі у вказаній частині позовних вимог було закрито.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з обов'язку відповідача здійснити таке нарахування та виплату, який виконано не було, оскільки під час звільнення позивача з посади відповідачем не проведено з ним остаточного розрахунку, зокрема, не виплачено індексацію грошового забезпечення, протиправність чого встановлена Сумським окружним адміністративним судом у рішенні від 22.12.2023 у справі № 480/1002/23.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на виконання та з урахуванням рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/10020/23, суд першої інстанції зазначив про їх обґрунтованість з огляду на статті 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та приписи Порядку № 159, відповідно до яких встановлено обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого грошового забезпечення, який у спірних правовідносинах відповідачем не виконано.
Вищенаведене за висновком суду є підставою для стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12081,62 грн та зобов'язання провести позивачу за період з 22.05.2019 по 12.02.2024 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 по 21.05.2019 у розмірі 42878,33 (після утримання військового збору 1,5% - 643,17грн виплачено 42235,16 грн) на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23.
Враховуючи те, що рішенням суду у справі № 480/10020/23 вже було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів за період з 23 березня 2017 року по 21 травня 2019 року включно, суд вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за вказаний період.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення за період з 22.05.2019 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 13.02.2024 (включно)), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На думку Конституційного Суду України, спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За текстом цього Рішення, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Як вже зазначалось вище, позивач звертався з позовом щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2017 по 21.05.2019 і Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 22.12.2023 по справі № 480/10020/23 задовольнив ці позовні вимоги.
Спеціальне законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з проходженням військової служби і грошового забезпечення військовослужбовців, не регулює питань, пов'язаних з відповідальністю за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення при звільненні з військової служби, відтак, при вирішення спорів цієї категорії застосовуються положення загального трудового законодавства.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.02.2023 по справі № 460/10852/21 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Відтак, доводи ВЧ НОМЕР_1 про те, що дохід донарахований на виконання рішення суду від 22.12.2023 у справі 480/10020/23, носить разовий характер, а отже не підпадає під дію приписів Закону № № 2050-ІІІ та Порядку № 159, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За визначенням частини 1 статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок № 159.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.
Необхідно врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону № 2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Застосовуючи цей висновок у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відступу від викладеної правової позиції та вважає, що указані правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, саме так належить застосовувати.
Враховуючи невиплачені позивачу суми належного грошового забезпечення за період з 22.05.2019 по 13.02.2024 (з урахуванням ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі № 480/1992/24), які на підставі судового рішення надійшли на банківський рахунок позивача 13.02.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням відповідачем строків їх нарахування та виплати за вказаний період (з 22.05.2019 по 13.02.2024).
Беручи до уваги, що відповідач за наслідками нарахування позивачу сум грошового забезпечення на виконання рішення суду не прийняв владно-управлінського рішення, спрямованого на виплату сум компенсації втрати частини доходів, слід дійти висновку про допущення ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) протиправної бездіяльності в цій частині.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).
З огляду на не оскарження позивачем обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на виконання та з урахуванням рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 за період з 22.05.2019 по 12.02.2024 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 по 21.05.2019 у розмірі 42878,33 грн (після утримання військового збору 1,5% - 643,17 грн, виплачено 42235,16 грн) на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі № 480/1992/24 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на виконання та з урахуванням рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) провести ОСОБА_1 за період з 22.05.2019 по 12.02.2024 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2017 по 21.05.2019 у розмірі 42878,33 грн (після утримання військового збору 1,5% - 643,17 грн, виплачено 42235,16 грн) на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/10020/23- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко