10 листопада 2025 р.Справа № 520/25524/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/25524/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.04.2025 № 0/19915/2413 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку на другій групі з 01.01.2025 та включити до реєстру платників єдиного податку;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.04.2025 № 0/19914/2413 про донарахування грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 52672,50 грн (в т.ч. основний платіж - 47884,09 грн та штрафні санкції - 4788,41 грн).
Разом з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд:
- зупинити дію рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.04.2025 № 0/19915/2413, про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- заборонити ГУ ДПС у Харківській області вчиняти дії по стягненню донарахованих грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення - рішення від 29.04.2025 № 0/19914/2413 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Позивачка вважає, що є очевидними ознаки протиправності рішень, дій суб'єкта владних повноважень (ГУ ДПС у Харківській області) та порушення прав, свобод або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Зупинено дію рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.04.2025 № 0/19915/2413, про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
ГУ ДПС у Харківській області не погодилося із ухвалою суду першої інстанції в частині забезпечення позову та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що твердження заявниці про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення її прав та інтересів є безпідставними, оскільки вирішення цього питання призведе до фактичного вирішення справи по суті до постановлення у ній відповідного рішення, тобто, на стадії, коли суд ще не здійснював дослідження та оцінку доказів і обставин, які стали підставою для вчинення відповідачем оскаржуваних дій/допущення бездіяльності, що помилково не було враховано судом першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції не навів жодних обставин, які свідчать про очевидність протиправності оскарженого Рішення від 29.04.2025 № 0/19915/2413.
Вважає, що оскільки у контролюючих органів ДПС відсутня технічна можливість виконати судове рішення стосовно зупинення дії рішення про анулювання платника єдиного податку другої групи, то суд не має права забезпечувати позов.
Звертає увагу суду, що забезпечення позову у такий спосіб призведе до продовження здійснення ФОП ОСОБА_1 своєї господарської діяльності з використанням статусу платника єдиного податку на противагу рішенню контролюючого органу, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
ФОП ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково заяву позивачки про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивачки, для захисту яких вона звернулася до суду. Також суд зазначив, що обраний заявницею спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, що є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Колегією суддів встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 47.91. Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
ФОП ОСОБА_1 з 29.11.2021 зареєстрована як фізична особа - підприємець. З 01.12.2021 року перебувала на спрощеній системі оподаткування та внесена в реєстр платників єдиного податку другої групи за ставкою 20%.
Рішенням ГУ ДПС у Харківській області від 29.04.2025 № 0/19915/2413 ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку другої групи за ставкою 20% з підстав нездійснення переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).
За приписами частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.
Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі не здійснення переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої групи та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбувалося таке перевищення (абз. 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
З огляду за спірні в справі правовідносини, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору, а позивачем мають бути обґрунтовані підстави, за якими він вважає, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Колегія суддів за наслідками оцінки наведених позивачкою доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, вважає, що позивачка обґрунтовано вказала на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_1 , а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку другої групи позивачці буде змінено систему оподаткування, що зумовить застосування штрафних санкцій та призведе до зупинення діяльності останньої, розірвання договірних відносин, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивачці необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що ГУ ДПС у Харківській області вже винесено податкове повідомлення - рішення від 29.04.2025 № 0/19914/2413 про донарахування грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 52672,50 грн (в т.ч. основний платіж - 47884,09 грн та штрафні санкції - 4788,41 грн).
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивачки, для захисту яких вона звернулася до суду.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, що є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Вказані висновки відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 14 січня 2025 року по справі № 280/9045/24, від 25 жовтня 2023 року по справі № 160/11784/23 тощо.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на власну неспроможність ГУ ДПС у Харківській області виконати судове рішення стосовно зупинення дії рішення про анулювання платника єдиного податку другої групи, не є законною та обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні заяви позивачки.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 150-154, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року по справі №520/25524/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 14.11.2025.