Справа № 520/29358/25
Україна
про повернення позовної заяви
"17" листопада 2025 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
11.11.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зокрема зазначено, військова частина НОМЕР_2 не сформувала пакет документів та не подавала на погодження грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Позивач після самовільного залишення частини був зарахований до військової частини НОМЕР_1 , куди 10.09.2025 року через свого представника, адвоката Трунілова Ярослава Олександровича, подав адвокатський запит та заяву щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Саме з моменту подання цих документів позивач вважав, що вчинив усі належні дії для реалізації свого права. Однак станом на дату подання позову жодної відповіді від Військової частини НОМЕР_1 не отримано, а грошову винагороду не виплачено, що свідчить про бездіяльність відповідача.
Також в обґрунтування поважності підстав для поновлення строку звернення до суду зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду не з власної вини, а через об'єктивні обставини, а саме: відсутність належної відповіді на адвокатський запит і заяву; тривалу відсутність інформації про результати розгляду документів; проходження військової служби під час воєнного стану, що ускладнювало своєчасне звернення до суду.
Розглядаючи заяву представника позивача, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками позовної давності.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст.233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
При цьому, слід вказати, що ч.1 ст.233 КЗпП України передбачає загальний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а ч.2 ст.233 КЗпП України загальний строк для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Як вже було зазначено судом в ухвалі від 07.11.2025 року, спірні правовідносини виникли з Військовою частиною НОМЕР_1 уже за нової редакції положень ст.233 КЗпП України, а отже в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в спірних правовідносинах почався з 11.02.2025 року.
Натомість, даний позов подано до суду 05.11.2025, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку на звернення до суду.
Разом з тим, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зокрема вказує, що позивач після самовільного залишення частини був зарахований до військової частини НОМЕР_1 , куди 10.09.2025 року через свого представника, адвоката Трунілова Ярослава Олександровича, подав адвокатський запит та заяву щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Саме з моменту подання цих документів позивач вважав, що вчинив усі належні дії для реалізації свого права. Однак станом на дату подання позову жодної відповіді від Військової частини НОМЕР_1 не отримано, а грошову винагороду не виплачено, що свідчить про бездіяльність відповідача.
Однак суд критично ставиться до зазначеного, оскільки як вже було зазначено вище, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. ... у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Суд наголошує, що спірна грошова допомога передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а отже про порушення своїх прав позивач знав або повинен був дізнатися з з 11.02.2025 року.
Звернення представника позивача від 10.09.2025 року до відповідача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 не змінює час з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а є лише свідченням початку вчинення позивачем активних дій задля захисту своїх порушених (на думку позивача) прав.
Доказів наявності об'єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно одержати письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в більш коротші строки, матеріали справи не містять.
Таким чином з 11.02.2025 року та до початку вчинення представником позивача активних дій, шляхом звернення до відповідача з адвокатським запитом наявна пасивна поведінка позивача щодо захисту своїх потенційно порушених прав.
Таким чином, вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, який пропущено майже на шість місяців.
Інших підстав для поновлення строку, доказів поважності причин його пропуску, позивач не наведено та не подано.
Відтак, наведені обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації позивачем своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином суд дійшов висновку, що поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивачем як під час звернення до суду з даним позовом так і в заяві про поновлення строку звернення до суду не надано.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Оскільки вказані представником позивача в заяві про поновлення строку від 23.09.2025 року підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються судом неповажними, то відсутні підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.