Справа № 560/9179/25
іменем України
14 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010506 від 16.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.05.2025 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.08.1981 року по 14.09.1983 року в хірургічному відділенні центральної районної лікарні Грачевського району, з 03.10.1983 року по 09.04.1984 року учнем продавця індивідуально практичного навчання Гачевського РАЙСС та з 18.01.1985 року по 16.06.1986 року в магазині № 21 Красноармійського відділу робочого постачання Ясинуватського відділення Донецької залізничної дороги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09 травня 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010506 від 21.04.2025 року позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що має необхідний страховий стаж для призначення пенсії, тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та надати відповідачу строк для подання відзиву на позов-15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано згідно із трудовою книжкою період роботи з 17.08.1981 по 14.09.1983 (запис 1-2) в Центральній районній лікарні Грачевського району рф, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки, назва підприємства перед записом про прийом не співпадає з назвою на печатці, що не відповідає вимогам пункту 12 та пункту 23 Інструкції №162, з 03.10.1983 по 09.04.1984 (запис 3-5) в Грачевському РайСП рф, оскільки виправлено дата наказу на звільнення з роботи, що не відповідає вимогам пунктів 16-18 Інструкції №162; період роботи з 18.01.1985 по 16.06.1986 (запис 8-10) в магазині №21 Красноармійського відділу робочого постачання Ясинуватського відділення Донецької залізничної дороги, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою, що не відповідає вимогам пункту 39 Інструкції №162. Вказує, що документи, що підтверджують вищезазначені період роботи, для розгляду не надавалися. Враховуючи вищезазначене, у Головного управління відсутні правові підстави для зарахування вищевказаних періодів, а відтак, управління діяло в межах наданих йому повноважень без порушення чинних норм законодавства. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, належним чином повідомлене про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому ухвалою строк не скористалося, жодних документів до суду не подало.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 (позивач), зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 .
09.05.2025 позивач звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Заява від 09.05.2025 опрацьована за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатом розгляду заяви від 09.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 16.05.2025 прийнято рішення № 056650010506 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано згідно із трудовою книжкою період роботи:
- з 17.08.1981 по 14.09.1983 (запис 1-2) в Центральній районній лікарні Грачевського району рф, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки, назва підприємства перед записом про прийом не співпадає з назвою на печатці;
- з 03.10.1983 по 09.04.1984 (запис 3-5) в Грачевському РайСП рф, оскільки виправлено дата наказу на звільнення з роботи;
- з 18.01.1985 по 16.06.1986 (запис 8-10) в магазині №21 Красноармійського відділу робочого постачання Ясинуватського відділення Донецької залізничної дороги, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
За результатом розгляду заяви від 09.05.2025, обрахований пенсійним органом страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 11 місяців 00 днів.
Позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2025 № 056650010506, вважає його протиправним, тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Позивач досягла віку 60 років досягнув на день подання заяви про призначення пенсії, а тому, визначальним для перевірки правомірності оскарженого рішення є встановлення наявності у неї на дату звернення із заявою про призначення пенсії мінімального страхового стажу 31 рік.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як видно з матеріалів справи до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано згідно із трудовою книжкою період роботи:
- з 17.08.1981 по 14.09.1983 (запис 1-2) в Центральній районній лікарні Грачевського району рф, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки, назва підприємства перед записом про прийом не співпадає з назвою на печатці;
- з 03.10.1983 по 09.04.1984 (запис 3-5) в Грачевському РайСП рф, оскільки виправлено дата наказу на звільнення з роботи;
- з 18.01.1985 по 16.06.1986 (запис 8-10) в магазині №21 Красноармійського відділу робочого постачання Ясинуватського відділення Донецької залізничної дороги, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Порядок ведення трудових книжок на той час був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженої постановою держпраці від 20.06.1974 №162 (далі по тексту - Інструкція №162).
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи вчиняються арабськими цифрами (число і місяць двозначними), акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Пунктами 2.5 2.9 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводяться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація на новому місці роботи зобов'язана надати працівнику у цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності організацією вищого рівня, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу проводиться на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР від 06.09.1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Доказів того, що записи про періоди роботи позивача з 17.08.1981 по 14.09.1983; з 03.10.1983 по 09.04.1984; з 18.01.1985 по 16.06.1986 є неправильним чи неточними, відповідачами суду не надано. Отже, трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи, а відтак, винесене відповідачем рішення про не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, на підставі зазначених недоліків, є протиправним.
Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, та їх ведення. Вказані відповідачем обставини не може бути підставою для неврахування спірних періодів та виключення їх з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (установи), що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд також враховує, що відсутність у позивача можливості надати інші документи внаслідок знаходження установ на тимчасово окупованій території, не позбавляє позивача права на призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010506 від 16.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком необхідно визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує, що страховий стаж позивача, який не оспорюється відповідачем, становить 29 років 11 місяців, 00 днів. Загальна тривалість стажу, який не зараховано спірним рішенням - 4 роки 00 місяців 06 днів. Тобто, загальний страховий стаж позивача складає більше 31 року, що дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досягла пенсійного віку 24.06.2024, однак звернулася за призначенням пенсії 09.05.2025. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком з 09.05.2025.
Щодо доводів відповідача про те, позовні вимоги зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Суд також зауважує, що дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати потрібно стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010506 від 16.05.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.08.1981 по 14.09.1983, з 03.10.1983 по 09.04.1984, з 18.01.1985 по 16.06.1986.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.05.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122 , код ЄДРПОУ - 13486010)
Головуючий суддя В.К. Блонський