Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 листопада 2025 р. № 520/18725/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ЦО 716 від 25.02.2025 р. Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», яким ОСОБА_1 , не визнано інвалідом.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення ЦО 716 від 25.02.2025 р. Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», яким ОСОБА_1 не визнано інвалідом є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Спірідонова М.О., у щорічній відпустці.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Від відповідача, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є одержувачем пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , термін дії якого - до 28.02.2026.
В позовній заяві позивачем зазначено, що 03 березня 2025 року позивач припинив отримувати пенсію з невідомих причин. З метою з'ясування підстав припинення виплати пенсії, представником позивача було направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням надати відповідну інформацію та документи.
Відповідач листом від 23.04.2025 року № 2000-0203-8/62246 повідомив зокрема, що ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ через поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» з 23.09.2021 по31.03.2025 року.
Листом державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 24.03.2025 № 539/01-16 головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано інформацію про скасування рішень медико-соціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. Зокрема, ОСОБА_1 скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення інвалідності за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Станом на 23.04.2025 витяг з рішення експертної команди повсякденного функціонування особи на ОСОБА_1 до головного управління не надходив.
З 01.04.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено.
До вказаного листа пенсійним фондом було долучено копію листа державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 24.03.2025 року № 539/01-16.
Представником позивача до відповідача було направлено адвокатський запит із проханням надати копію рішення, яким позивачу не було встановлено групу інвалідності.
29.06.2025 року позивачем було отримано відповідь, що містить витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії. Дата прийняття рішення: 25.02.2025 року, номер рішення ЦО 716.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Абзацом 4 частини першої статті 1 Закону України від 06.10.2015 №2961-ІV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Норми статті 7 цього Закону встановлюють, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", введеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто, з 24.02.2022).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів", що введене в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджене Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі по тексту - Положення №1317).
Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до пункту 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.
Тобто, на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладені повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та їх скасування. При цьому, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.
За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.
І лише у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду документів, що слугували підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу групи інвалідності відповідно до вимог Положення №1317.
В оскаржуваному рішенні ЦО 716 від 25.02.2025 року відповідач зазначив, що провів медико-соціальну експертизу на підставі листа ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року.
Водночас лист Державного бюро розслідувань не є процесуальним рішеннями в розумінні Кримінального процесуального кодексу України, а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на підставі вказаних документів.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 26.10.2024 №1809 "Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" вирішено покласти права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу.
Згідно з пунктом 15 Положення про медико-соціальну експертизу комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Пункт 17 Положення №1317 передбачає, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно пункту 19 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За змістом пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.11.2011 №561 затверджена Інструкцію про встановлення груп інвалідності (далі по тексту - Інструкція).
Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Таким чином, проведення медико-соціальної експертизи та прийняття рішення ЦМСЕК як і МСЕК здійснюється після повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії та безпосередньої особистої участі особи.
Відповідно оскаржуваного рішення 716 від 25.02.2025 року відповідач огляд позивача відбувся заочно на підставі медико-експертної документації, тобто без участі позивача, при цьому, доказів проведення повного медичного обстеження останнього та проведення необхідних досліджень відповідач суду не надав.
Крім цього, позивач не був повідомлений про необхідність прибуття до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" для проведення обстеження і оцінки стану здоров'я та здійснення перевірки обґрунтованості рішення та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи, чим був позбавлений права на участь у проведенні засідання та наданні відповідних медичних документів.
Слід зауважити, що суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Водночас, суд вправі перевірити законність процедури прийняття висновків МСЕК на підставі Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" ЦО 716 від 25.02.2025 року про невизнання позивача особою з інвалідністю не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та таким, що порушує права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення ЦО 716 від 25.02.2025 р. Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», яким ОСОБА_1 , не визнано інвалідом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.