Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 листопада 2025 року справа № 520/4338/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (абон. скр. а/с АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військових частини в/ч № НОМЕР_2 щодо відсутності відповіді на рапорт від « 11» січня 2025 року щодо направлення на ВЛК - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_2 у військовому звані капітан.
- зобов'язати військову частину в/ч НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від « 11» січня 2025 року та надати відповідь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовцю військової частини № НОМЕР_2 у військовому звані капітан, інформації щодо прийнятого рішення про направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_2 у військовому звані капітан на експертне обстеження ВЛК і визначення його стану здоров'я і рівня придатності до в/с.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 . Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з рапортом щодо направлення на ВЛК, з метою встановлення ступені придатності до військової служби. Однак, рапорт позивача відповідачем не розглянуто та рішення щодо направлення на експертне обстеження ВЛК і визначення стану здоров'я і рівня придатності до військової служби не прийнято. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі відповідно до положень п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257, ст. 287 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 24.03.2022 № 67, солдата ОСОБА_2 , зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду хіміка 2 взводу аерозольного маскування 1 роти аерозольного маскування батальйону аерозольного маскування військової частини НОМЕР_4 , та вважається таким, що з 24 березня 2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.09.2025 № 16, капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 вересня 2023 року №2233 на посаду начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_2 , який прибув з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (м. Київ), з 30 вересня 2023 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 01 жовтня 2023 року, з 28 вересня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики. Зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.12.2024 року вбачається, що 04.11.2024 капітан ОСОБА_1 начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_2 самовільно залишив місце служби в місці розташування служб управління військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що 04.03.2025 відомості щодо вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Позивач 11.01.2025 звернувся з рапортом до військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання йому наказів оскільки він не спроможний їх виконати за станом свого здоров'я до проведення переогляду (переобстеження) ВЛК, визначення лікування і встановлення причин відсутності зарахування до в/ч НОМЕР_5 , або іншого рівня придатності; надання направлення на ВЛК - комісію згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 для або переобстеження, або визначення лікування і встановлення реального рівня придатності до військової служби; надання інформації (в межах компетенції від в/ч НОМЕР_2 ) стосовно причин відсутності реагування на рапорт про перевід від 21.07.2024; надання інформації (в межах компетенції від в/ч НОМЕР_5 ) стосовно причин відмови в зарахуванні до частини на службу; не рахування його вимушених дій як кримінального правопорушення за ст. 402, 407 КК України.
У позовній заяві позивач зазначає, що уповноважені представники відповідача не розглянули по суті рапорт про направлення на військово-лікарську комісію та не прийняли жодного рішення за результатами їх розгляду.
Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України ''Про правовий режим воєнного стану'' постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII ''Про військовий обов'язок і військову службу'' (далі Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). Військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі по тексту - Статут).
В силу вимог статті 255 Статуту військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Статтею 233 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку. Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
Відповідно до статті 234 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців досягається шляхом: проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту; систематичного загартовування і фізичного розвитку; виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів.
Згідно з статтею 246 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців. З метою запобігання поширенню інфекційних захворювань лікувально-профілактичні заходи, які пропонуються медичною службою, обов'язкові для виконання всіма військовослужбовцями.
Відповідно до статті 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Після одержання медичної допомоги військовослужбовці повертаються в розташування роти під командуванням інструктора з тактичної медицини або старшого (ст. 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Приписами пункту 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника (загальний обов'язок військовослужбовця).
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За визначенням, наведеним у п. 1.2 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза це медичний огляд, в тому числі військовослужбовців, визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом.
За змістом п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, в тому числі, військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до п. 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Позивачем вказується на не розгляд по суті рапорту від 11.01.2025, який подано безпосередньо до керівництва Військової частини НОМЕР_2 про надання направлення на військово-лікарську комісію для обстеження, визначення лікування і встановлення рівня придатності до військової служби.
На підставі вищевикладеного суд робить висновок, що чинним законодавством України чітко передбачено, що проходження військової служби та зайняття військовослужбовцями відповідних посад насамперед залежить від їх стану здоров'я, який визначається на підставі медичного огляду військово-лікарською комісією відповідно до визначеної процедури. При цьому, за результатами проходження медичного огляду уповноваженою військово-лікарською комісією приймається постанова, в якій зокрема зазначається ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.
Суд наголошує, що направлення військовослужбовця до медичного закладу для проходження військово-лікарської комісії може здійснюватися зокрема командуванням військової частини, а сам військовослужбовець наділений правом реалізувати законодавчу гарантію щодо його медичного обстеження та надання медичної допомоги шляхом подання рапорту по команді.
Отже, рапорт є засобом реалізації прав військовослужбовців.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Згідно пункту 1 розділу ІІ ''Форми рапорту'' Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Відповідно до 6 розділу ІІІ ''Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі'' Порядку №531 усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
У пунктах 8-9 розділу ІІІ ''Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі'' Порядку №531 визначено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
З аналізу наведених норм права вбачається, що в разі захворювання військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про таке безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини. Направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини.
Натомість, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач 02.11.2024 самостійно без направлення своїх командирів, а також без їх повідомлення звернувся до лікарні.
Водночас, аналіз законодавчих норм свідчить про те, що перебувати на лікуванні позивач має право лише за направленням командира військової частини НОМЕР_2 . Однак, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем направлення на стаціонарне лікування, а також звернення позивача до свого безпосереднього начальника із повідомленням про захворювання.
При цьому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2024 №2175 «Про призначенням службового розслідування по факту самовільного залишення місця служби» було проведено службове розслідування, за результатами якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 25.12.2024 року «Про результати службового розслідування», з якого вбачається, що 04.11.2024 капітан ОСОБА_1 начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_2 самовільно залишив місце служби в місці розташування служб управління військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що 04.03.2025 відомості щодо вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За наведених обставин суд доходить до висновку про те, що позивач, самовільно залишивши військову частину НОМЕР_2 , а згодом подавши через поштове відділення рапорт про направлення його на стаціонарне лікування поза розташуванням частини та на проходження військово-лікарської комісії, діяв з порушенням установленої процедури подання такого рапорту.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (абон. скр. а/с АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 17.11.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Супрун Ю.О.