14 листопада 2025 р. Справа № 520/27812/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 (суддя: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 17.02.2025) по справі № 520/27812/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.09.2024 №2412080-2405-2034- НОМЕР_1 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 98,83 грн..
В обґрунтування позову послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як такого, що прийнято ГУ ДПС у Харківській області без урахування приписів додатку 1 до рішення Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», яким встановлено пільгову ставку податку - 0%, для об'єктів житлової нерухомості, зокрема квартир, незалежно від їх кількості, загальною площею 85 кв.м., що перебувають у власності фізичних осіб. Отже, незважаючи на те, що загальна площа належної позивачу квартири, яка є об'єктом оподаткування, менша ніж 85 кв.м. і до якої при розрахунку суми податкового зобов'язання повинна застосовуватись ставка податку на рівні 0%, відповідачем при розрахунку суми податкового зобов'язання за період з 01.01.2023 по 31.03.2024 безпідставно була застосована ставка податку на рівні 1%, при цьому за період з 01.04.2024 по 31.12.2024 застосована ставка податку на рівні 0%.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/27812/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.09.2024 №2412080-2405-2034- НОМЕР_1 про нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 98,83 грн.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на формальний підхід, неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 520/27812/24, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що контролюючим органом до об'єкта житлової нерухомості, а саме: квартири, що перебуває у власності ОСОБА_1 , правомірно застосовано ставку податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. метр, яка узгоджується з Рішенням № 542/17. Зауважив, що судом першої інстанції не враховано, що Рішення № 542/17, зі змінами та доповненнями, не відповідає вимогам ПК України та повноваженням міської ради в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв.м., що знаходяться у власності фізичних осіб у розмірі 0 відсотків, оскільки згідно з пп. 12.3.7. п. 12.3 ст. 12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Пославшись на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19, зазначив, що нормами ПК України, який має вищу юридичну силу у порівнянні з рішенням Харківської міської ради, не передбачено зміни розміру шляхом зменшення бази об'єкта об'єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної пп. 266.4.1 266.4 ст.266 ПК України.
Крім того, зауважив, що законодавством не встановлено обов'язок щодо наявності розрахунку до податкового повідомлення-рішення.
Позивач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи доводи апелянта щодо невідповідності рішення ХМР № 542/17 вимогам законодавства, вказав, що ПК України чітко визначено, що саме рішенням сільської, селищної, міської ради встановлюються конкретні ставки податку, максимальний розмір яких не може перевищувати 1,5 відсотка, при цьому обмеження мінімального розміру податкової ставки ПК України не передбачено, що дає підстави стверджувати, що право визначати мінімальний розмір ставки податку належить органам місцевого самоврядування.
Однак, при складанні податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження, податковий орган проігнорував виконання п.3 Додатку 1 до Рішення N?542/17 та безпідставно застосував податкову ставку у розмірі 1 відсотку.
Крім того, посилання апелянта на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 N? 758-0-2-08-19 «Щодо практик застосування норм права у випадку колізії», на думку позивача, не заслуговує на увагу, оскільки в даному випадку відсутня будь-яка колізія.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа квартири складає 65,9 кв.м..
Контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення рішення від 28.06.2024 року №1866408-2405-2034- UA63120270000028556 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 296,48 грн..
В адміністративному позові позивач посилається на те, що зміст податкового повідомлення рішення від 28.06.2024 №1866408-2405-2034-UA63120270000028556 свідчить, що сумарна загальна площа належних позивачу об'єктів житлової нерухомості, взята для розрахунку податку, складає 65,9 кв.м., а сума податкового зобов'язання визначена у розмірі 296,48 грн., тобто після зменшення бази оподаткування на 60 кв.м., нарахування здійснено на площу 5,9 кв.м. за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.07.2023 по 31.12.2023, за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 нарахування відсутнє, що, на думку позивача, дає підстави вважати що в цей період застосована ставка на рівні 0% відповідно до п.8 Додатку 1 до Рішення ХМР від 22.02.2017 №542/17 (в редакції від 30.04.2024), згідно з яким за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.
Крім того, позивачем зазначено, що в порушення п.3 Додатку 1 до Рішення ХМР від 22.02.2017 №542/17 не була застосована ставка податку у розмірі 0% як до об'єкту (квартири), загальна площа якого не перевищує 85 кв.м..
13.09.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою для проведення звірки даних, зокрема щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку, а також здійснення перерахунку і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024.
27.09.2024 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №2412080-2405-2034-UA63120270000028556 про визнання суми податкового зобов'язання податок на нерухмайно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 98,83 грн..
Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення вимог чинного законодавства (незастосування діючих ставок податку, які встановлені Харківською міською радою), а сума податкового зобов'язання у розмірі 98,83 грн. нарахована безпідставно.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.10.2024 № 2413647-2405-2030-UA63120270000028556, оскільки у відповідача були відсутні підстави для незастосування пільги з квартири площею до 85,00 кв.м., яка належна позивачу на праві власності, за ставкою 0% з 01.03.2017.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Згідно з приписами статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухомі майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги сплати цього податку.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
З аналізу наведених норм слідує, що власник об'єкта житлової нерухомості (квартири), право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у розумінні приписів п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належні на праві приватної власності квартири є об'єктами оподаткування відповідно до п.п.266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у 2023 році на праві власності належала квартира загальною площею 65,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , а, відтак, позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Положеннями підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України закріплено пільги зі сплати податку та передбачено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, в тому числі: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з вимогами статті 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.
Статтею 12 ПК України встановлено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів.
Так, згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
За приписами підпунктів 12.4.1. - 12.4.3. пункту 12.4. статті 12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Згідно з пунктом 12.5. статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Відповідно до положень Податкового кодексу України, на підставі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на 11 сесії Харківської міської ради прийнято рішення від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", яким зокрема, встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори. Згідно з п.4, рішення №542/17 набирало чинності з 01.03.2017.
Так, з офіційного сайту Харківської міської ради судом встановлено, що Додатком 1 Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 № 542/17, у тому числі, зі змінами та доповненнями, внесеними Рішенням 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради Харківської області від 30.04.2024 №564/24 "Про пільги з місцевих податків" та Рішенням Харківської міської ради «Про продовження дії пільг з місцевих податків» від 19.08.2024 №633/24, для фізичних осіб (в тому числі за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року) встановлено:
- п. 2: ставку податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, у розмірі 1 відсоток;
- п. 3: ставку податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб, у розмірі 0 відсотків;
- п. 4: відповідно до норм Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Пунктом 3 рішення встановлено, що місцеві податки та збори на території міста Харкова справляються відповідно до норм Податкового кодексу України, з урахуванням ставок та пільг, встановлених п. 2 цього рішення. Об'єкт оподаткування, платники податку, податковий період та інші обов'язкові елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю, єдиного податку, збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору визначаються відповідно до норм Податкового кодексу України.
У пунктах 1, 2 Додатку 1 до рішення ХМР від 22.02.2017 №542/17 зазначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток.
Крім того, з метою продовження дії податкових пільг, відповідно до Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1477 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2024 році додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації» (зі змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.07.2024 № 685-р «Про затвердження розподілу обсягу додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації, за II квартал 2024 року», на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Харківська міська рада прийняла рішення від 19.08.2024 №633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків».
Так, відповідно до п.1.1 вказаного рішення, до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» внесено такі зміни: викладено пункти 7, 8 додатка 1 у такій редакції: за період з 01 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності юридичних осіб, на рівні 0 відсотків; за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.
Як зазначив відповідач, в автоматичному режимі, з урахуванням рішення 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 30.04.2024 № 564/24 «Про пільги з місцевих податків», контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1866408-2405-2034- UA63120270000028556 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 296,48 грн..
Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що зазначене податкове повідомлення рішення мало розрахунок суми податку за 9 місяців: (площа 60 кв.м.) * ставка від мінімальної заробітної плати на 01.01.2023)/12*9.
Тобто, відповідно до абз. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшена для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метри.
Разом з цим, вказане податкове повідомлення-рішення було самостійно скасовано контролюючим органом у зв'язку з прийняттям Харківською міською радою Харківської області рішення від 19.08.2024 № 633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків».
Тобто, скасування попереднього податкового повідомлення-рішення, як зазначає відповідач, не є застосуванням ГУ ДПС ставки на рівні 0% відповідно до п.8 Додатку 1 до Рішення ХМР від 22.02.2017 №542/17, а є виконанням рішення ХМР від 19.08.2024 № 633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків».
Оскільки періодом визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме 2023 рік, попереднє податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 28.06.2024 №1866408-2405-2034-UA63120270000028556 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 296,48 грн. було скасовано, тобто відкликано самостійно та винесено нове (спірне) податкове повідомлення-рішення від 27.09.2024 №2412080-2405-2034-UA63120270000028556 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на суму 98,83 грн., з урахуванням Рішення 29 сесії 8 скликання від 19.08.2024 № 633/24 Харківської міської ради «Про продовження дії пільг з місцевих податків».
Водночас, оскаржуване у даній справі податкове повідомлення рішення від 27.09.2024 №2412080-2405-2034-UA63120270000028556 також містить розрахунок суми податку, тільки вже за 3 місяці: (площа 60 кв.м.) * ставка від мінімальної заробітної плати на 01.01.2023)/12*3.
Отже, контролюючим органом відповідно до об'єкту житлової нерухомості позивача застосовано пільгу у розмірі 60 м2.
Зважаючи на те, що загальна площа квартири позивача, яка стала об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, становить 65,9 кв.м., то відповідно ставка податку відносно таких квартир, власниками яких є фізичні особи (в даному випадку, позивач) встановлюється в розмірі 0 відсотків.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням від 27.09.2024 №2412080-2405-2034-UA63120270000028556 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкт житлової нерухомості квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 м.кв., що є меншим ніж 85 м.кв., є неправомірним, а, відтак, останнє підлягає скасуванню.
Посилання апелянта на невідповідність Рішення №542/17 вимогам ПК України, зокрема підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням Харківською міською радою не встановлювалися індивідуальні пільгові ставки податку для окремих фізичних осіб, та такі особи в індивідуальному порядку від сплати податку не звільнялись.
Натомість, Рішенням № 542/17 диференційовано об'єкти житлової нерухомості в залежності від площі та встановлено різні ставки податку у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2 бази оподаткування.
Отже, встановлення Харківською міською радою ставки податку для такого об'єкта оподаткування, як об'єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, загальною площею до 85 кв.м. у розмірі 0 (нуль) відсотків не є ані встановленням граничної межі житлової нерухомості для оподаткування, на яку зменшується база оподаткування в розмірі більшому, ніж передбачено пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, ані встановленням пільг, відмінних від передбачених ПК України. Варто зазначити, що така пільга не є персоніфікованою та визначеною індивідуально для окремої фізичної особи (фізичних осіб).
Крім того, застережень щодо нижньої межі ставки податку на нерухоме майно, зокрема щодо встановлення ставки податку у розмірі 0 відсотків, положення ПК України не містять, як і норм, відповідно до яких ставка податку має бути відмінною від нуля.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 27.09.2024 року №2412080-2405-2034-UA63120270000028556 діяло не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Законом, що є підставою для його скасування та задоволення позову.
За визначенням, наведеним у ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі № 520/27812/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко