14 листопада 2025 р. Справа № 520/30388/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Світанок-2014" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 (суддя: Заічко О.В., м. Харків) по справі № 520/30388/24
за позовом Фермерського господарства "Світанок-2014"
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях
про визнання протиправною та скасування постанови,
Фермерське господарство «СВІТАНОК-2014» (далі - ФГ «СВІТАНОК -2014», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.07.2024 №068999, якою до Фермерського господарства «СВІТАНОК-2014» на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарській штраф у сумі 17 000 грн..
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята з порушенням п. 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі по тексту Інструкція № 385), оскільки водій автомобіля МАN, модель TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент проведення відповідачем перевірки мав при собі всі необхідні документи, визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема діючу картку водія, видану 02.06.2022, строк дії до 01.06.2027, ВМХ 038755, UAD 0000009Е01000.
Крім того, повідомив, що копію акту перевірки № 035752 від 10.05.2024 водій вищевказаного транспортного засобу не передавав ФГ «СВІТАНОК-2014», оскільки зазначений документ був складений щодо ТОВ Компанія «БОТіК» (власник транспортного засобу, який був наданий позивачу в оренду на підставі договору).
Також вказав, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», а саме з порушенням двомісячного строку для розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки.
Звернув увагу, що в оскаржуваній постанові дата та час вчинення правопорушення визначено, як 10.05.2024 12 год. 22 хв. (а/д Р-51 «Мерефа-Лозова-Павлоград», 119 км), тоді як в акті N AP035752 про проведення перевірки, зазначено - 10 травня 2024 року 10 год. 22 хв..
Разом з цим, 10 травня 2024 року о 12 годині 22 хвилини (як зазначено у оскаржуваній постанові) MAN, модель TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , з спеціалізованим напівпричепом ВЕЛМАШ-Україна, модель DL-ПС 3360, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 територіально перебував у русі, на трасі Е50, та рухався зі швидкістю 89 км на годину, що підтверджує скрін GPS моніторингу SmartLand.
Наведені розбіжності , на думку позивача, свідчать про наявність підстав для скасування постанови відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.07.2024 №068999.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 520/30388/24 в задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «СВІТАНОК-2014» (вул.Могильченка, буд.8, с.Катерінівка, Лозівського району, Харківської області, індекс 64662, код ЄДРПОУ 39437407) до Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (Майдан Свободи, буд.5, Держпром, 6 під. 7 пов., м.Харків, індекс 61022, еод ЄДРПОУ 39816845 про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, формальний підхід, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 520/30388/24 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо наявності в матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування водієм транспортним засобом, не встановивши у слот цифрового тахографа особисту картку водія, що унеможливило здійснення роздруківки даних роботи цифрового тахографа, оскільки в акті N 035752 від 10 травня 2024 року констатовано тільки перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки передбачених ст. 48 3У «Про автомобільний транспорт», а саме особистої картки водія ОСОБА_2 при цифровому тахографі, а не її невикористання. Крім того, матеріали справи містять копію діючої картки водія ОСОБА_3 , видану 02.06.2022, строк дії до 01.06.2027.
Таким чином, жодним доказом, не зафіксовано саме такого порушення, про яке зазначено в оскаржуваному рішенні - керування транспортним засобом без встановлення у слот цифрового тахографа особистої картки водія, що унеможливило здійснення роздруківки даних роботи цифрового тахографа.
Також заперечує висновок суду про обов'язок водія мати при собі і картку водія, і роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, оскільки законодавець прямо визначає обов'язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією N?385 альтернативних документів: або картку водія (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа.
Тобто, відповідачем не доведено того факту, що водієм не використовувалась картка водія, а тому ставити в провину таке порушення в межах спірних правовідносин не має жодних підстав.
Отже, оскільки у водія на момент перевірки була діюча картка водія, констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в цьому випадку не має жодних підстав. Як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, вказав, що суд в оскаржуваному рішенні взагалі не надав оцінку іншим аргументам повивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, які також мають значення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови N 068999.
Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, вказав, що наведені норми зобов'язують водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати один з передбачених Інструкцією N 385 документів: або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа, однак позивачем не враховано, що водій дійсно мав особисту картку водія, але не використовував її. Саме невикористання водієм позивача особистої картки водія та відсутність роздруківки тахографа зафіксовано в акті N АР 035752 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.05.2024, оскільки неможливо надати роздруківку (коректну, з даними водія) без використання особистої картки, тому зворотнє є неналежним виконанням водієм та автомобільним перевізником приписів ЄУТР та Інструкції N? 385.
Також вказав, що повідомленням N 58197/38/24-24 від 08.07.2024, направленим 09.07.2024 поштою рекомендованим повідомленням N? 0600939485250 (прибуло у відділення 13.07.024), ФГ «Світанок-2014» було викликано для розгляду справи на 23.07.2024 з 9.00 до 11.00, а, відтак, відповідач в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основним видом економічної діяльності Фермерського господарства «СВІТАНОК-2014» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Для здійснення господарської діяльності ФГ «СВІТАНОК-2014» було взято в користування спеціальний вантажний силовий тягач МАN, модель TGX 18.440, кузов, шасі НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізований напівпричіп ВЕЛМАШ-Україна, модель DL-НПС 3360, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 .
01 травня 2024 року між ФГ «СВІТАНОК-2014» та ТОВ компанією «БОТІК» було укладено договір позички транспортних засобів.
Державним інспектором було складено Акт №АР035752 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.05.2024, яким виявлені порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезень вантажів, перевізник не забезпечив водія карткою водія або роздруківкою при цифровому тахографі, що передбачено п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч.1, перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, а саме особистої картки водія ОСОБА_2 при цифровому тахографі, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зазначеному акті наявна підпис водія та зазначено «з актом ознайомлений, копію отримав».
З постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №068999 від 23.07.2024 вбачається, що ФГ «СВІТАНОК-2014» допущено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно з актом перевірки від 10.05.2024 №АР035752), відповідальність за яке передбачено абз.3, ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та стягнуто штраф в розмірі 17000,00 грн..
Актом державного виконавця від 31.10.2024 здійснено примусове виконання постанови №068999, виданої 23.07.202. ВДН у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ФГ «СВІТАНОК-2014» штрафу на користь держави в сумі 17000 грн., 31.10.2024 представник ФГ «СВІТАНОК-2014» ознайомлений з матеріалами справи.
Вважаючи, що посадовими особами безпідставно інкримінується порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно з актом перевірки від 10.05.2024 №АР035752), відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент перевірки водій не надавав контролюючому органу діючої картки водія, що, у свою чергу, виключало і наявність відповідної роздруківки з такого тахографу на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок такого водія, та дійшов висновку про правомірність застосування адміністративно-господарського штрафу №068999 від 23.07.2024 до ФГ «СВІТАНОК-2014» з огляду на допущення порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно акту перевірки від 10.05.2024р. №АР035752), відповідальність за яке передбачено абз.3, ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у виді стягнення штрафу в розмірі 17000,00грн., а саме перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року (далі по тексту - Закон №2344-III (у відповідній редакції)).
Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень (стаття 2 Закону №2344-III).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III, загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі по тексту - Порядок №1567 (у відповідній редакції)), який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи на підставі акту перевірки та наданих водієм документів винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №068999 від 23.07.2024.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Отже, відповідно до вказаних норм, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.
Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Зміст статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.
Отже, положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ покладено на автомобільного перевізника обов'язок з забезпечення, а на водія пред'явлення для перевірки документів, безпосередньо зазначених у статті 48 Закону № 2344-ІІІ, в тому числі інших документів, передбачених законодавством.
Абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-III, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільного перевізника за відсутність на момент проведення перевірки документів, що перелічені у статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а також інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надати особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, під час здійснення самої перевірки ( а не після її закінчення).
Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21
Судовим розглядом встановлено, що ФГ «СВІТАНОК-2014» є автомобільним перевізником, що не заперечується позивачем.
Відтак, саме ФГ «СВІТАНОК-2014» як автомобільний перевізник, згідно з ТТН №315878 від 10.05.2024, є суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Спірні правовідносини виникли щодо застосування спірною постановою адміністративно-господарського штрафу на перевізника за порушення ним вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказане порушення полягало у перевезенні вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених вказаною статтею документів, а саме: роздруківки даних роботи тахографа, оскільки водій не використовував особисту картку водія, що передбачено пунктом 3.3 Інструкції 385. Відповідальність за вказані порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.
Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі по тексту - Інструкція № 385, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Також відповідно до вказаного підпункту Інструкції № 385, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
У свою чергу, згідно із пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385, на перевізників покладено обов'язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
Також саме перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов'язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
У свою чергу, непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Сторонами визнається, що транспортний засіб позивача був обладнаний цифровим контрольним пристроєм (тахографом), а, отже, водій мав використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та надати її на перевірку чи роздруківку даних роботи тахографа.
Варто зазначити, що імперативний обов'язок водія транспортного засобу використовувати особисту картку кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та мати при собі таку картку чи роздруківку даних роботи цифрового тахографа, а у разі технічної несправності тахографа або картки до нього чи неможливості їх експлуатації з інших причин здійснювати від руки відповідні записи щодо режиму роботи та відпочинку на зворотньому боці паперу, призначеного для роздруківки даних тахографа, прямо передбачений нормами пункту 3.3 Інструкції №385.
Колегія суддів зазначає, що під час перевірки у водія була відсутня роздруківка даних роботи тахографа (у день перевірки), яка, відповідно до статті 48 Закону № 2344-III та підпункту 3.3. Інструкції №385, повинна бути у водія, якщо він не використовує особисту картку водія.
Отже, відповідачем зафіксовано перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, через невикористання водієм картки водія та відсутність роздруківки режиму праці та відпочинку до цифрового тахографа.
Колегія суддів зазначає, що наявність в матеріалах справи особистої картки водія на ім'я ОСОБА_4 жодним чином не підтверджує використання її останнім під час здійснення перевезення вантажу та проведення перевірки відповідачем. Використання особистої картки водія передбачає, що картка вставлена у слот тахографа.
Крім того, в акті перевірки від 10.05.2024 № АР035752 водій ОСОБА_2 жодних зауважень та пояснень щодо виявлего порушення не вказав, про використання ним особистої картки не зазначав.
Варто зазначити, що перевірити використання особистої картки водія можна за допомогою зчитування інформації з тахографа або з самої картки, однак у спірних правовідносинах, за відсутності використання водієм особистої картки, відповідач був позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем вимог щодо режиму роботи та відпочинку водіїв.
Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків водієм щодо дотримання ним режиму праці та відпочинку, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до статті 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
За встановлених обставин, доводи позивача щодо неправильної кваліфікації відповідачем правопорушення через вказівку про «незабезпечення ФГ «СВІТАНОК- 2014» водія особистою карткою чи роздруківкою роботи цифрового тахографа» замість «невикористання особистої картки водія» є необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують наявності підстав для застосування санкцій, визначених статтею 60 цього Закону.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо протиправності спірної постанови з огляду на наявність розбіжностей між останньою та актом N AP035752 (час проведення перевірки вказано різний), оскільки лише незначні недоліки в оформленні документа, які не перешкоджають встановленню ознак правопорушення, не можуть бути самостійними і достатніми підставами для висновку про його протиправність.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спірна постанова відповідача від 23.07.2024 №068999 є правомірною. У свою чергу зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світанок-2014" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 520/30388/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова