14 листопада 2025 р. Справа № 440/3497/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 (суддя: Н.І. Слободянюк, м. Полтава) по справі № 440/3497/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячно фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2024 року по 20 грудня 2024 року, яка розраховується виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2024 року по 20 грудня 2024 року, розрахувавши її виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, відповідно до приписів абзаців 4, 5, ,6 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення виплат при звільненні з військової служби ОСОБА_1 з урахуванням розміру щомісячної фіксованої «індексації-різниці» в складі грошового забезпечення, з розміру якого розраховувалась грошова компенсація щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, додаткової відпустки як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, за 2023, 2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, додаткової відпустки як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, за 2023, 2024 роки та одноразової грошової допомога при звільненні з військової служби, здійснивши їх розрахунок з урахуванням розміру щомісячної фіксованої «індексації-різниці» в складі грошового забезпечення, з розміру якого розраховувались виплати при звільненні з військової служби;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування фіксованої індексації при обрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в складі грошового забезпечення, з розміру якого розраховувався розмір таких допомог;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, здійснивши розрахунок з врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розміру індексації грошового забезпечення, яка розраховується виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення за період з 01.08.2024 по 20.12.2024 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078), оскільки внаслідок прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою відновлено п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції від 30.08.2017, відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, що є обставиною, яка вказує на можливість виплати спірної індексації відповідно до п. 5 Порядку № 1078.
Таким чином, з 29.01.2020 повторно виникли обставини для застосування абз. 3-6 п. 5 та п. 10-2 Порядку № 1078, адже лютий 2020 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Надаючи тлумачення абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, позивач стверджує, що військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в лютому 2020 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у лютому 2020 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Крім того, зупинення дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" не може бути підставою для суб'єкта владних повноважень для невиплати у 2024 році індексації грошового забезпечення, право на яку виникло до січня 2023 року на підставі цього ж закону.
Також вказав, що внаслідок ненарахування позивачу спірної індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період відповідачем протиправно розраховано інші суми грошового забезпечення позивача, в тому числі його одноразові види.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 440/3497/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норми матеріального права, порушення норми процесуального права, неповне з'ясування обставини в справі, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 440/3497/25 з прийняттям постанови про повне задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незгоду позивача з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виплати позивачу спірної індексації-різниці з огляду на те, що посадовий оклад позивача, який був зарахований на військову службу 30 березня 2022 року, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався, однак, згідно з положеннями п. 5 та п. 10 Порядку № 1078, внаслідок змін, запроваджених постановою Уряду N1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової, а, отже, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2016 не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовця та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займає. Тому, вважає, що відповідач був зобов'язаний здійснити розрахунок розміру індексації-різниці за посадою позивача та проводити її виплату щомісячно з початку проходження військової служби та з урахуванням її розміру в складі грошового забезпечення здійснювати розрахунок та виплату всіх належних йому в спірний період виплат.
Крім того, вважає, що постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі N160/2481/23 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв'язку з її нерелевантністю обставинам цієї справи, неоднаковим матеріально-правовим регулювання спірних правовідносин та відсутністю в ній правових висновків щодо застосування норм права з приводу спірного питання.
Наполягає на відмінності предмету спору у порівнюваних справах (у справі N160/2481/23, що розглядалася Верховним Судом, є невиплата індексації грошового забезпечення за період з 22.08.2018 по 13.12.2019, а в даній справі - з 01.08.2024 по 20.12.2024). Таким чином, судом касаційної інстанції не було надано оцінки обставинам підвищення окладів військовослужбовців з 29.01.2020 внаслідок відновлення дії редакції Постанови N704 в редакції від 30.08.2017 внаслідок ухвалення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 у справі N826/6453/18.
Таким чином, з 29.01.2020 повторно виникли обставини для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 та пункту 102 Порядку N1078, адже лютий 2020 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Втім, питання наявності чи відсутності обов'язку у відповідача вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі, внаслідок настання з 29.01.2020 обставин, визначених п. 5 Порядку N107,8 взагалі судом першої інстанції не розглядалось.
Вказує, що для розрахунку розміру щомісячної фіксованої індексації доходу військовослужбовців, незалежно від дати їх прийняття на службу, з лютого 2020 року необхідно розмір підвищення грошового забезпечення у лютому 2020 року відняти від суми можливої індексації у лютому 2020 року. Якщо розмір підвищення доходу менший від суми можливої індексації, то ця різниця підлягає щомісячній виплаті до наступного підвищення окладів, а, згідно з п. 10-2 Порядку N1078, дата прийняття військовослужбовця на військову службу не має значення, зважаючи на універсальність індексації доходів, запроваджених Постановою Кабінету Міністрів України N1013 від 09.12.2015.
Зазначив, що такий самий підхід при вирішенні питання права на виплату фіксованої індексації військовослужбовця був застосований судом у справі N440/18487/23, в якій предметом спору, серед іншого, було неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку N1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцю військовою частиною в період служби з 24.02.2022 по 31.12.2022.
Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, процитував рішення суду першої інстанції, вказав на його законність та обґрунтованість, просив залишити його без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року №12 /а.с. 74-зворот/ відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом наказано вважати призначеним до ІНФОРМАЦІЯ_1 старшину ОСОБА_1 начальником служби - начальником медичного пункту. Призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 30 березня 2022 року.
Згідно з Витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 20 грудня 2024 року № 379 /а.с. 75/, військовослужбовця сержантського (старшинського) складу призваного за мобілізацією, головного сержанта ОСОБА_1 , начальника служби - начальника медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 20 грудня 2024 року № 47-РС, звільненого з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказано з 20 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу відділу, зняти з всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 ; вислуга років у Збройних Силах України станом на 20 грудня 2024 року становить: календарна - 04 роки 2 місяці 17 днів, загальна - 04 роки 2 місяці 17 днів; виплатити надбавку за особливості проходження служби передбачену розділом 6 наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами) за період з 01 грудня по 20 грудня 2024 року в розмірі 68,3% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; виплатити грошову премію, передбачену Дорученням Міністра оборони України від 16 січня 2024 року №183/уд за період з 01 грудня по 20 грудня 2024 року в розмірі 489% від посадового окладу; щорічна основна відпустка за 2022 рік не використовувалась. Виплатити грошову компенсацію за 23 (двадцять три) дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, в сумі 18416 (вісімнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 48 коп.; щорічна основна відпустка за 2023 рік не використовувалась. Виплатити грошову компенсацію за 30 (тридцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік в сумі 24 021 (двадцять чотири тисячі двадцять одна) грн. 49 коп.; щорічну основну відпустку за 2024 рік використав у кількості 15 (п'ятнадцять) календарних діб, виплатити грошову компенсацію за 15 п'ятнадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік в сумі 2010 (дванадцять тисяч десять) грн. 75 коп.; грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 2024 рік отримав; виплатити грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (зі змінами), у сумі 30747 (тридцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 51 коп.; відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР - додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік в кількості 14 (чотирнадцять) календарних діб та за 2024 рік в кількості 14 (чотирнадцять) календарних діб, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни в сумі 22420 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять) грн. 06 коп..
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у належному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення за період з 30 березня 2022 року по 20 грудня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23, виходив з того, що оклад позивача, який був зарахований на військову службу 30 березня 2022 року, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього 30 березня 2022 року на посаду, а, відтак, у ОСОБА_1 не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку №1078.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017-III, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III), Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 2017-III, виключно законами України визначаються, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі, до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.
Тож, з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ, підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 15.03.2018) передбачено, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.03.2018), оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078, норми яких є тотожними, передбачають, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Підпунктом 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності 02.04.2021 (далі - постанова КМУ від 31.03.2021 № 278) у пункті 5 Порядку № 1078 в абзаці першому слово «(окладів)» замінено словами «(посадових окладів)».
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15.03.2018 діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Підпунктом 2 пункту 3 постанови КМУ від 31.03.2021 № 278 абзац п'ятий пункту 5 Порядку № 1078 викладено в такій редакції: «У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.».
Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Підпунктом 1 пункту 3 постанови КМУ від 31.03.2021 № 278 у пункті 5 Порядку № 1078 в абзаці шостому слово «(окладів)» замінено словами «(посадових окладів)».
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 4 постанови КМУ від 31.03.2021 № 278 пункт 10-2 Порядку № 1078 викладено в такій редакції: « 10-2. Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.».
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що питання щодо застосування наведених положень Порядку № 1078 було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом.
Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постанови від 01 червня 2023 року у справі № 120/13635/21-а, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Верховний Суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав військовослужбовець.
Також, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 200/5343/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/9726/20, серед іншого, ВС зазначав, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Також, Верховний Суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З огляду на викладене, нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
На підставі системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078, Верховний Суд у вищенаведених постановах дійшов висновку, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу військовослужбовця, належить вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
У цьому контексті варто вказати, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Застосовуючи наведені вимоги чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин та висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), якою затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що позивача було призначено на посаду за мобілізаційним планом з 30.03.2022 відповідно до наказу №12 від 30.03.2022.
Згідно з матеріалами справи, позивачу в період з березня до грудня 2022 року нараховувалася та виплачувалася поточна індексація у загальній сумі 10452,98 грн..
Позивач вважає, що має право на отримання індексації-різниці, яка повинна бути вирахувана, виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що склалася у березні 2018 року та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, що склалася у лютому 2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 та п. 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Узагальнюючі наведені висновки Верховного Суду, варто вказати, що право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704 та, виходячи з приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Судом першої інстанції вірно враховано, що визначальним для обчислення індексації різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача, який був призваний у березні 2022 року на військову службу за призовом у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 30.03.2022 на посаду.
Отже, у позивача не виникло право для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що склалася у березні 2018 року та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, що склалася у лютому 2020 року.
При цьому, відновлення попередньої дії п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції від 30.08.2017 внаслідок прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, не є обставиною, яка вказує на можливість виплати спірної індексації відповідно до п. 5 Порядку № 1078, зокрема не є новим підвищенням посадових окладів.
Вказаною нормою встановлено механізм обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а саме визначено розрахункову величину ( прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року). В той час, жодних нових нормативних актів, якими б було встановлено новий розмір посадових окладів військовослужбовців Кабінетом Міністрів України не приймалось.
Таким чином, доводи апелянта, що з 29.01.2020 повторно виникли обставини для застосування абз. 3-6 п. 5 та п. 10-2 Порядку № 1078, адже лютий 2020 року став місяцем підвищення доходу, колегія суддів відхиляє як помилкові.
Позивачем помилково зазначається про відмінність спірних правовідносин та правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 04.04.2024 по справі №160/2481/23, оскільки у зазначеній справі судом касаційної інстанції зазначено, що посадовий оклад позивача, який був призваний 13.06.2018 на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 22.08.2018 на посаду. Таким чином, як в межах справи №160/2481/23, так і в межах даної справи військовослужбовці станом на лютий-березень 2018 року не проходили військову службу, грошове забезпечення не нараховувалося станом на лютий-березень 2018 року, а визначено на час призначення на посаду після березня 2018 року.
Щодо посилання позивача на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 15.07.2024 у справі №440/18487/23, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у вказаній справі є відмінними від даної справи. В межах зазначеної позивачем справи, станом на лютий березень 2018 року позивач проходив військову службу, отримував станом на лютий-березень 2018 року грошове забезпечення, що не є аналогічними правовідносинами.
Крім того, посилання позивача на необхідність врахування судом висновків Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 по справі № 200/564/23, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини зазначеної справи не є релевантними до даної .
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 по справі № 440/3497/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова