14 листопада 2025 року справа № 580/9396/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
18 серпня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до повідомлення від комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради за № 591 від 10 липня 2025 року штаб-сержант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.01.2025 по 21.02.2025. Рапорт про нез'явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 був поданий 15 червня 2025 року. Будучи відсутнім у період з 22.02.2025 по 15.06.2025 без поважних причин на військовій службі, штаб-сержант ОСОБА_1 продовжував отримувати від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення на свій банківський рахунок. Кошти, отримані штаб-сержантом ОСОБА_1 в період з 22.02.2025 по 15.06.2025 вважаються матеріальними збитками, завданими державі, сума яких складає 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.), що підтверджується Довідкою (розрахунковим листком) від 15.07.2025 № 2998/ФС, виданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Рекомендоване поштове відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернуто до суду 27.10.2025
Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки повернення рекомендованого поштового відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на зазначені приписи суд застосовує частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Беручи до уваги, що відповідач не отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 29.09.2025 з незалежних від суду причин, вважається що копія ухвали отримана відповідачем належним чином.
Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2024 № 359 штаб-сержант ОСОБА_1 з 23 грудня 2024 року призначений на посаду розвідника-кулеметника 6 розвідувальної групи спеціального призначення 7 роти спеціального призначення НОМЕР_4 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2025 № 21 штаб-сержант ОСОБА_1 був переведений для подальшого лікування до комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» місто Надвірна, 21 січня 2025 року.
Відповідно до повідомлення від комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради за № 591 від 10 липня 2025 року штаб-сержант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.01.2025 по 21.02.2025.
Рапорт про нез'явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 був поданий 15 червня 2025 року.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 № 3433/нагд, призначене службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу вчасно без поважних причин до місця служби штаб-сержанта ОСОБА_1 .
За результатами цього службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 був складений Акт службового розслідування № 1709/35746-В від 22.07.2025,
Згідно Акту службового розслідування нанесення державі матеріальних збитків у розмірі 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.) знаходится у прямому зв'язку з діями штаб-сержанта ОСОБА_1 .
Після складання Акту службового розслідування виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2025 № 3902 «Про результати службового розслідування.
Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2025 № 3902 «Про результати службового розслідування» штаб-сержанта ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.).
Підпунктами 7.1. та 7.2. пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2025 № 3902 «Про результати службового розслідування» начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 було наказано:
7.1. Суму у розмірі 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.) занести до Книги нестач фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
7.2. Суму у розмірі 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.) занести до Книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 та обліковувати її за штаб-сержантом ОСОБА_1 .
Кошти, отримані штаб-сержантом ОСОБА_1 в період з 22.02.2025 по 15.06.2025 вважаються матеріальними збитками, завданими державі, сума яких складає 99008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.), що підтверджується Довідкою (розрахунковим листком) від 15.07.2025 № 2998/ФС, виданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що вказані кошти набуті відповідачем безпідставно, тому звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», статтями 1, 10 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно зі ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Судом встановлено, що відповідно до повідомлення від комунального некомерційного підприємства «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради за № 591 від 10 липня 2025 року штаб-сержант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.01.2025 по 21.02.2025.
Рапорт про нез'явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 був поданий 15 червня 2025 року.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 № 3433/нагд, призначене службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу вчасно без поважних причин до місця служби штаб-сержанта ОСОБА_1 .
За результатами цього службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 був складений Акт службового розслідування № 1709/35746-В від 22.07.2025,
Згідно Акту службового розслідування нанесення державі матеріальних збитків у розмірі 99 008,08 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісім гривень 08 коп.) знаходится у прямому зв'язку з діями штаб-сержанта ОСОБА_1 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У рамках судового розгляду судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти в розмірі 99008,08 грн є грошовим забезпеченням відповідача за період 22.02.2025 по 15.06.2025.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, від 03.10.2018 у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 734/3102/16-ц та від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18.
Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби, а саме внаслідок ухилення останнього від проходження військової служби.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 99008 (дев'яносто дев'ять тисяч вісім) грн 08 коп. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби за період з 22.02.2025 по 15.06.2025.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА