14 листопада 2025 р. Справа № 440/1575/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 27.05.25 по справі № 440/1575/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України третя особа Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_2 , третя особа), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо не видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та Інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправний характер бездіяльності відповідача, яка полягає у не видачі позивачу довідки за формою згідно з додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (далі по тексту - Порядок № 413), яка є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оскільки позивач, який у період з 01.05.2024 по 17.06.2024 виконував бойові (спеціальні) завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) оборони держави у складі ВЧ НОМЕР_2 , набув право на отримання статусу учасника бойових дій.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 440/1575/25 позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо не видання довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та Інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Відповідач, не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 440/1575/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Просив врахувати, що підставою для заповнення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 є не менш як один з документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, зокрема, бойові донесення, журнали бойових дій, вахтові журнали, польотні листи, книги служби, накази про залучення до таких заходів, відомості про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми, однак, матеріали справи не містять жодного із наведених документів.
Звернув увагу, що листом від 04.03.2025 № 40/05/10/1-2532 командир Військової частини НОМЕР_2 НГУ повідомив ВЧ НОМЕР_1 , що з моменту прибуття до Військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовці ВЧ НОМЕР_1 не залучались до виконання завдань у районах ведення бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, що протиправно залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягала, що матеріали справи не містять довідки про доходи позивача за спірний період, відповідно до якої можна було б встановити наявність або відсутність додаткових виплат позивачеві у зазначений період. При цьому, у разі підтвердження копіями виписок з банківського рахунку, на який виплачувалась додаткова грошова винагорода в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), останній мав би підстави для задоволення позовних вимог.
Аналізуючи положення Постанови № 168 стверджував, що виконання капітаном ОСОБА_1 у період з 01.06.2024 по 17.06.2024 бойових (спеціальних) завдань з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) оборони держави згідно з бойовим розпорядженням у складі НОМЕР_6 бригади НГУ (Військова частина НОМЕР_2 ) може бути доказом для виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, та не є доказом безпосередньої участі останнього у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.04.2025 року по справі № 520/17681/23 вказував, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається «безпосередньою участю у бойових діях», незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій».
Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено факт залучення позивача не лише до «виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей», але й до «виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей», з урахуванням актуальної правової позиції Верховного Суду, обов'язкової для відповідача, виконання таких завдань є безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії незалежно від місця виконання таких завдань.
На переконання ОСОБА_1 , відсутність у матеріалах справи інформації щодо населених пунктів, де перебував позивач під час виконання бойових завдань, і не надання такої інформації відповідачу, жодним чином не спростовує доводів позовної заяви, оскільки неотримання органом військового управління документів, необхідних для формування довідки про безпосередню участь у бойових діях щодо певної фізичної особи, від іншого органу військового управління, який був зобов'язаний їх оформити згідно з вимогами закону, не може бути підставою для невизнання, обмеження чи звуження законних прав та інтересів такої фізичної особи.
Крім того, за висновком Верховного Суду, сформульованим в постанові від 05.12.2024 по справі № 120/4135/23, у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив'язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.
Додатково зауважив, що твердження апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції того, що обов'язок з надання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 покладено саме на посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, а не на командування Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, спростовуються матеріалами судового розгляду та не відповідають вимогам законодавства України щодо посвідчення факту участі особи в бойових діях.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 № 01 капітана ОСОБА_1 , командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) № 751 від 02.11.2023 на посаду КОМАНДИРА 2 ЗЕНІТНОЇ КУЛЕМЕТНОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , з 03.11.2023 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, а на котлове з 04.11.2023 та визнано таким, що з 03.11.2023 справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 № 117 капітана ОСОБА_1 відряджено в розпорядження командира НОМЕР_8 бригади тактичної авіації до окремого доручення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 121 капітана ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що змінив підпорядкування з НОМЕР_8 бригади тактичної авіації до ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2024 № 170 капітана ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що прибув з відрядження.
04.07.2024 Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України видано довідку № 43, згідно з якої, зокрема, капітан ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями у складі НОМЕР_6 бригади НГУ (Військова частина НОМЕР_2 ), яка входить до складу діючого ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України № 391/дск від 01.02.2024, а саме: управління та застосування підпорядкованих підрозділів в операції, бойових (спеціальних) діях в ході протиповітряної оборони важливих державних і військових об'єктів, виявлення, спостереження, супроводження та вогневе ураження повітряних цілей противника.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2024 №211 капітана ОСОБА_1 , командира 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування НОМЕР_7 (по особовому складу) від 23.07.2024 № 579 У ВІДСТАВКУ ЗА ПІДПУНКТОМ “б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку): пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
20.09.2024 ОСОБА_1 звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_4 до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій зазначив, що у період з 01.05.2024 по 17.06.2024 під час проходження військової служби на посаді командира 2-ї зенітної кулеметної роти Військової частини НОМЕР_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та просив підготувати необхідні документи для надання статусу учасника бойових дій та надіслати їх до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій.
Листом від 18.11.2024 № 4205 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_4 , що ОСОБА_1 участі у бойових діях не приймав, рекомендовано звернутися із запитом до військової частини до якого військовослужбовець був прикомандирований, а саме до в/ч НОМЕР_9 .
У свою чергу ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 30.10.2024, в якій просив надати довідку за формою, встановленою у відповідності до додатку №6 до постанови КМУ від 20.08.2014 № 413 (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 № 887), або повідомити про причини відмови у її наданні.
Вважаючи, що Військова частина НОМЕР_1 не видаючи довідку за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, допускає протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду за захистом свого права на отримання вищевказаної довідки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки у спірних правовідносинах позивач, не будучи виключеним з особового складу Військової частини НОМЕР_1 , був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури, які мають стратегічне значення для економіки, зокрема, і безпосередньо у період воєнного стану, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами, а тому набув право на отримання довідки про статус учасника бойових дій.
З огляду на самостійне звернення відповідача з листом від 16.08.2024 № 2864 до Військової частини НОМЕР_9 щодо надання документів, які підтверджують безпосередню участь капітана ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, які необхідні для вирішення питання стосовно видання особі довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, судом критично оцінено посилання ВЧ НОМЕР_1 на неможливість вирішити питання видачі довідки згідно з додатком № 6 до Порядку № 413.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби встановлює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 1-2 Закону № 3551-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За визначенням положень статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно із статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до підпункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.
У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п'ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов'язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.
Особливості набуття статусу учасника бойових дій під час дії воєнного стану визначені статтею 6-1 Закону № 3551-XII.
Так, згідно із цією статтею під час дії воєнного стану військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового і начальницького складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, військовослужбовці Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України під час дії воєнного стану, виконуючи бойові завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій, незалежно від тривалості виконання таких завдань, або брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, набувають статусу учасника бойових дій на підставі довідки або відомостей про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Довідка про безпосередню участь у бойових діях) у формі та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що під час дії воєнного стану військовослужбовці набувають статусу учасника бойових дій у двох випадках : (1) або виконуючи бойові завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій, незалежно від тривалості виконання таких завдань, (2) або беручи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що військовослужбовці набувають статусу учасника бойових дій виключно у випадку виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Процедура надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України визначена Порядком № 413.
За змістом підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 Порядку № 413 особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Згідно ж пункту 8 Порядку № 413, у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань командири (начальники) військових частин зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідку за формою згідно з додатком 6.
Обов'язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
У взаємозв'язку із наведеним, Верховний Суд у справі № 140/9090/24 від 23.07.2025 зазначив, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №200/3996/23, постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 № 117 капітана ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що вибув у розпорядження командира НОМЕР_8 бригади тактичної авіації від 25.04.2024 № 1012/дск, з 27.04.2024 до окремого доручення. Підстава: бойовий наказ командира НОМЕР_8 тактичної авіації від 25.04.2024 №01012, та бойове розпорядження командира НОМЕР_8 тактичної авіації від 25.04.2024 №1012/дск.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 121 капітана ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що змінив підпорядкування з НОМЕР_8 бригади тактичної авіації до ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " згідно з розпорядженням ГК ЗСУ від 28.04.2024 № 6215, Р з ППО КСВ від 29.04.2024 №1/518, р ОКП від 29.04.2024 № 502/10/120.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2024 № 170 вважати таким, що прибув з відрядження капітана ОСОБА_1 . Підстава: посвідчення про відрядження № 632 від 26.04.2024.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 04.07.2024 № 43, капітан ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави згідно з бойовими розпорядженнями у складі НОМЕР_6 бригади НГУ (військова частина НОМЕР_2 ), яка входить до складу діючого ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України № 391/дск від 01.02.2024, а саме: управління та застосування підпорядкованих підрозділів в операції, бойових (спеціальних) діях в ході протиповітряної оборони важливих державних і військових об'єктів, виявлення, спостереження, супроводження та вогневе ураження повітряних цілей противника. Підстава бойове розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 28.04.2024 №6215, бойове розпорядження командувача ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 01.05.2024 №710_дск_оув.
Водночас, на переконання апелянта, виконання капітаном ОСОБА_1 у період з 01.06.2024 по 17.06.2024 бойових (спеціальних) завдань з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури у складі діючих угрупувань військ (сил) оборони держави згідно з бойовим розпорядженням у складі НОМЕР_6 бригади НГУ (військова частина НОМЕР_2 ) не є доказом безпосередньої участі останнього у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, які доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
За пунктом 1 директиви Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яка діяла до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
З 01.06.2022 застосовується Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).
Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 встановлено, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" (що за Постановою КМУ № 168 підлягає збільшеній оплаті) лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.
Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2025 по справі № 520/17681/23.
Враховуючи викладене, оскільки у спірних правовідносинах позивач, не будучи виключеним з особового складу Військової частини НОМЕР_1 , був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань з вогневого ураження повітряних цілей, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, що не залежить від місця їх виконання.
При цьому, колегія суддів зауважує, що враховуючи положення статті 6 Закону № 3551-XII та пунктів 4, 5 Порядку № 413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою бойових завдань, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.
Такий підхід ґрунтується не лише на тлумаченні Порядку № 413, а й на реалізації гарантованого статтею 17 Конституції України обов'язку держави щодо соціального захисту громадян, які захищають суверенітет та територіальну цілісність України. Формальний підхід, що ігнорує доведені факти реальної участі особи в обороні держави, є неприпустимим, оскільки нівелює саму суть та мету Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, положення Порядку № 413 саме на командирів (начальників) військових частин покладають обов'язок протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідку за формою згідно з додатком 6.
Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 Порядку № 413, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, вправі очікувати від командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) складання та подання до відповідної комісії довідки за формою згідно з додатком 6. Зволікання у здійсненні таких дій за певних умов та обставин може розцінюватися як протиправна бездіяльність.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2025 по справі № 140/9090/24.
З огляду на вказане, враховуючи, що за приписами Порядку № 413 протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань командири (начальники) військових частин не наділені правом, а є зобов'язаними подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебував військовослужбовець, довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів позивача, що має наслідком відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення .
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У справі, що переглядається, повноваження щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу довідки про безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях були реалізовані відповідачем шляхом складення відповідного листа, яким повідомлено про наслідки такого розгляду, зокрема, про відсутність у відповідача правових підстав для видачі спірного документа через неотримання відомостей про участь позивача у бойових діях.
Враховуючи викладене, з огляду на дотримання позивачем всіх умов при зверненні до відповідача із заявою, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 (Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та Інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 440/1575/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко