Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
17.11.2025 р. справа №520/25176/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Харківській області номер 914140135757 від 27.08.2025 року про перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 60% заробітної плати з обмеженням її граничним розміром; 2) зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугою років з 01.01.2022 року згідно довідки прокуратури Донецької області №211019вн-2025 від 26.08.2025 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% заробітної плати без обмеження її граничним розміром та здійснити відповідні виплати з урахуванням тих, які вже були проведені.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративним органом створені штучні перепони в отриманні пенсії у належному розмірі.
Відповідач з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що на момент звернення позивача питання пенсійного забезпечення регулювалося Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а тому пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, з урахуванням обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог статті 86 Закону № 1697-VII, Закону № 3668-VI та пункту 13-2 розділу XV Закону № 1058-IV. Ці положення не визнавалися неконституційними, тому вимоги позивача про призначення пенсії без такого обмеження і з розрахунку 90% є безпідставними.
17.11.2025р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій заявник просив суд провести перерахунок пенсії з 01.08.2024р.
Розглядаючи подану заяву, суд зазначає, що частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною третьою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №520/25176/25 відкрито 13.10.2025, проте із заявою про уточнення позовних вимог позивач звернувся 17.11.2025.
Клопотання чи заяви про продовження процесуального строку, або про поважність причин пропуску такого строку позивачем не заявлено.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви про зміну позовних вимог.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; згідно з протоколом перерахунку пенсії від 10.10.2023р. особовий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий - 03.12.2002р., тобто календарною датою первісного призначення пенсії є - 03.12.2022р.; документів про відомості стосовно розміру пенсії до 13.12.2019р. учасниками спору до матеріалів справи не подано; згідно з протоколом перерахунку пенсії від 10.10.2023р. розмір пенсії складав - 90% від заробітку - 44.531,20грн.; з 13.12.2019р. отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90% від розміру заробітної плати у порядку Закону України від 14.10.2014р. №1697-VIII "Про прокуратуру"; перебував на обліку в УПФУ в м. Маріуполі Донецької області; розмір пенсії, обчисленої суб"єктом владних повноважень до виплати склав: з 13.12.2019р. - 40.078,08 грн, з 01.01.2020р. - 40.078,08 грн, з 01.01.2021р. - 40.078,08 грн, з 01.07.2021р. - 18.540,00 грн, з 01.12.2021р. - 19.340,00 грн, з 01.07.2022р. - 20.270,00 грн, з 01.12.2022р. - 20.930,00 грн, з 26.08.2024р. - 23.610,00 грн.
Показник загального стажу роботи заявника в органах прокуратури становить 24 роки 03 місяці 02 дні, загальний страховий стаж становить 26 років 10 місяців 08 днів.
26.08.2025р. заявнику Донецькою обласною прокуратурою була видана довідка №21-10192ВН-25 про складові заробітної плати діючого прокурора станом на 01.01.2022р. у загальній сумі 105.000,00грн. (оклад за посадою 60.000,00грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 40% - 24.000,00грн; надбавка за роботу з таємними документами 10% - 6.000,00 грн; матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 7.500,00 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 7.500,00 грн).
За викладеними у позові твердженнями, оскільки на даний час заявник перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області 27.08.2025р. ініціював перед Управлінням процедуру перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у розмірі 90% від суми збільшеної заробітної плати, без обмеження розміру на підставі довідки прокуратури Донецької області №211019вн-2025 від 26.08.2025.
Дане звернення було розглянуто і вирішено по суті ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням від 04.09.2025 р. №914140135757 заявнику було проведено перерахунок пенсії у розмірі 60% (63.000,00грн.) від розміру заробітної плати (105.000,00грн.); пенсія до виплати була обчислена у - 23.610,00грн.
Тож, розмір пенсії до виплати після перерахунку з 01.01.2025р. склав - 23.610,00грн., що є ідентичним розміру пенсії до виплати після минулого перерахунку - 28.08.2024р. - 23.610,00грн.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення адміністративного органу з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії в меншому розмірі, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом управлінських функцій поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
В Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Суд відзначає, що право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ).
Разом із тим, відносно окремих категорій громадян України суспільні відносини з пенсійного забезпечення унормовані окремими спеціальними актами законодавства, зокрема: п.10 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" у кореспонденції з ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу", п.12 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" у кореспонденції з ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу", ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру", ст.86 від 14.10.2014р. №1697-VII Закону України "Про прокуратуру".
Так, згідно із ч.ч.1, 2 ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 12 ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ було визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч.17 ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У подальшому Законом України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" до ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ було внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Однак, приписи ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ в частині підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам у відставці не зазнали змін у зв'язку з прийняттям Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI, позаяк відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, котрі регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з ч.13 та ч.18 ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом із тим, згідно з ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Окрім того, Законом України від 28.12.2014р. №76-VІІІ "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі за текстом - Закон №76-VІІІ) до ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" було внесено зміни, якими зокрема було викладено у новій редакції ч.18 ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" і визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури було передано у відання Кабінету Міністрів України».
14.10.2014р. було прийнято Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон України №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону України від 14.10.2014р. №1697-VІІ щодо набрання чинності даним актом права неодноразово змінювався, переважна більшість статей (зокрема і ст.86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015р.
Водночас із цим, 15.07.2015р. втратив чинність Закон України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
Таким чином, з 15.07.2015р. положення Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" не можуть бути визнані легальною підставою ані для призначення пенсії вперше, ані для проведення перерахунку розміру раніше призначених пенсій у зв'язку із збільшення винагороди за працю діючого прокурора, позаяк не існують в умовах об'єктивної дійсності у якості речі матеріального світу - нормативно-правового акту.
Окружним адміністративним судом виявлено, що аналогічні правові висновки з приводу правил застосування у часі положень ст.501 Закону України від 05.11.1991р. №1789-XII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-III були сформульовані Верховним Судом та незмінно використовувались ще з 2019 року, зокрема, у постановах по справах №309/4451/16-а від 14.11.2019р., №554/10461/16-а від 18.09.2019р., №466/9965/16-а від 30.10.2019р., №263/7010/17 від 29.07.2020р., №163/2795/16-а від 03.07.2020р., №265/2627/17 від 11.06.2020р., №265/6322/16-а від 04.03.2020р., №759/9981/16-а від 11.11.2020р., №635/3244/17 від 10.12.2020р., №219/4596/16-а від 10.11.2020р.
Натомість, згідно з ч.2 ст.86 Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Тож, у правовідносинах з приводу пенсійного забезпечення прокурорів у відставці з 15.07.2015р. спеціальною нормою права є приписи ч.2 ст.86 Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII, котрі виключають правомірність управлінського волевиявлення з приводу застосування суб»єктом владних повноважень системи Пенсійного фонду України показника відсоткового значення розміру премії (як у випадку призначення пенсії вперше, так і у випадку перерахунку пенсії у зв'язку із зростанням поточного заробітку діючого прокурора) понад 60%.
Відтак, позов заявника за епізодом спонукання суб»єкта владних повноважень до використання під час перерахунку (обчислення та нарахування) пенсії після 15.07.2015р. показника відсоткового значення розміру премії у 90% належить залишити без задоволення.
До того ж суд зважає на те, що як за змістом приписів загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії, а саме: Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і змістом приписів спеціальних актів права, до яких належать Закон України "Про державну службу", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" тощо, в усіх без виключення випадках обрахунку пенсії законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати найманого працівника за виконану роботу у розумінні ст.2 Закону України "Про оплату праці" та ст.94 Кодексу законів про працю України (тобто заробітної плати/заробітку).
До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу також можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника.
Але при цьому, юридичне значення у процедурі обчислення пенсії має не такий відсоток конкретної складової заробітку, а виключно остаточно розрахована сума цієї складової оплати праці. До розрахованого базового показника як об»єкту обрахунку пенсії застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці за певний період трудової діяльності.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, на котру прямо поширюється дія приписів ст.22 Конституції України і який не може зазнавати зменшення навіть у разі запровадження нового законодавства. За допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Таким чином, у подальших процедурах перерахунку розміру вже призначеної пенсії суб'єкт владних повноважень не може піддавати ревізії саме показник відсоткового значення умовного арифметичного розміру пенсії.
Виключенням із даного випадку є істотна зміна умов пенсійного забезпечення чи істотна зміна умов оплати праці діючих публічних службовців.
У такому разі відсоток заробітку (винагороди за працю/службу, заробітної плати, грошового забезпечення тощо) як компонент алгоритму/механізму обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди діючим публічним службовцям повинен використовуватись органом публічної адміністрації з положень діючої/чинної на момент перерахунку пенсії норми закону.
Умови проходження публічної служби в органах прокуратури України до 15.07.2015р. регламентувались нормами Закону України від 05.11.1991р. №1789-XII "Про прокуратуру".
З 15.07.2015р. ці правовідносини почали унормовуватись приписами Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" (далі за текстом - Закон України №1697-VII), а з 25.09.2019р. додатково ще й і приписами Закону України від 19.09.2019р. №113-IX.
Пунктом 6 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-IX чітко передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Оскільки п.9 ч.1 ст.51 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" має стосунок виключно до випадку ліквідації органу прокуратури чи до випадку реорганізації органу прокуратури, то будь-який поміркований розумно поінформований сторонній спостерігач не міг потрапити у невизначене юридичне становища, позаяк наміри законодавця були чіткими та абсолютно зрозумілими - ліквідація органів прокуратури України "старої" мережі та створення органів прокуратури України "нової" мережі.
Пунктом 7 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019р. №113-IX також з абсолютною чіткістю було визначено правило переведення на службу до органів прокуратури України "нової" мережі - успішне проходження атестації.
Отже, з подією набрання чинності нормами Закону України від 19.09.2019р. №113-IX істотно змінились як умови проходження публічної служби прокурором, так і умови оплати праці прокурора.
З вказаних міркувань заявник не має ані правових підстав, ані розумних очікувань чи виправданих сподівань на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 90% заробітку діючого прокурора в істотно змінених умовах праці та умовах виплати винагороди за службу.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову за цим епізодом.
Вирішуючи спір за епізодом проведення виплати пенсії у порядку Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" без обмеження максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, суд доходить до переконання про те, що у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника після 31.12.2017р., а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №580/234/19 правило обмеження максимального розміру пенсії вперше було введено в дію Законом України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" і підлягає застосуванню як діюча норма права.
Даний висновок Верховного Суду є останнім у часі з приводу застосування правила обмеження максимального розміру пенсії до виплати та був ухвалений Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, а тому і за критерієм дати створення, і за критерієм інстанційності має перевагу над попередніми висновками Верховного Суду з цього ж самого питання.
До того ж, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Окрім постанови Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі №580/5962/20, подібні правові позиції стосовно правомірності управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень - тероргану системи ПФУ з приводу обчислення пенсії прокурора до виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, містяться також у постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 14.09.2022 у справі №380/7330/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 19.09.2023 у справі №420/14885/21, від 14.05.2024 у справі №460/144/21, від 11.01.2024р. по справі №200/7169/21, від 24.06.2024р. по справі №580/4286/20.
Розглядаючи справу в частині епізоду набуття заявником права на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії за подією зростання поточного заробітку діючого прокурора з 01.01.2022 року, суд зазначає, що відповідно до ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Тож, у розумінні ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" розрахунковим об»єктом обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є заробіток діючого прокурора на момент виникнення права на перерахунок пенсії (тобто на момент настання події підвищення/зростання заробітної плати).
За правилами ч.2 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною 2 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Як то указано у ч.3 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У положеннях ч.4 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX та положеннями ч.5 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX законодавець запровадив правила визначення розмірів посадових окладів прокурорів вищого рівня порівняно до прокурора окружної прокуратури.
Так, зокрема, згідно з ч.4 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Оскільки у межах даної справи відсутній спір з приводу застосування ч.4 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX та ч.5 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX, то відповідні обставини не входять до предмету доказування за ч.2 ст.73 КАС України.
Також суд зауважує, що відповідно до ч.7 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст.82 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" визначено, що прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
У силу спеціального застереження ч.2 ст.85 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" питання матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту працівників органів прокуратури, не врегульовані цим Законом, визначаються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами.
Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що за загальним правилом в алгоритмі обчислення заробітку прокурора визначальне юридичне значення має саме розмір посадового окладу, котрий використовується під час обчислення усіх інших складових елементів структури заробітку.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу визначення розміру посадового окладу прокурора були унормовані приписами постанови КМУ від 11.12.2019р. №1155 (котра діяла до набуття чинності постановою КМУ від 02.06.2021р. №555 - 05.06.2021р.) та ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX.
Оскільки заявник під час проходження служби не обіймав ані посаду прокурора окружної прокуратури, ані посаду будь-якого прокурора у новоствореному органі прокуратури України "нової" мережі згідно з ч.1 ст.7 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX, то положення ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX за загальним правилом не повинні поширюватись на відносини за участі заявника.
Натомість, на відносини за участі позивача (у тому числі і у сфері пенсійного забезпечення) мають бути поширені норми постанови КМУ від 11.12.2019р. №1155 (котра діяла до набуття чинності постановою КМУ від 02.06.2021р. №555 - 05.06.2021р.).
Суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб»єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип “найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.
05.06.2021р. постанова КМУ від 11.12.2019р. №1155 втратила чинність у зв»язку із набранням чинності постановою КМУ від 02.06.2021р. №555.
З указаної календарної дати законодавцем не було прийнято жодного рішення з приводу регламентування правовідносин стосовно застосування ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" до колишніх прокурорів, котрі під час проходження публічної служби не обіймали ані посаду прокурора окружної прокуратури, ані посаду будь-якого прокурора у новоствореному органі прокуратури України "нової" мережі згідно з ч.1 ст.7 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX.
Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України у межах спірних правовідносин є застосування з 05.06.2021р. положень ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у кореспонденції з положеннями ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX.
Тож, перша подія зростання поточного заробітку діючого прокурора у цілях перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у порядку ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" припадає на 01.01.2022р., коли згідно з ч.3 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX посадовий оклад прокурора окружної прокуратури підвищився до 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з абз. ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, складає з 01.01.2022р. - 1.600,00грн., що у кореспонденції з приписами ч.3 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX призводить до зростання розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури до - 40.000,00грн.
Відтак, суд доходить до переконання про наявність правових підстав для визнання доведеним факту набуття заявником права на перерахунок пенсії у порядку ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у зв»язку із зростанням з 01.01.2022р. розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури до 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (що у межах спірних правовідносин складає - 40.000,00грн.).
Розглядаючи справу в частині епізоду наявності правових підстав для включення до підвищеного поточного заробітку діючого прокурора у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у порядку ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" такого платежу як допомога на оздоровлення та такого платежу як матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, суд відмічає, що за змістом п.17 ч.1 ст.4 КАС України та норм Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" професійна діяльність прокурорів відповідає наведеному у ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" визначенню державної служби та не містить суттєвих відмінностей у правилах проходження від визначених у ч.1 ст.4 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" принципів державної служби.
У силу спеціального застереження ч.2 ст.85 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" питання матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту працівників органів прокуратури, не врегульовані цим Законом, визначаються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами.
З цих міркувань суд вважає можливим поширити на правовідносини з приводу пенсійного забезпечення прокурорів згідно з ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" визначені ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу" та Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб (затверджений постановою КМУ від 14.09.2016р. №622; далі за текстом - Порядок №622) правила обчислення заробітку державного службовця як розрахункової бази для обчислення пенсії.
Так, згідно з ч.1 ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-ХІІ "Про державну службу" пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За правилом п.4 Порядку №622 матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Тож, оскільки і допомога на оздоровлення, і матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є об»єктом справляння єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування згідно з приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", то ці платежі належить включати до підвищеного заробітку діючого прокурора у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у порядку з ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у розмірі 1/12 суми.
Розглядаючи справу в частині епізоду календарної дати, з якої суб»єкта владних повноважень належить обтяжити обов'язком провести перерахунок пенсії заявника у межах спірних правовідносин, суд відзначає, що у силу спеціального застереження ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що за приписами ч.3 ст.81 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у редакції Закону України від 19.09.2019р. №113-IX заявник набув право на перерахунок пенсії у порядку ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" у зв»язку із настанням події зростання розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури до - 40.000,00грн. з 01.02.2022р.
При цьому, за змістом ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" слід розмежувати подію набуття права на перерахунок пенсії у зв'язку із зростанням поточного заробітку діючого прокурора від події набуття права на обчислення збільшеного розміру пенсії унаслідок подання пенсіонером додаткових документів.
Так, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Тож, перерахунок пенсії у зв"язку із зростанням зростанням поточного заробітку діючого прокурора станом на 01.01.2022р. повинен відбутися - 01.02.2022р.
Проте, матеріали справи не містять доказів про те, що заявник у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України (тобто до 01.08.2022р.) подавав до суб"єкта владних повноважень довідку про підвищену поточну заробітну плату діючого прокурора станом на 01.01.2022р. і протягом строку у 6 місяців від події вчинення суб"єктом владних повноважень відмови від проведення перерахунок або події вчинення суб"єктом владних повноважень неправильного обчислення пенсії подав позов про спонукання суб"єкта владних повноважень до перерахунку пенсії.
Натомість, правило виплати різниці у пенсії за минулий час у межах 12 місяців стосується випадку подання додаткових документів для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії.
Разом із тим, у межах спірних правовідносин календарна дата вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії заявника у зв'язку із зростанням поточного заробітку діючого прокурора станом на 01.01.2022р. не має жодного юридичного значення, позаяк за правовими висновками постанови Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі №580/5962/20, постанов Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 14.09.2022 у справі №380/7330/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 19.09.2023 у справі №420/14885/21, від 14.05.2024 у справі №460/144/21, від 11.01.2024р. по справі №200/7169/21, від 24.06.2024р. по справі №580/4286/20 управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень - тероргану системи ПФУ з приводу обчислення пенсії прокурора до виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність належить кваліфікувати у якості правомірного.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов»язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі рішення №914140135757 від 04.09.2025 про перерахунок пенсії заявника у розмірі 60 % заробітної плати діючого прокурора станом на 01.01.2022р. та обчислення пенсії до виплати у розмірі - 23.610,00грн.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з»ясовані із достатньою повнотою, положення належної норми права були витлумачені правильно, реально вчинене управлінське волевиявлення не призвело до погіршення правового становища заявника, адже відповідає відповідним висновкам постанов Верховного Суду згідно з ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII та ч.5 ст.242 КАС України в частині правомірності обчислення пенсії прокурора до виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність постанова Верховного Суду від 21.12.2021 по справі №580/5962/20, постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №140/3802/21, від 12.01.2022 у справі №140/24264/21, від 14.09.2022 у справі №380/7330/21, від 17.11.2022 у справі №140/1022/21, від 29.06.2022 у справі №500/5077/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 19.09.2023 у справі №420/14885/21, від 14.05.2024 у справі №460/144/21, від 11.01.2024р. по справі №200/7169/21, від 24.06.2024р. по справі №580/4286/20).
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) в частині перерахунку пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 26.08.2025р. №21-10192ВН-25 у розмірі 90 % заробітку без обмеження максимальним розміром.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко