Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
17 листопада 2025 р. Справа № 520/29587/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення позивача до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 р. по вересень 2025 р. включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 включити позивача до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 р. по вересень 2025 р. включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з січня 2022 р. по 20.05.2023, з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивача з січня 2022 р. по 20.05.2023 з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн., який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн., який встановлений на 01.01.2023 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 р.», у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.» за період з 18.06.2025 по дату звільнення (23.09.2025) з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 р.», з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», індексації при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022- 2025 роки, грошової компенсації за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 25 повних календарних років військової служби (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022 - 2025 роки, грошову компенсацію за 42 календарних дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за 70 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язане з нервовоемоційним та інтелектуальним навантаженням за 2013-2022 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та індексації;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивача за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 09.07.2022 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 09.07.2022 по дату звільнення (23.09.2025) за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно приписів п. 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом пункту 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Втім, положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Зокрема, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022, встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
Враховуючи вищевикладене, шляхом внесенням до ст. 233 КЗпП України вказаних змін, законодавець ввів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
В даному випадку, для дотримання прав позивача, суд вважає датою, з якої обліковується новий строк звернення до суду у даній справі - 19.07.2022, оскільки до цього встановлене обмеження не діяло.
В той же час, відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а саме - до 30.06.2023.
З адміністративного позову вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, тобто недотримання відповідачем законодавства про працю, за період з січня 2022 року по 23.09.2025.
Позивача звільнено з військової служби наказом від 24.09.2025 № 898-ОС.
Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини у період з січня 2022 по 18.07.2022 виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, а є необмеженим.
В той же час, спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 23.09.2025 виникли за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду.
Вищевикладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23, в якій Судова палата зазначає наступне:
"... вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.".
Також, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України застосовано Верховним Судом у постановах від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, за період з 19.07.2022 по 23.09.2025 застосовується норми ч. 1 ст. 233 КЗпП (в редакції від 19.07.2022), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.10.2024 у справі №500/7802/23.
До суду з даним позовом позивач звернувся 07.11.2025 (шляхом формування тексту позовної заяви в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому суд окремо наголошує, що як вже було зазначено вище, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату саме всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України), при цьому вимоги позивача в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення за минулі періоди не є сумами, що належать працівнику при звільненні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, оскільки позивачем не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без руху із наданням позивачу строку для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням відповідних доказів.
Згідно частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням підстав для поновлення строку, а також надання доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Полях