13 листопада 2025 року справа № 580/11004/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- cтягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) майнову шкоду у сумі 4536,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що службовим розслідуванням за фактом самовільного залишення розташування військової частини та відсутності на службі без поважних причин ОСОБА_1 встановлено, що відповідач після закінчення основної щорічної відпустки з 28.08.2025 не прибув до розташування військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до довідки від 02.09.2025 №1087 фінансово-економічного відділу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону станом на вересень 2025 року залишок коштів, які отримані відповідачем без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 28.08.2025 по 31.08.2025 складає 4536,99 грн., тому позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч.2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 30.08.2025 №4478-АГ призначено службове розслідування відносно відповідача за фактом неприбуття до місця тимчасової дислокації відділу прикордонної служби протитанкових засобів з частини основної щорічної відпустки, яка надавалась з 10.08.2025 по 28.08.2025.
Старший солдат ОСОБА_1 у період з 28.08.2025 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи, які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили, отже відповідач є недобросовісним набувачем.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 переплата грошового забезпечення, яке отримане відповідачем без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 28.08.2025 по 31.08.2025 складає 4536,99 грн.
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу переплату грошового забезпечення в сумі 4536,99 грн, останній звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що висновком службового розслідування від 09.09.2025 встановлено, що відповідач 28.08.2025 не прибув до розташування військової частини НОМЕР_3 , тому наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 01.09.2025 №1054 старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив військову частину (місця проходження військової служби) з 28.08.2025. Відповідно до «довідки-розрахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 з 28.08.2025 по 31.08.2025» від 02.09.2025 №1087 встановлено, що загальна сума збитку завдана державі відповідачем складає 4536,99 грн.
Отже, за вищезазначений проміжок часу відповідач не виконував обов'язків військової служби, не прибув та не повідомив безпосереднього командира про своє місцезнаходження, тому суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 4536,99 грн виплачені ОСОБА_1 без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_3 належить стягнути матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення в розмірі 4536,99 грн.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення у сумі 4536,99 (чотири тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 99 коп.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА