14 листопада 2025 р. Справа № 440/1949/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: П'янової Я.В. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 (суддя Петрова Л.М.; м. Харків) по справі № 440/1949/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Крюківського районного суду м. Кременчука , Автозаводського районного суду м. Кременчук
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-1), Крюківського районного суду м. Кременчук (далі - відповідач-2), Автозаводського районного суду м. Кременчук (далі - відповідач-3) якій просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови видавати позивачці довідку про отримання помісячно від 17.02.2009р. - 2025року соціальну допомогу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області видавати позивачці довідку про виплату помісячно: соціальну допомогу, а не довідку про доходи (на вимогу для пред'явлення на вимогу);
- визнати протиправними дії Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області справа № 537/1816/24, 537/3797/23, 537/857/23, 537/1658/20 щодо винесеної вимоги ОСОБА_1 : сплатити судовий збір відповідно до ч.3 ст. 7 ЗУ « Про державний бюджет» визначено установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку для працездатних осіб -3028 гривень;
- зобов'язати Крюківський районний суд м. Кременчук Полтавської області щодо ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримувач соціальних допомоги, не робити припущення ОСОБА_1 отримує доходи, та є працююча пенсіонер за віком зобов'язувати сплачувати судовий збір, так як відсутні доходи, по факту не працююча, а ОСОБА_1 є отримувач: соціальних допомог, які не є доходом;
- визнати протиправними дії Автозаводського районного суду м. Кременчук справа №524/7611/16, щодо винесеної вимоги ОСОБА_1 сплатити судовий збір відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ « Про державний бюджет» визначено установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку для працездатних осіб -3028 гривень;
- зобов'язати Автозаводський районний суд м. Кременчук щодо ОСОБА_1 пенсіонер за віком, отримувач соціальних допомоги, не робити припущення ОСОБА_1 отримує доходи та є працююча пенсіонер за віком, зобов'язувати сплачувати судовий збір, так як відсутні доходи, по факту не працююча, а ОСОБА_1 є отримувач: соціальних допомог, які не є доходом;
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пишуть припущення що позивач ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримує пенсію доходи розміром 2970 грн. з надмірним стажем 7 років - 72.27грн, не працює за станом здоров'я 71 рік, прожитковий мінімум 2361грн., а не 3028 грн. соціальна допомога менша за прожитковий мінімум 3028 грн. на 58 гривень;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №440/1949/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Крюківського районного суду м. Кременчук, Автозаводського районного суду м. Кременчук про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги до Крюківського районного суду м. Кременчук та Автозаводського районного суду м. Кременчук не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства і вказаний спір не відноситься до юрисдикції судів.
Також суд зазначив, що позивач вже звертався з аналогічною позовною вимогою щодо визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пишуть припущення що позивач ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримує пенсію доходи розміром 2970 грн. з надмірним стажем 7 років - 72.27грн, не працює за станом здоров'я 71 рік, прожитковий мінімум 2361грн., а не 3028 грн. соціальна допомога менша за прожитковий мінімум 3028 грн. на 58 гривень та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років та з цього питання була постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, яка набрала законної сили.
Позивач не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі 440/1949/25 та повернути справу до першої інстанції для продовження розгляду на об'єктивний та справедливий не упереджений розгляд, у встановлений законодавством строк розгляду справи в адміністративному судочинстві.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Вказує, що у справах № 440/1949/25 та № 440/6568/25 різний суб'єктний склад сторін та предмет позову. Також позивач вважає, що у спірних правовідносинах суд є суб'єктом владних повноважень. Він наділений владними повноваженнями, які реалізуються шляхом розгляду адміністративних справ та ухвалення відповідних рішень. На переконання позивача, спірні правовідносини не стосуються здійснення процесуального правосуддя, а має місце причинно-наслідковий зв'язок протиправних дій управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, тому суд повинен зобов'язати відповідача вчиняти певні дії - не порушувати права позивача у видачі помісячно даних про отримання соціальної допомоги. Також позивач вказує, що в ухвалі суду не зазначено до якого суду позивач повинен звертатись з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідачі не реалізували своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.
Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як встановлено судом позивач оскаржує дії Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області та Автозаводського районного суду м. Кременчук, що полягають у прийнятті суддями цих судів процесуальних рішень при вирішенні питання про відкриття провадження у справах № 537/1816/24, 537/3797/23, 537/857/23, 537/1658/20, №524/7611/16.
Отже, оскаржувані дії Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області та Автозаводського районного суду м. Кременчук є нічим іншим як діяльністю суду, пов'язаною з розглядом судових справ, яка врегульована процесуальним законом, а тому охоплюється поняттям "здійснення правосуддя", та свідчить про те, що у цьому випадку суд не є суб'єктом владних повноважень.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на характер спірних правовідносин вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
У Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов'язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.
Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Відповідної позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі №757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі №462/32/17, від 20 березня 2019 року в справі №295/7631/17, від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18, від 02 жовтня 2019 року в справі №815/110/16, від 16 жовтня 2019 року в справі №1340/4052/18, від 27 листопада 2019 року в справі №1540/4005/18, від 26 лютого 2020 року в справі №280/1334/19, а також Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2018 року в справі №813/2579/17, від 18 січня 2019 року в справі №826/1198/17, від 31 липня 2019 року в справі №636/5534/15, від 05 березня 2021 року в справі №640/19503/19, від 21 липня 2022 року в справі №580/5292/21, від 28 грудня 2022 року в справі №640/30494/21, від 26 січня 2023 року в справі №420/9956/22, від 02 березня 2023 року в справі №990/54/22, від 08 травня 2023 року в справі №580/2605/22, від 26 липня 2023 року в справі № 580/1016/23, від 13 червня 2024 року в справі № 280/8200/23 та інших.
За змістом відносини у справі № 440/1949/25 не є владно-управлінськими, стосуються дій суду під час розгляду процесуальних питань у межах судових справ № 537/1816/24, 537/3797/23, 537/857/23, 537/1658/20, №524/7611/16. Цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що такий позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що вказані позовні вимоги ОСОБА_1 до Крюківського районного суду м. Кременчука та Автозаводського районного суду м. Кременчука не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ні в порядку адміністративного судочинства, ні за правилами будь-якого іншого виду судочинства.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст.170 КАС України).
Виходячи зі змісту наведених норм, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання судовим рішенням, яким завершено розгляд справи, законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У постанові від 09 жовтня 2018 у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження з наведених вище підстав є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для відмови у відкритті провадження у справі, що розглядається.
Як встановлено судом, 13.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головуючого Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дяченко Івана Івановича, Головуючого Полтавського апеляційного суду Дряниці Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в якому, зокрема, просила суд:
"- визнати протиправні дії Управління Пенсійного фонду у Полтавській області які видають Довідку про доходи пенсіонерам за віком, і в ній пишуть видану розмір помісячної пенсії ,яка не є доходом. А в рішенні від 04.10.2024 про перерахунок пенсії пишуть що я не працюю, і у мене прожитковий мінімум для не працюючих - 2361 грн. , а суди першої, другої інстанції включають в розрахунок на сплату судового збору прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн. і вимагають сплату судового збору, або залишають без розгляду це є позбавлення мене на судовий захист, із-за не спроможності сплатити судовий збір. В Закон України пенсіонери за віком за розгляд судових справ не сплачуть судовий збір;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, видавати довідку про отримання соціальної допомоги, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років."
За результатами судового розгляду справи №440/6568/25 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головуючого Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дяченко Івана Івановича, Головуючого Полтавського апеляційного суду Дряниці Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
У межах справи № 440/1949/25, що розглядається, позивач заявила такі вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області:
"- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови видавати позивачці довідку про отримання помісячно від 17.02.2009- 2025 соціальну допомогу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області видавати позивачці довідку про виплату помісячно: соціальну допомогу, а не довідку про доходи (на вимогу для пред'явлення на вимогу);
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пишуть припущення що позивач ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримує пенсію доходи розміром 2970 грн. з надмірним стажем 7 років - 72.27грн, не працює за станом здоров'я 71 рік, прожитковий мінімум 2361грн., а не 3028 грн. соціальна допомога менша за прожитковий мінімум 3028 грн. на 58 гривень;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років."
Отже, зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 колегією суддів встановлено, що у справі № 440/1949/25 предметом оскарження є, зокрема, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови видавати позивачці довідку про отримання помісячно від 17.02.2009-2025 соціальну допомогу, що не було предметом позову у справі № 440/6568/25.
Крім того, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не здійснив порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 440/6568/25, не з'ясував ознаки тотожності між позовними заявами у цих справах, незважаючи на те, що їх з'ясування є передумовою для відмови у відкритті провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі з підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, передчасним, оскільки він зроблений без повного дослідження та з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, тому ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ГУПФУ в Полтавській області підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 до Крюківського районного суду м. Кременчука та Автозаводського районного суду м. Кременчука суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/1949/25 - скасувати в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Справу № 440/1949/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 440/1949/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в частині, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В іншій частині постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.В. П'янова Т.С. Перцова