17 листопада 2025 р.Справа № 552/6861/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Яковенко Н.Л., повний текст складено 08.10.25 по справі № 552/6861/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 третя особа Подільський відділ ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Подільський відділ ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 №5425 від 20.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП закрити; усі витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, стягнути з відповідача.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.08.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Подільський відділ ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Залучено до участі в справі в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 ,
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08.10.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.10.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; всі витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, стягнути з відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції мало місце порушення норм процесуального права, а саме 18.08.2025 ухвалою Київського районного суду м.Полтави залучено до участі у справі в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 . Вказує, що суд першої інстанції самостійно змінив склад відповідачів, не отримавши згоди позивача і не надавши мотивованого обґрунтування, як саме рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 впливає на спірну постанову (яку прийняв саме ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Стверджує, що виключення з військового обліку означає повне позбавлення статусу військовозобов'язаного, і це рішення має юридичну силу, яке не скасовується. Особа, яка була виключена з обліку, не підлягає мобілізації та не має обов'язку з'являтися до ТЦК, а також проходити військово-лікарську комісію, отримувати повістки або оновлювати/уточнювати свої дані. Тобто, на думку позивача, зміни до порядку військового обліку, які набрали чинності після виключення позивача з обліку, не можуть бути застосовані до нього. Звертає увагу, що ОСОБА_1 ще 21.05.1996 ІНФОРМАЦІЯ_6 було виключено з військового обліку, що підтверджується відповідною відміткою в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного. Таким чином, він є особою, яка виключена з військового обліку та не має статусу військовозобов'язаного. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, зауважує, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних. Наголошує, що якщо особа була виключена з військового обліку, вона вже не є призовником, військовозобов'язаним чи резервістом, і тому не може нести відповідальність за порушення правил військового обліку та бути притягнутою до адміністративної відповідальності і за статтею 210 КУпАП. Зазначає, що враховуючи примітку до ст.210 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають технічну можливість автоматично оновлювати та переглядати актуальні дані громадян. Відсутність доказів, що такий обмін був неможливий або не функціонував, означає відсутність складу правопорушення.
ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_4 подали до суду відзиви на апеляційну скаргу позивача, вважають доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, просять суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.10.2025 без змін. Просять справу розглянути за відсутності представників відповідачів. Зазначають, що предметом оскарження у межах даної справи є саме постанова № 5425 від 20.12.2024. Доказів оскарження позивачем правомірності взяття позивача на облік матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Учасники по справі отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10.12.2024 офіцером відділення рекрутингу та комплектування п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення №5425 у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.
У вказаному протоколі зафіксовано, що 10 грудня 2024 року об 12 год. 40 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції був супроводжений військовозобов'язаний ОСОБА_1 , під час звірки облікових даних якого було встановлено, що з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив персональні облікові дані у встановлений законом спосіб. Зазначено, що відповідно до абз.6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Вказано, що згідно з абз.3 п.10-1 ч.1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв. 20.12.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 отримав другий примірник протоколу, що підтверджується його особистим підписом.
20.12.2024 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №5425 від 20.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вказаної постанови, 10 грудня 2024 року о 12 год. 40 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 був супроводжений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при перевірці документів якого було встановлено, що ним, з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, не було уточнено персональні облікові дані у встановлений законом спосіб. До 10.12.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 до ТЦК та СП не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників. військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП після 18.05.2024, коли набрав чинності Закон №3633 від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», постановлено накласти на позивача штраф у сумі 17000 грн.
Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому оскаржувана постанова відповідача не підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормами п.п. 12, 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Отже, саме на ІНФОРМАЦІЯ_7 як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст.278 КУпАП.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
В протоколі про адміністративне правопорушення №5425 від 10.12.2024 та оскаржуваній постанові №5425 від 20.12.2024 зазначено, що ОСОБА_1 з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив персональні облікові дані у встановлений законом спосіб, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно з ч.3 ст.210 КУпАП.
Однак, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів зауважує, що не уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-ІХ, а саме адреси проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних, шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), має кваліфікуватись за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
За цим, ІНФОРМАЦІЯ_7 неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3633-ІХ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов'язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов'язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Суд зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів ст.21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тому застосування до спірних правовідносин ст.210 КУпАП є безпідставним.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч положенням ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції не було враховано вказаних обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не має повноважень на залучення другого відповідача без згоди позивача, є хибним та спростовується приписами ч.4 ст.48 КАС України, відповідно до якої якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Тобто, залучення другого відповідача є компетенцією суду.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.10.2025 по справі № 552/6861/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення №5425 від 20.12.2024, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1514,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий