07 листопада 2025 року справа № 580/7417/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди з 16.04.2023 по 24.04.2023, з 29.05.2023 по 06.06.2023 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, а також ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди з 16.04.2023 по 24.04.2023, з 29.05.2023 по 06.06.2023 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, а також ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди з 18.12.2023 по 24.12.2023, з 10.05.2024 по 02.07.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди з 18.12.2023 по 24.12.2023, з 10.05.2024 по 02.07.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачі протиправно не здійснили нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за період починаючи з 16.04.2023 по 24.04.2023, з 29.05.2023 по 06.06.2023, з 18.12.2023 по 24.12.2023, з 10.05.2024 по 02.07.2024 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської ком, у розмірі 100000 грн щомісячно пропорційно часу лікування.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у матеріалах справи доказами.
Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, надала до суду відзив на позов, в якому вказала, що нею за спірний період перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди з 16.04.2023 по 24.04.2023, з 29.05.2023 по 06.06.2023 була нарахована та виплачена позивачу додаткова винагорода у розмірі 100000 грн щомісячно, однак через відсутність належного фінансування, виплату такої допомоги здійснено лише у травні 2025 року. Що стосується виплати додаткової винагороди за час перебування у відпустках за станом здоров'я, то підстави для її виплати відсутні, так як зазначені відпустки не були у зв'язку із тяжким пораненням, що підтверджено довідками військово-лікарських комісій. Також відповідачем 1 вказано, що грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули. Відповідач 1 вважає, що після прибуття до військової частини НОМЕР_3 , остання мала його включити в наказ на виплату допомоги для оздоровлення за 2023 рік та здійснити зазначену виплату, так як зазначена виплата є обов'язковою.
Військова частина НОМЕР_3 позов не визнала, надав до суду відзив на позов, в якому вказала, що відповідно до довідки ВЛК від 13.06.2023 №819, поранення позивача, отримане ним 15.04.2023 відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 відноситься до поранення легкого ступеню. Довідка на яку посилається позивач у позовній заяві від 19.07.2023 №1486 констатує лише факт придатності позивача до військової служби та видана не після закінчення стаціонарного лікування, як це передбачено пунктом 13 розділу ХХХIV Порядку №260. Отже, правові підстави нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у відповідача 2 відсутні. Також відповідач 2, що позивач перебував на лікуванні за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_3 з приводу остеохондрозу, протрузій - довідка ВЛК від 02.05.2024 №11162. З травня по липень 2024 року позивач проходив лікування за скаргами на загальну слабкість, щодо хронічного гепатиту, проблем із зубами тощо, що підтверджується виписним епікризом №929, копію якого долучено до цього відзиву. Відповідно до довідки ВЛК позивача від 14.11.2024, 04.11.2024 позивачу проведено операцію на щелепі, а травма, отримана ним 15.04.2023 визнана легкою.
Ухвалою суду від 08.09.2025 допущено у справі №580/7417/25 заміну первинного відповідача - військової частини НОМЕР_3 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Військова частина НОМЕР_2 у визначений судом строк відзив на позов не подала, тому суд на підставі ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач отримав поранення в ході бойових дій 15.04.2023, зокрема: акуботравми, вогнепальне осколкове поранення лівого плеча та правого передпліччя, обох стегон, правої гомілки. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 поранення легкого ступеню.
У подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням з 16.04.2023 по 24.04.2023.
У подальшому позивач отримав висновок військово-лікарської комісії від 24.04.2023 №587 про потребу у відпустці без зазначення тяжкості поранення.
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманими пораненнями в період з 29.05.2023 по 06.06.2023.
15.06.2023 позивач отримав висновок військово-лікарської комісії від 15.06.2023 №819 про потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів, поранення легкого ступеню.
Позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.12.2023 №355 позивач зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, цього ж дня він прийняв посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 .
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманими пораненнями в період з 10.05.2024 по 02.07.2024.
Вважаючи, що відповідачі протиправно за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування не виплатили йому додаткову винагороду, а також допомоги для оздоровлення за 2023 рік, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У частині 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Звання солдат відноситься до рядового складу посад військовослужбовців (ст. 5 Закону 2232-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни до вказаної вище постанови КМУ №168, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» - ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Матеріалами справи підтверджено, що військовою частино НОМЕР_1 за спірний період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 16.04.2023 по 24.04.2023 та з 29.05.2023 по 06.06.2023 була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000 грн щомісячно, однак через відсутність належного фінансування, виплату такої допомоги здійснено лише у травні 2025 року.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач 1 у повній мірі здійснив нарахування та виплату позивачу додаткове грошове забезпечення збільшене до 100 тис. грн під час проходження лікування після отриманого поранення, отже заявлені позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.
Також судом із матеріалів справи встановлено, що позивач перебував на лікуванні за час проходження служби в військовій частині НОМЕР_3 з приводу остеохондрозу, протрузій - довідка ВЛК від 02.05.2024 №11162.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно проходив лікування у період з 10.05.2024 по 02.07.2024, що підтверджується виписним епікризом №929, згідно діагнозу якого, хвороби позивача є наслідками ВТ, вогнепального осколкового поранення ділянки лівого ліктьового суглобу у вигляді посттравматичної нейропатії лівого ліктьового суглобу з сенсорними розладами та зниженням функції лівої кисті.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_3 протиправно не здійснила позивачу виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 10.05.2024 по 02.07.2024.
Разом з цим, згідно п. 9 Розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний включити позивача до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період перебування на стаціонарному лікуванні, у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 10.05.2024 по 02.07.2024, тому позов у цій частині позовних вимог підлягає до часткового задоволення.
Однак, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні - не підлягає до задоволення, оскільки такий обов'язок з виплати додаткового винагороди позивачу виникне у відповідача у майбутньому, тобто лише після видання наказу про включення позивача до наказу про виплату йому такої додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Крім того, відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2005.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, суд зазначає наступне.
Згідно із розділом XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На виконання зазначеної норми було й зазначено, що виплата не здійснена, щоб військова частина НОМЕР_3 її здійснила і не було подвійної виплати.
Згідно пункту 3 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Судом встановлено, що позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується наказом військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023 №359. У вищезазначеному наказі зазначено, що грошова допомога на оздоровлення за 2023 не виплачена.
Отже, така грошова допомога повинна була виплачуватись позивачу військовою частино до якої він прибув, отже ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби зокрема, військовою частиною НОМЕР_1 є правомірним, як наслідок, позов у цій частині позовних вимог також задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність командиром військової частини НОМЕР_2 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період перебування на стаціонарному лікуванні, у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 10.05.2024 по 02.07.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування на стаціонарному лікуванні, у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 10.05.2024 по 02.07.2024.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ